справа № 488/2496/18

номер провадження № 1-кп/488/51/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2021 року

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Головіної Т.М.

за участю секретаря Коваль А.А.,

прокурорів Якименка О.П., Малюк А.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого адвоката Труба К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаєва, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, є особою пенсійного віку, не працюючого, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 24.02.2018 року приблизно о 18:00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, умисно заподіяв своїй матері ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілої за наступних обставин:

у вказаний час ОСОБА_2 знаходився за місцем свого постійного проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де під час конфлікту, викниклого на грунті неприязних стосунків, маючи намір заподіяти тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_3 , усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, водночас, не передбачаючи настання наслідків у вигляді смерті потерпілої, хоча повинен був і міг їх передбачити, діючи умисно, наніс потерпілій не менше 15 ударів ногами і руками в область голови та верхніх і ніжніх кінцівок, чим спричинив останній тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя у вигляді синців обличчя, крововиливу в м`які покриви голови, субдуральної гематоми справа вагою 120 г (крововилив під тверду мозкову оболонку), субарахноїдального крововиливу (крововиливи під м`яку мозкову оболонку) майже по всій поверхні мозоку, крововиливу в речовину головного мозку, крововиливу в шлуночки мозку, синці верхніх кінцівок, садно лівої гомілки, від яких ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в Миколаївській міській лікарні №5.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні в інкримінованому за ч.2 ст. 121 КК України кримінальному правопорушенні винним себе не визнав повністю, та з урахуванням даних слідчого експерименту, проведеного за його участю, коли події він пам`ятав краще та його покази є більш детальними, суду пояснив, що 24.02.2018 року близько 12:00 год. він відвів свою матір ОСОБА_3 до її рідної сестри ОСОБА_4 (тітки ОСОБА_4 ). В цей день він вжив 200-250 грам горілки, був трохи напідпитку. На той час матері через 3 місяці повинно було виповнитися 86 років, тітки ОСОБА_4 - було 90 років. Близько 17 години він повернувся за матір`ю. Коли він зайшов у будинок, побачив, що тітка ОСОБА_4 сиділа на дивані, а його мати перед нею - на колінах навпочіпках, опершись руками об підлогу, і тітка ОСОБА_4 б`є мати костилями по голові та тулубу, близько 5-6 ударів нанесла їй - спочатку брала обома руками один костиль, наносила їм удари по голові зверху, в обличчя збоку, потім відкинула його чи він відлетів, взяла інший костиль у дві руки і добивала мати. Під час цього побиття мати так і стояла, опершись руками о підлогу, вона не падала. Потім тітка розповідала йому, що до цього побиття мати падала на підлогу від ударів, кидалась по кімнаті, билася об шафу. У матері бували такі припадки. На обличчі у матері була лише припухлість, інших тілесних ушкоджень, а також скарг у матері не було. Тітка била мати через те, що вона заборгувала їй гроші. Він забрав мати додому, та ледь рухалася ногами, йшли вони близько пів години, було слизько. Вони прийшли додому. Вона знову стала рватися до тітки ОСОБА_4 , він їй забороняв, повертав її обратно, розвернув до себе та завдав ляпасу по щокам три рази. Надалі мати впала в коридорі на підлогу, бо він перестав її тримати, коленом він її толкнул в ліве плече. Він її затащив у хату. Поклав її на підлогу на палас у кімнаті, під голову їй поклав подушку та вкрив її ковдрою, можливо, з головою. Він викликав швидку, бо останнім часом стан здоров`я матері був незадовільним - вона для відправлення "потреб" ходила на ведро, тому він порахував, що їй потрібна консультація лікарів. У матері почалася істерика, вона сказала, що не потрібно швидку, тому він не відчинив двері лікарям. Після того вони полягали спати. Він вирішив не пускати лікарів, бо мати вже заснула і їх допомога була не потрібна. Через 15 хвилин приїхала поліція, вони вибили двері. Можливо вони стукали у вікно і у двері. Він сказав, що їм з матір`ю нічого не потрібно.

Захисник обвинуваченого адвокат Труба К.Б., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону органом досудового розслідування та прокурором у зв`язку з порушенням правил збирання й закріплення доказів та невідкриттям окремих доказів стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, а також посилаючись на відсутність беззаперечних доказів причетності ОСОБА_2 до інкримінованого злочину, вважала за необхідне обвинуваченого виправдати.

