Справа № 167/217/21

Провадження №3/167/125/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2021 року                                                        місто Рожище

Рожищенский районний суд Волинської області у складі:

головуючий суддя Н.В. Шептицька,

секретар судового засідання Т.М. Форсюк,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку адміністративний матеріал, що надійшов з Відділу поліцейської діяльності №1 (м.Рожище) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки міста Рожище, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , одружена, неповнолітніх дітей на утриманні немає, працюючої директором Будинку культури села Копачівка, раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.44-3 КУпАП,

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

18.03.2021 року у Рожищенський районний суд Волинської області з Відділу поліцейської діяльності №1 (м.Рожище) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_2 , згідно якого, 13.03.2021 року близько 22 год 20 хв ОСОБА_2 , будучи директором будинку культури с.Копачівка, що знаходиться по АДРЕСА_2 , здійснила проведення масових культурних заходів та проведення дискотеки в будинку культури с.Копачівка, чим порушила п.п. 6, 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року №104 (далі – Постанова). Своїми діями ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у пред`явленому їй адміністративному правопорушенні не визнала і суду пояснила, що вона працює на посаді директора Будинку культури села Копачівка Луцького району. Згідно плану роботи Будинку культури на березень місяць 2021 року на 13.03.2021 року був запланований і проведений захід, а саме: проведення підсумкового заходу конкурсу ілюстрацій та творчості Т.Г. Шевченка, з 20.00 год по 22.00 год. На даному заході, в залі Будинку культури, були присутні четверо учасників (неповнолітні діти) і вона, як організатор і ведуча. Урочиста частина заходу була завершена близько 21.00 години. Після цього, на прохання присутніх, яких було не більше трьох дорослих людей, які грали у настільний теніс, вона включила розважальну музику. Пізніше, до Будинку культури зайшли люди, не більше дванадцяти осіб, які всі були у засобах індивідуального захисту, і які були, фактично, учасниками запланованого заходу. Близько 21 год 40 хв до Будинку культури зайшли працівники поліції з незаконною, на її думку, перевіркою, оголосили їй, що вона порушує карантинні обмеження, і запросили на наступний день до відділку поліції для дачі пояснень, що вона і зробила. Вважає, що не проводила масовий захід і в Будинку культури ніякої дискотеки не було, тому складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.44-3 КУпАП є безпідставним, оскільки ніяких карантинних обмежень вона, як директор Будинку культури, 13.03.2021 року не порушила.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 , дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, суд доходить наступного висновку.

Згідно ст. 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст. 245 КпАП України визначено, що завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов`язковими для виконання.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби.

У відповідності до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

Верховний Суд у своїй постанові від 10.05.2018 року у справі №760/9462/16-а зробив висновок, що складення протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зокрема окрім іншого, зазначаються місце, час і суть адміністративного правопорушення.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення і, які визначають його суть.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР 18 №530224 від 14.03.2021 року, складеному щодо ОСОБА_2 зазначено, що нею порушено вимоги п.п. 6, 9 Постанови КМУ від 17.02.2021 року №104.

В той же час, Постанова Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року №104 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» складається лише з двох пунктів, які не містять встановлення жодних обмежень в період дії карантинних заходів на території України.

Крім того, зміни, які вносяться до актів Кабінету Міністрів України, що були затверджені Постановою КМУ від 17.02.2021 року №104, також містять лише два пункти, які вносять зміни у Постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» і згідно п.6 даної Постанови: з метою протидії поширенню COVID-19 та моніторингу самоізоляції використовується електронний сервіс “Вдома” Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - система); а згідно п.9: лікуючий лікар визначає на підставі галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я строк самоізоляції хворого на COVID-19 або особи з підозрою на інфікування COVID-19.

Строк самоізоляції становить 14 днів для осіб, які:

мали контакт із хворим на COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов`язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування, з моменту контакту із хворим;

здійснили перетин державного кордону або контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них і перебувають на самоізоляції з використанням системи через мобільний додаток, з моменту перетину державного кордону або контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них.

       Таким чином, ОСОБА_2 у протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР 18 №530224 від 14.03.2021 року було інкриміновано діяння за нормативним актом, який не мість у собі будь яких норм, за порушення яких встановлена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.44-3 КУпАП. Інших будь-яких порушень нормативних актів у протоколі не зафіксовано.

Вищенаведене свідчить про те, що суть правопорушення, яке поставлено у провину ОСОБА_2 за складеним щодо неї протоколом, залишилася невизначеною через відсутність належного посилання на порушення норми законодавства, яка передбачає заборону проведення масових культурних заходів та проведення дискотеки.

Враховуючи положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ст.44-3 КУпАП , суд виходить із того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим та безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.

Практика Європейського суду з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 ст. 8 Конституції України).

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення серії АПР 18 №530224 від 14.03.2021 року щодо ОСОБА_2 у такому вигляді, через його істотні недоліки, не може бути предметом судового розгляду, оскільки викликає обґрунтовані сумніви, які відповідно до положень ч.3 ст.62 Конституції України, тлумачаться на користь ОСОБА_2 .

Зазначені фактичні обставини в протоколі, які поставлені у провину ОСОБА_2 , є фактично невизначеними та неконкретними.

З наведених вище мотивів та враховуючи правове значення протоколу про адміністративне правопорушення, який не тільки визначає суть адміністративного правопорушення, поставленого особі у провину, а також є доказом в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_2 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, не підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в справі.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки, з урахування встановлених у судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, то провадження в справі щодо неї підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП за наведених в протоколі обставин.

Керуючись ч.1 ст.44-3, ст.245, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 251, 252, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, закрити за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неподання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Головуючий суддя Н.В. Шептицька