Справа № 463/6540/20

провадження № 2/445/111/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Пилип`яка П.В.,

при секретарі судового засідання Кшемінській О.Я.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до відповідачів: Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування постанови нотаріуса, підтвердження права власності та відсутності підстав для набуття права власності,

в с т а н о в и в:

позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до відповідача Четвертої Львівської державної нотаріальної контори та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просили скасувати постанову державного нотаріуса Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж.С. від 21.02.2020 про відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; підтвердити право власності ОСОБА_8 на приватний житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 ; підтвердити відсутність у ОСОБА_9 підстав для набуття ним права власності на приватний житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 ; підтвердити відсутність у ОСОБА_10 підстав для набуття нею права власності на приватний житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 ; підтвердити відсутність у ОСОБА_5 підстав для набуття нею права власності на приватний житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 ; підтвердити відсутність у ОСОБА_6 підстав для набуття ним права власності на приватний житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 ; підтвердити відсутність у ОСОБА_7 підстав для набуття ним права власності на приватний житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказали, що постановою нотаріуса Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж.С. від 21.02.2020 відмовлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом по 1/2 частині кожній на приватний житловий будинок з господарськими спорудами, збудований у 1928 році, що знаходиться у АДРЕСА_1 , який їхня мати ОСОБА_11 успадкувала від своєї матері ОСОБА_8 , яка в свою чергу набула його до шлюбу із другим чоловіком ОСОБА_9 , що підтверджується погосподарською книгою за 1958, 1959, 1960 р.р. та рішенням Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області про зміну адресної нумерації. Зазначають, що записи в пoгосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності, а тому твердження нотаріуса про те, що погосподарська книга не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує право користування та проживання у будинку, є безпідставним і незаконним. Крім того, зазначають, що з 01.01.2016 видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке вимагала нотаріус, органами місцевого самоврядування не здійснюється, і з цих підстав постанова нотаріуса також є незаконною.

В заяві про уточнення позовних вимог позивачі посилаються на те, що ОСОБА_9 не набув права власності на житловий будинок, що у АДРЕСА_1 , на підставах передбачених законом. На момент прийняття виконкомом Підгайчиківської сільської ради рішення №58 від 28.10.2003 «Про оформлення права власності на житловий будинок ОСОБА_9 » у останнього не було в наявності документів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, інших речових прав, затвердженим наказом Міністерством юстиції України від 07.02.2002, на яке посилався виконком. Окрім того, спірний будинок не був новозбудованим чи реконструйованим, а тому вказане Тимчасове положення не могло бути застосоване у даному випадку.

30.11.2020 судом залучено до участі у справі третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7 .

Представник третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подав письмові пояснення, у яких вказав, що 28.10.2003 виконавчий комітет Підгайчиківської сільської ради ухвалив рішення №58 про оформлення права власності на житловий будинок, що у АДРЕСА_1 , за ОСОБА_9 . На підставі вказаного рішення 25.11.2003 було видано свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок ОСОБА_9 . Після смерті ОСОБА_9 будинок успадкувала його дочка ОСОБА_10 , а після її смерті - теперішні власники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (діти та чоловік спадкодавці). Зазначив, що спір щодо належності спірного будинку розглядався між учасниками у двох справах. Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 19.03.2014 встановлено, що на день смерті ОСОБА_9 належав житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_2 . Окрім того, судами відмовлено у визнанні недійсними та нечинними свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_9 , виданих ОСОБА_10 та після смерті ОСОБА_10 виданих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Враховуючи наведені обставини, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 02.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, залучено до участі у справі співвідповідачів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог та заявах поясненнях по суті справи. Зазначив, що виконком Підгайчиківської сільської ради прийняв рішення про оформлення права власності на житловий будинок у АДРЕСА_1 за ОСОБА_9 та видав останньому свідоцтво про право власності на спірний будинок, при відсутності у нього підстав для набуття права власності на вказаний будинок, передбачених ст. 11 ЦК України. Як наслідок, відсутні підстави для набуття права власності на спірний будинок у ОСОБА_10 , яка успадкувала його після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які успадкували вказаний будинок після смерті ОСОБА_10 . На підтвердження вказаних фактів позивач посилався на обставини встановлені рішеннями судів у справі №1310/1784/2012 та справі №445/2462/14-ц.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, у заяві поданій до суду 24.11.2020 просили суд проводити розгляд справи у їх відсутності.

Представник відповідачів заперечив проти позову, з мотивів викладених у письмових поясненнях третіх осіб, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Завідувач Четвертої Львівської державної нотаріальної контори скерувала на адресу суду листа, у якому просила розглядати справу у відсутності представника нотконтори та винести рішення на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається із рішення виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області №22 від 30.07.2019 змінено нумерацію житлового будинку, який належить померлій ОСОБА_8 в АДРЕСА_3 .

Судом встановлено, що спори щодо права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 розглядалися судами у наступних справах:

-№130/1784/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину;

-№445/2464/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Львівської обласної ради «Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», Золочівської державної нотаріальної контори Львівської області, П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень сільської ради, свідоцтва про право власності, витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом такими, що втратили чинність, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 28.05.2013 у справі № 1310/1784/2012відмовлено ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину від 12.05.2008, виданих ОСОБА_10 на Ѕ частину жилого будинку в АДРЕСА_2 по закону і на Ѕ частину вказаного будинку по заповіту та свідоцтв про право на спадщину від 15.11.2011, виданих ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на 1/3 частину вказаного жилого будинку в АДРЕСА_2 .

Дане рішення суду залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05.12.2013 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.03.2014 та набрало законної сили.