Так, захисник обвинуваченого послалась на наступні обставини:

розслідування кримінального провадження проведено не уповноваженими на такі дії особами - слідчими та прокурорами, оскільки їм (стороні захисту) не була відкрита постанова про призначення групи прокурорів та доручення щодо призначення слідчого;

неможливо брати до уваги показання допитаних свідків - бо вони містять суттєві протиріччя та плутанину, а особа свідка ОСОБА_8 судом не була встановлена належним чином перед її допитом;

враховуючи, що судово-медична експертиза № 185 від 20.04.2018 року розпочата експертом до її призначення слідчим, а обставини справи, викладені у висновку не відповідають обставинам справи, викладеним у постанові про призначення експертизи - зазначений висновок є недопустимим доказом по справі;

органом досудового розслідування не було встановлено часу, коли настала смерть потерпілої, а відомості до ЄРДР внесені тільки після смерті потерпілої;

враховуючи, що при проведенні слідчого експеримента за участю обвинуваченого не було імітації костиля, тобто експертом при проведенні додаткової судово-медичної експертизи не було враховано його розміри та матеріал, висновок експерта № 185 від 29.05.2018 року є недопустимим доказом по справі.

Натомість, показання обвинуваченого за інкримінованим злочином повністю спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів - показаннями потерпілої, свідків та судового експерта:

потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що обвинувачений - рідний брат її батька, її дядько, ОСОБА_3 - її бабуся та матір обвинуваченого. Останнім часом до подій обвинувачений мешкав зі своєю матір`ю. Та скаржилась, що обвинувачений її б`є у стані алкогольного сп`яніння, вона боялася обвинуваченого, вони часто сварилися, через що періодично вони забирали бабусю до себе. Бабуся була сліпа на одно око, однак ходила самостійно, з палочкою. Обвинувачений її ніколи не супроводжував. Бабуся часто ходила сама до своєї сестри - тітки ОСОБА_4 , та мешкала через один будинок від бабусі. Останній раз потерпіла бачила тітку ОСОБА_4 у січні 2018 року, вони приходили на Новий рік до неї. На час подій та два роки до того, та була лежача, вона не ходила. У тітки ОСОБА_4 був лише один костиль, за допомогою якого вона вставала з ліжка, могла зробити пару кроків, не більше. Вона сама не могла піднятися з ліжка, щоб сходити в туалет. У неї не було сил, вона була немічна, вона би не змогла бити потерпілу, як-то розповів обвинувачений. Відносини між сестрами були нормальні, хоча інколи вони скандалили, однак до драк ніколи не доходило. В психічному стані бабуся ( ОСОБА_3 ) була адекватна, ніяких приступів у неї не було, вона не могла битися головою об підлогу. Потерпіла погоджується із думкою прокурора щодо призначення максимальної міри покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому;

свідок ОСОБА_10 (інспектор УПП в Миколаївській області) суду показала, що в день пригоди до них надійшов виклик по лінії 102 по факту тілесних ушкоджень. Втрьох, разом з інспекторами ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , який на даний час звільнився з ОВС та виїхав до Англії, вони прибули на місце пригоди. Там вже була карета швидкої допомоги. Вони стукали у двері та вікна, їм не відчиняли. Вони посвітили ліхтариком у вікно, бачили чоловіка, який сидів на ліжку, опершись руками об стіл, він ніяк не реагував на них, було чутно якісь стогіни, однак не від обвинуваченого. Хтось з присутніх їм повідомив, що в будинку мати обвинуваченого, той п`є і їх може не чути. Вони прийняли рішення вибити двері. Вони зайшли у будинок, на полу - якийсь комок. Це була бабуся, вона була замотана чи - то у ковдру, чи- то у палац. Вона була в сорочці, безконтактна, важко дихала, пошкоджень у потерпілої - не пам`ятає. В кімнаті був різкий запах алкоголю. По поведінці обвинуваченого вона зрозуміла, що той у стані алкогольного сп`яніння. Коли вони зайшли - обвинувачений так і сидів на ліжку. ОСОБА_11 одягнув на нього кайданки. На місце була викликана слідчо-оперативна група;

свідок ОСОБА_11 суду показав, що на час подій працював інспектором УПП в Миколаївській області, виїжджав на місце виклику стосовно нанесення тілесних ушкоджень разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_12. На місці співробітники швидкої допомоги повідомили, що в будинку мати і були випадки, що син її бив. З вікна було чутно чи-то стогін, чи-то прохання про допомогу. Вони стукали і у двері, і у вікна, їм не відчиняли. Вони вибили двері, в будинку - темно. На полу в сорочці лежала бабуся, він її не розмотував. У неї було розбито обличчя - ніс, чи губа, синець навколо ока, на голові на лобі - шишка велика та засохла кров; були і застарілі, і нові синці, вона нічого пояснити не могла, вони її переклали у тележку швидкої;

свідок ОСОБА_13 суду показала, що на час пригоди працювала санітаркою на швидкій допомозі. За вказаною адресою вони виїжджали неодноразово до пригоди, коли бабусі було погано, ще коли там мешкав батько обвинуваченого. В день пригоди їм поступив виклик за вказаною адресою, що потерпілій зле. Двері у будинок їм не відчиняли, тому вони викликали поліцію. Поліція вибила двері. У будинку було темно. Бабуся лежала без свідомості на полу. Її руки були в гематомах, чисельні синці та гематоми на обличчі. Обвинувачений сидів на дивані, він перебував у стані алкогольного сп`яніння, ніякої реакції у нього не було. Вони забрали бабусю у лікарню;

свідок ОСОБА_8 суду показала, що на час пригоди працювала лікарем швидкої допомоги; вони приїхали за викликом, що було побиття, за місцем мешкання обвинуваченого разом із санітаркою ОСОБА_13 . Вони стукали у двері будинку, ніхто не відчиняв. Викликали поліцію, оскільки їм була знайома ця родина, вони не перший раз приїздили за викликом, знали бабусю, знали, що обвинувачений зловживає спиртними напоями. Коли присвітили у вікно ліхтариком, побачили людину на підлозі. Співробітники поліції відчинили двері, яким чином, вона не бачила. Всі зайшли у будинок, світла там не було, вони оглядали за допомогою ліхтарика. Від того, що побачила - свідок була у шоковому стані. Бабуся лежала на підлозі на ковдрі, була вдягнута в гамаші, кофту, куртка - ніби-то під нею, одіг був піднятий - ніби-то її тягли. Ознак життя потерпіла не подавала, синці були по тілу, на руках, набряклість под очима. Через сильну синюшність на руках, шляхом візуального огляду, вона подумала, що у бабусі поломані руки. Обвинувачений був у стані алкогольного сп`яніння, лежав на кроваті, він грубиянив та хамив, кричав, щоб забрали матір;

допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_15 суду показав, що проводив по зазначеному кримінальному провадженню судову-медичну експертизу трупу ОСОБА_3 та додаткову судово-медичну експертизу, висновки яких він підтверджує. Слідчий експеримент із обвинуваченим ОСОБА_2 було проведено за його участю. На підставі слідчого експерименту ним було проведено додаткову судово-медичну експертизу. На слідчому експерименті обвинуваченим було відтворено обставини, за якими потерпілій іншою особою за допомогою нанесення ударів костилем були заподіяні тілесні ушкодження. З урахуванням цих обставин ним було зроблено висновок, що утворення вищевказаних тілесних ушкоджень із урахуванням слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_17 за обставин, зазначених підозрюваним малоймовірно. Малоймовірно- це означає, що він (експерт) виключає таку можливіть, оскільки такі тілесні ушкодженння, які були виявлені у потерпілої, не могли утворитися при нанесенні ударів їй костилем за обставин, викладених обвинуваченим.

Вина обвинуваченого також підтверджується оголошеними прокурором та дослідженими cудом письмовими доказами:

висновком судово-медичної експертизи № 185 від 20.04.2018 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_3 настала в результаті закритої черепно-мозкової травми: численні синці обличчя, крововиливи в м`які тканини голови, субдуральна гематома праворуч вагою 120 гр (крововилив під тверду мозкову оболонку), субарахноїдальні крововиливи (крововиливи під м`яку мозкову оболонку) майже всієї поверхні мозку, крововиливи у речовину головного мозку, крововиливи в шлуночки мозку, синці верхніх кінцівок, садна лівої гомілки, ускладнене набряком-набуханням речовини головного мозку, дрібно-осередковою пневмонією, що підтверджується результатами дослідження трупа, а також даними судово-гістологічного дослідження внутрішніх органів. За наданими медичними документами смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 03:00 год., що не суперечить судово-медичним даним.