Вказаним рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 28.05.2013 встановлено наступні обставини: «в АДРЕСА_1 проживало подружжя ОСОБА_12 : ОСОБА_13 і ОСОБА_9 .

ОСОБА_9 на праві власності належав житловий будинок з дворовими спорудами , що знаходиться в АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 1,2820 га на території цієї ж сільської ради і чотири грошових вклади.

ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її чоловік ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_10 24.07.2006 звернулася в Золочівську державну нотаріальну контору про видачу їй свідоцтв про право на спадщину після смерті батьків.

12 травня 2008 року Золочівська державна нотаріальна контора видала ОСОБА_10 свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_9 на Ѕ частину належного ОСОБА_9 жилого будинку в АДРЕСА_2 по закону і на другу половину цього ж будинку по заповіту.

ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після її смерті п`ята Львівська нотаріальна контора 15.12.2011 видала її чоловікові ОСОБА_7 , дочці ОСОБА_5 і сину ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину за законом кожному на 1/3 частину спадкового майна, в тому числі і того, які ОСОБА_10 успадкувала після смерті своїх батьків».

Постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №445/2464/14-ц скасовано рішення Золочівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства Львівської обласної ради «Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», Золочівської державної нотаріальної контори Львівської області, П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень сільської ради, свідоцтв про право на спадщину та ухвалено в цій частині нове рішення. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства Львівської обласної ради «Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», Золочівської державної нотаріальної контори Львівської області, П`ятої Львівської державної нотаріальної контори, Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про:

визнання недійсними рішення виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради від 28 жовтня 2003 року № 58 про оформлення права власності на житловий будинок ОСОБА_9 та рішення Підгайчиківської сільської ради від 05 серпня 2008 року № 340 про передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_10 ;

визнання такими, що втратили чинність свідоцтва про право на спадщину за заповітом і за законом від 12 травня 2008 року № 1285 та № 1291, видані Золочівською державною нотаріальною конторою на житловий будинок з дворовими спорудами на АДРЕСА_2 ОСОБА_10 та свідоцтв про право на спадщину за законом від 15 липня 2011 року, видані П`ятою львівською державною нотаріальною конторою Знаку Миколі Йосиповичу, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з моменту їх видачі.

При винесенні постанови суд виходив з того, що «суди частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину, не врахували преюдийційні обставини встановлені рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 28 травня 2013 року у справі № 1310/1784/2012. Зокрема, цим рішенням встановлено відсутність підстав для визнання недійсними свідоцтв від 12 травня 2008 року про право на спадщину, які були видані ОСОБА_10 (щодо прав на будинок), а також для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину (щодо прав на будинок), які були видані П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою 15 липня 2011 року ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Оскільки для визнання оспорюваних свідоцтв про право на спадщину такими, що втратили чинність, або ж для визнання їх недійсними відсутні підстави, рішення судів першої і апеляційної інстанцій у частині вирішення цих позовних вимог необхідно скасувати, а в їх задоволенні - відмовити.

Вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради від 28 жовтня 2003 року № 58 про оформлення права власності на житловий будинок ОСОБА_9 та рішення Підгайчиківської сільської ради від 05 серпня 2008 року № 340 про передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_10 з моменту їх прийняття є неефективним способом захисту, оскільки на їх підставі вже видані свідоцтва про право власності і вони не визнані недійсними за результатами розгляду Золочівським районним судом Львівської області справи № 1310/1784/2012, рішення в якій набрало законної сили».

Положеннями ч. 4, 5 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновок, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Враховуючи преюдиційні обставини встановлені рішеннямЗолочівського районного суду Львівської області від 28.05.2013 у справі № 1310/1784/2012 та постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №445/2464/14-ц про те, що ОСОБА_9 на праві власності належав житловий будинок з дворовими спорудами , що знаходиться в АДРЕСА_2 та підстав для визнання недійсними свідоцтв від 12 травня 2008 року про право на спадщину, які були видані ОСОБА_10 (щодо прав на будинок), свідоцтв про право на спадщину (щодо прав на будинок), які були видані П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою 15 липня 2011 року ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого ОСОБА_9 25 листопада 2003 виконавчим комітетом Підгайчиківської сільської ради, не встановлено, суд приходить до переконання, що позовні вимоги про підтвердження права власності ОСОБА_8 на приватний житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 ; підтвердження відсутності у ОСОБА_9 підстав для набуття ним права власності на приватний житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 ; підтвердження відсутності у ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підстав для набуття ними права власності на приватний житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 , є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Також, з приводу позовної вимоги про підтвердження права власності ОСОБА_8 на приватний житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_1 , суд зазначає, що відповідно до ст.25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

За приписами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст.317 ЦК України).

Як вбачається із свідоцтва про смерть НОМЕР_1 ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому вона не може мати цивільних прав та обов`язків.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови державного нотаріуса Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Ярошенко Ж.С. від 21.02.2020 про відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Як вбачається із оскаржуваної постанови від 21.02.2020 позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки ними не представлено правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцю.

Відповідно до п. 4.12, 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595 свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно зі ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Положеннями ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами ст. 4 вказаного Закону державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.

Статтею 5 цього Закону визначено у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» також визначено, що виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради, селищної, міської ради або відповідною архівною установою та документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, є підставою для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

Таким чином, оскільки погосподарська книга не вважається правовстановлюючим документом, суд приходить до переконання, що постанова Четвертої Львівської державної нотаріальної контори від 21.02.2020 є правомірною і скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 82, 258, 263-265, 273, ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до відповідачів: Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування постанови нотаріуса, підтвердження права власності та відсутності підстав для набуття права власності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Золочівський районний суд Львівської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 29.03.2021.

Суддя П. В. Пилип`як