При дослідженні трупа виявлені наступні ушкодження: численні синці обличчя, крововиливи в м`які тканини голови, субдуральна гематома праворуч вагою 120 гр (крововилив під тверду мозкову оболонку), субарахноїдальні крововиливи (крововиливи під м`яку мозкову оболонку) майже всієї поверхні мозку, крововиливи у речовину головного мозку, крововиливи в шлуночки мозку, синці верхніх кінцівок, садна лівої гомілки. Вищевказані тілесні ушкодження утворені за життя та могли утворитися від дії тупих твердих предметів, за механізмом удару, ймовірно у строк, вказаний в ухвалі суду. Не виключено їх утворення під час ударів руками, ногами тощо.

Ушкодження в області голови носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Інші тілесні ушкодження носять ознаки легких тілесних ушкоджень. Між отриманими тілесними ушкодженнями та настанням смерті є прямий причинний зв`язок.

Після спричинення тілесних ушкоджень здійснення яких-небудь цілеспрямованих дій потерпілою - малоймовірно.

На момент вчинення тілесних ушкоджень потерпіла могла знаходитись у різних положеннях по відношенню до нападника.

Ушкодження в області верхніх кінцівок могли утворитися в момент прикривання руками голови при спричиненні ударних дій.

Утворення вищевказаних тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту малоймовірно. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупу ОСОБА_3 етиловий спирт не виявлений; даними протоколу проведення слідчого експерименту від 04.05.2018 року за участю підозрюваного ОСОБА_2 , захисника підозрюваного адвоката Труби К.Б., судово-медичного експерта ОСОБА_15 , відповідно до якого підозрюваний показав на місці та розповів про обставини вчиненого, а саме, що коли він повернувся за мамою до тітки ОСОБА_4 , він побачив, що та двумя костилями б`є мати - то одним, то іншим, ударів 5 нанесла в область голови та обличчя, він забрав мати додому. У матері була припухлость зліва на обличчі. Додому вони йшли близько пів години, було слизько. Він провів мати до її кімнати. Вона знову стала рватися до тітки ОСОБА_4 , він їй забороняв, повертав її обратно, розвернув до себе та завдав ляпасу по щокам три рази. Надалі мати впала на підлогу, бо він перестав її тримати, коленом він її толкнул в ліве плече. Він викликав швидку. Мати затащив з коридору в свою кімнату, поклав на пол, під голову - поклав подушку і вкрив ковдрою. Коли приїхала швидка, він не відчинив двері, бо мати не хотіла, щоб її оглядали лікарі. На місці, на додаткові запитання судово-медичного експерта ОСОБА_15 , та за допомогою статиста ОСОБА_2 також розповів та показав, що: тітка ОСОБА_4 сиділа на дивані, а мати - перед нею на колінах, упершись руками о підлогу, тітка ОСОБА_4 била мати тією частиною костиля, яка розташовується зверху та ставиться під пахви - поперечною його перекладиною, яка була з метала - алюмінія чи заліза; спочатку брала обома руками один костиль, наносила їм удари по голові зверху, в обличчя збоку, потім відкинула його чи він відлетів, взяла інший костиль у дві руки і добивала мати, усього 5-6 ударів нанесла; даними протоколу огляду матеріалів відеозапису від 04.05.2018 року за участю підозрюваного ОСОБА_2 , відповідно до якого підозрюваний підтвердив правильність та повноту фіксації на відео пристрої подій, які відбувались 24.02.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 ;

висновком додаткової судово-медичної експертизи № 185 від 29.05.2018 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_3 настала в результаті закритої черепно-мозкової травми - численні синці обличчя, крововиливи в м`які тканини голови, субдуральна гематома праворуч, вагою 120 гр (крововилив під тверду мозкову оболонку), субарахноїдальні крововиливи (крововиливи під м`яку мозкову оболонку) майже всієї поверхні мозку, крововиливи у речовину головного мозку, крововиливи в шлуночки мозку, синці верхніх кінцівок, садна лівої гомілки, ускладнене набряком-набуханням речовини головного мозку, дрібно-осередковою пневмонією, що підтверджується результатами дослідження трупа, а також даними судово-гістологічного дослідження внутрішніх органів. При дослідженні трупа виявлені наступні ушкодження: численні синці обличчя, крововиливи в м`які тканини голови, субдуральна гематома праворуч вагою 120 гр (крововилив під тверду мозкову оболонку), субарахноїдальні крововиливи (крововиливи під м`яку мозкову оболонку) майже всієї поверхні мозку, крововиливи у речовину головного мозку, крововиливи в шлуночки мозку, синці верхніх кінцівок, садна лівої гомілки. Враховуючи характер та особливості тілесних ушкоджень виявлених при дослідженні трупу, на думку експерта, в область голови було нанесено не менше 10-ти травматичних дій. В область верхніх та нижніх кінцівок було нанесено не менше 5-ти травматичних дій.

Утворення вищевказаних тілесних ушкоджень із урахуванням слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_17 за обставин, зазначених підозрюваним малоймовірно;

висновком комісійної судово-медичної експертизи № 41-К від 04.06.2018 року, відповідно до якого лікування ОСОБА_3 лікарями міської лікарні №5 з урахуванням діагностичних даних, що малися на той момент, проводилося правильно, відповідно до чинних нормативних документів. Недообстеження хворої, що мало місце (КТ-дослідження головного мозку) обумовлено не тактикою лікарів, а неможливістю проведення цього виду дослідження при наявних умовах.

Важкість стану хворої було обумовлено наявністю внутрішньочерепних крововиливів на тілі різко вираженого стенозуючого атеросклерозу мозкових артерій.

Наявність у ОСОБА_3 фонового захворювання ішемічної хвороби серця у вигляді різко вираженого стенозуючого кардіо- та коронасклероза було абсолютним протипоказанням для проведення будь-яких лікарських маніпуляцій (операцій).

Суд, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, та даючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.121 КК України приходить до наступних висновків:

суд не приймає до уваги твердження захисника обвинуваченого щодо проведення розслідування неуповноваженими особами, бо як слідує з матеріалів кримінального провадження, відповідно до витягу з ЄРДР органом досудового розслідування є Корабельний відділ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Інформація щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке доручено слідчим СВ Корабельного відділу ГУНП в Миколаївській області Булаху Р.О., Кіцак Л.В., Таранущенку С.Г., Корнєйчук Г.Г., Єлшину О.В., Андрійчуку Д.В., Пустовіту С.Д., Розважаєву Є.В., Юртаєвій Р.О. міститься у дорученні начальника СВ Корабельного відділу ГУНП в Миколаївській області від 06.03.2018 року.

Відповідно до постанови про призначення групи прокурорів від 07.03.2018 року, для проведення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні призначено групу прокурорів у складі: Якименка О.П. та Петрушкової М.А.

Приймаючи до уваги, що виключно зазначеними співробітниками поліції та прокуратури були вчинені процесуальні дії в рамках даного кримінального провадження, суд вважає, що вони були вчинені уповноваженими на такі дії службовими особами.

До того ж, зазначені процесуальні документи -постанова про призначення групи прокурорів та доручення про проведення досудового розслідування не є доказом у кримінальному провадженні. Адже, відповідно до ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів, відтак суд вважає безпідставним та необгрунтованим посилання захисника обвинуваченого на невідкриття зазначених процесуальних документів та, з цих підстав, проведення розслідування неуповноваженими особами.

Встановлено, що у постанові про призначення судово-медичної експертизи від 18.04.2018 року, слідчий зазначив в обставинах справи про маючий місце факт заподіяння обвинуваченим потерпілій тілесних ушкоджень 24.02.2018 року та що ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпіла померла в Миколаївській міській лікарні №5.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 185 від 20.04.2018 року, експертиза розпочата 06.03.2018 року, закінчена - 20.04.2018 року. В обставинах справи експерт вказав, що з постанови слідує, що 06.03.2018 року за адресою: пр.Богоявленській,336 (що є юридичною адресою Миколаївської міської лікарні №5), був виявлений труп ОСОБА_3 .

Зазначення експертом дати початку експертизи - набагато раніше, ніж постанова слідчого, враховуючи, що експертиза проводиться виключно на підставі такої постанови слідчого - суд розглядає виключно як помилку експерта при технічному оформленні даного висновку.

Сам по собі факт викладення експертом обставин справи не у повному обсязі, як-то зазначено слідчим у постанові про призначення експертизи, не впливає на висновкі експерта та, як слід, не спростовує їх.

Цим же висновком встановлено час смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 о 03:00 год.

Приймаючи до уваги, що слідчий експертимент, дані якого, а також порядок проведення обвинувачений не оспорює, проведений за участю судово-медичного експерта ОСОБА_15 , в ході якого експертом були поставлені обвинуваченому детальні та послідовні питання з приводу обставин та характеру нанесення тіткою ОСОБА_4 потерпілій ударів - у тому числі виду костиля, його розміру, матеріалу, кількості нанесених ударів, їх локалізації та сили, обвинувачений розповів та показав за допомогою статиста характер їх нанесення; висновок додатакової судово медичної експертизи № 185 від 29.05.2018 року був наданий експертом з урахуванням даних слідчого експерименту - суд вважає, що названа експертиза проведена у відповідності до вимог Закону.

Після дослідження слідчого експерименту, обвинувачений суду показав, що події на час проведення слідчої дії пам`ятав краще, показання надавав добровільно, тому суд поклав у підставу свого рішення показання обвинуваченого, надані з врахуванням даних слідчого експертименту.

Таким чином, жодних даних, які б свідчили про необґрунтованість зазначених судово-медичних висновків - № 185 від 20.04.2018 року та № 185 від 29.05.2018 року, або таких, які б викликали сумніви в їх правильності, матеріали справи не містять. Висновки проведених експертиз є належним чином мотивовані, аргументовані та науково обґрунтовані, логічними та об`єктивними, надані в межах компетенції експерта, порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертиз судом не встановлено.

Приймаючи до уваги, що відомості до ЄРДР за ч.2 ст.121 КК України внесені 06.03.2018 року після смерті потерпілої ОСОБА_2 у відділенні травматології Миколаївської міської лікарні №5 06.03.2018 року та на підставі заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення - тобто у відповідності до вимог ст.214 КПК України, суд не вбачає невідповідностей дій слідчого та прокурора щодо початку досудового розсідування.

Таким чином, вищевикладені доводи захисника суд вважає виключно надуманими, такими, що не грунтуються на Законі та як слід, необгрунтованими.

Суд не приймає до уваги твердження обвинуваченого щодо його непричетності до завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 , які потягли її смерть та критично відноситься до його показань з цього приводу щодо заподіяння таких ушкоджень потерпілій тіткою ОСОБА_4 , бо вони є необгрунтованими, нелогічними, суперечливими та такими, які спростовані іншими доказами по справі.

Суд вважає за необхідне покласти у підставу свого рішення показання потерпілої ОСОБА_1 , які спростовують версію обвинуваченого щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій тіткою ОСОБА_4 , а також щодо завдання таких тілесних ушкоджень потерпілою собі самостійно - коли та падала на підлогу від ударів, кидалась по кімнаті, билася об шафу. Судом не встановлено підстав та причин обмовляти обвинуваченого ОСОБА_2 з боку потерпілої.

Так, ОСОБА_1 бачила бабу ОСОБА_4 незадовго до подій - у січні 2018 року; суду також розповіла, що на час подій та два роки до того баба ОСОБА_4 була лежача, вона не ходила. У баби ОСОБА_4 був лише один костиль, за допомогою якого вона вставала з ліжка, могла зробити пару кроків, не більше. Вона сама не могла піднятися з ліжка, щоб сходити в туалет. У неї не було сил, вона була немічна, вона фізично не змогла би побити потерпілу. Відносини між сестрами були нормальні, хоча інколи вони скандалили, однак до драк ніколи не доходило. В психічному стані бабуся потерпіла ОСОБА_3 була адекватна, ніяких приступів у неї не було, вона не могла битися головою об підлогу.

Показання обвинуваченого щодо заподіяння потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень тіткою ОСОБА_4 спростовані також:

висновком додаткової судово-медичної експертизи № 185 від 29.05.2018 року, в частині того, що утворення вищевказаних тілесних ушкоджень із врахуванням слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_17 за обставин, зазначених підозрюваним, малоймовірно;

висновком судово-медичної експертизи № 185 від 20.04.2018 року, в частині, що ушкодження у потерпілої в області верхніх кінцівок могли утворитися в момент прикривання руками голови при спричиненні ударних дій. Так, обвинувачений стверджував, що під час побиття матері тіткою ОСОБА_4 , мати весь цей час стояла перед нею на колінах навпочіпках, опершись руками об підлогу, вона не падала. За таких обставин, тілесні ушкодження в області верхніх кінцівок у потерпілої, враховуючи, що інших фактичних данних, за яких вказані тілесні ушкодження могли виникнути у потерпілої, обвинуваченим не зазначено, утворилися у потерпілої саме під час прикривання нею руками голови при спричиненні ударних дій обвинуваченим потерпілій по голові.

Свідчення обвинуваченого, що після побиття потерпілої тіткою ОСОБА_4 , він поклав руку потерпілої собі на плече та таким чином вів її додому близько пів години, а надалі в їх будинку потерпілою протягом ще проміжок часу було вчинено ряд дій - остання вагалася неодноразово вийти з хати, він її зупиняв, повертав обратно до кімнати, спростовані також висновком судово-медичної експертизи№ 185 від 20.04.2018 року в частині того, що після заподіяння тілесних ушкоджень вчинення будь-яких ціленаправлених дій потерпілою малоймовірно.

При цьому, суд критично відноситься до стверджень обвинуваченого щодо причини невідкриття їм дверей поліції та співробітникам швидкої медичної допомоги - що ніби-то мати сама сказала, що не потрібно швидку; що він вирішив не пускати лікарів, бо мати вже заснула і їх допомога була не потрібна. Суд вважає такі його покази протиречивими, нелогічними та суперечливими.

Так незрозумілим та нелогічним є твердження обвинуваченого, що після відбувшихся подій із заподіяннням матері тілесних ушкоджень тіткою ОСОБА_4 , значних тілесних ушкоджень, а також скарг у матері не було, була лише припухлість на обличчі, однак він викликав швидку, «бо останнім часом стан здоров`я матері був незадовільним - вона для відправлення "потреб" ходила на ведро, тому він порахував, що їй потрібна консультація лікарів».

Водночас, обвинувачений суду показав, що «оскільки у матері почалася істерика та вона сказала, що не потрібно швидку, він не відчинив двері лікарям». Та надалі, що «він вирішив не пускати лікарів, бо мати вже заснула і їх допомога була не потрібна».

Разом з тим, як встановлено у судовому засіданні з показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , підстав невірити яким у суду немає, незважаючи на неодноразові вимоги потрапити до будинку, обвинувачений їм двері не відчинив, в будинку вони чули стогіни людини, потерпіла майже без свідомості з чисельними тілесними пошкодженнями на обличчі, голові та тілі, лежала на полу, а з пояснень свідка ОСОБА_13 та ОСОБА_8 (співробітників швидкої медичної допомоги) - що на час їх приїзду потерпіла була без свідомості.

Незважаючи на те, що показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8 в частині місця розташування обвинуваченого на час їх потрапляння до будинку, його поведінки, одягу потерпілої та її стану між собою різнилися, однак враховуючи давність пригоди, характер роботи свідків, які виклики аналогічного характеру мають систематично, вісутність світла в будинку обвинуваченого та бачення обставин подій свідками за допомогою ліхтаря, а також самі обставини, які за своїм характером можуть викликати шоковий стан осіб, які за ними спостерігають, суд не вбачає в показаннях свідків таких протирічь та невідповідностей, які б тягли за собою визнання їх недопустимими доказами по справі.

Приймаючи до уваги також, що перед допитом свідка ОСОБА_8 відомості про її особу судом були встановлені за допомогою наданої перепустки лікаря швидкої допомоги, яка містила фотографію, прізвище особи та її посаду, матеріали справи містять копію паспорту названого свідка, а після допиту свідка обвинувачений підтвердив, що саме ця особа (лікар швидкої допомоги) оглядала потерпілу в день пригоди, суд вважає, що допит свідка ОСОБА_8 проведено судом у відповідності до вимог ст.352 КПК України.

Доводи захисника обвинуваченого з приводу визнання показань свідків такими, що не відповдають вимогам Закону, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та є необгрунтованими.

Таким чином, судом встановлено, що після заподіяних пошкоджень, обвинувачений допомоги потерпілій не надав, у непритомному стані залишив її на підлозі та умисно не відчиняючи двері, намагався запобігти надання їй допомоги медиками та співробітниками поліції, які прибули на місце пригоди.

Такі показання обвинуваченого ОСОБА_2 щодо його непричетності до інкримінуємих подій суд розглядає, як спосіб його захисту, з метою уникнути кримінальної відповідальності і покарання.

Таким чином, характер, послідовність і динамічність дій обвинуваченого ОСОБА_2 , його поведінка до, під час та після вчинення злочину, локалізація і тяжкість тілесних ушкоджень у потерпілої, заподіяних у життєво-важливий орган (голову), механізм їх спричинення та чисельність (не менше 10 травматичних впливів в ділянку голови), які перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті, вказують на спрямованість умислу обвинуваченого саме на заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень.

Водночас, завдаючи ударів потерпілій, ОСОБА_2 не конкретизував у своїй свідомості, яку ж саме шкоду здоров`ю буде фактично заподіяно ним потерпілій. Тобто в даному випадку ОСОБА_2 діяв із невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого особа хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров`ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди.

У такому випадку ОСОБА_2 має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно - умисне заподіяння тяжких ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої. Що стосується смерті потерпілої, то в її настанні присутня лише необережна форма вини, бо хоча ОСОБА_2 і не бажав її настання і навіть свідомо не допускав, але повинен був і міг передбачити, що внаслідок його злочинних дій може настати і такий наслідок, як смерть потерпілої.

Отже, у даному випадку має місце вчинення ОСОБА_2 злочину з так званими похідними наслідками (з кваліфікуючими наслідками), суб`єктивна сторона якого полягає у змішаній формі вини, коли умисно спричинений особою так званий прямий (безпосередній) наслідок (тяжкі тілесні ушкодження) тягне за собою ще один - опосередкований (похідний) наслідок (смерть потерпілої), психічне ставлення до якого з боку винного полягає лише в необережній формі вини - злочинній недбалості.

За таких обставин, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 за ст. 121 ч.2 КК України в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, є вчинення ним злочину у стані алкогольного сп`яніння та щодо особи похилого віку.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, скоєння обвинуваченим тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, внаслідок якого настала смерть потерпілої; даних щодо особи обвинуваченого - раніше не судимого, який є особою пенсійного віку, за місцем мешкання характеризується негативно - був помічений у зловживанні спиртними напоями та у підтриманні відносин з особами, які ведуть аморальний спосіб життя, у стані сп`яніння який агресивно поводив себе по відношенню до своєї матері ОСОБА_3 , з якою періодично влаштовував сварки; з урахуванням обтяжчуючих покарання обвинуваченого обставин та відсутності пом`якшуючих, умисної форми вини обвинуваченого щодо заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій; враховуючи поведінку обвинуваченого до, в процесі і після вчинення злочину - який у скоєному не покаявся, наслідки своєї протиправної поведінки не усвідомив, не надав жодної допомоги потерпілій, перешкоджав виявленню злочину співробітниками поліції та наданню допомоги потерпілій; враховуючи також думку потерпілої, яка наполягала на максимально тяжкому покаранні відносно обвинуваченого, на підставі всебічного врахування фактичних обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе тільки при призначенні реальної міри покарання і тільки в місцях позбавлення волі з ізоляцією від суспільства, у вигляді позбавлення волі, вважаючи саме таке покарання необхідним і достатнім для досягнення мети покарання - виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів.

Суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого ст. 69, 75 КК України.

Речові докази, судові витрати по справі відсутні.

Цивільний позов потерпілою не заявлявся.

Керуючись статтями 369, 370, 373, 374 КПК України суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту приведення вироку до фактичного виконання.

Запобіжним заходом щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної чинності залишити особисте зобов`язання.

Вирок може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя Т.М. Головіна