справа № 2-1/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 квітня 2010 року                              м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області в складі : головуючої

судді Линник О.С., при секретарі Долі Н.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання розписки недійсною, усунення перешкод у користуванні жилим будинком та суміжною земельною ділянкою, відшкодування завданої моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

До Тростянецького районного суду Сумської області із позовом 30.01.2007 р. звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання розписки недійсною, зобов’язання відповідача знести побудовані із порушенням ДБНІП будівель гаражу, погребу, кухні та додержуватись межі між суміжними земельними ділянками, стягнення 5000 грн. моральної шкоди та судових витрат.

В подальшому позивач уточнювала свої вимоги 03.04.2007 року та 18.01.2010 року і остаточно просила суд визнати розписку від 03.08.1998 року недійсною, зобов’язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні її власністю шляхом знесення самочинно побудованих об’єктів – будинку, гаражу, кухні, сараю, погребу, повернути огорожу на попереднє місце її розташування на межі між суміжними земельними ділянками і не чинити у подальшому їй перешкоди у користуванні належними їй житловим будинком та земельною ділянкою. У відшкодування моральної шкоди просила стягнути із відповідачів 5000 грн. та судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Свої остаточно уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1, що розташований на приватизованій земельній ділянці. На суміжній земельній ділянці під АДРЕСА_2 знаходиться господарство подружжя ОСОБА_4, яке придбане ними у 1998 році і де з 2003 року проводяться будівельні роботи. Позивач вважає, що ОСОБА_3 створюють позивачці перешкоди у користуванні нею жилим будинком та земельною ділянкою, так як внаслідок будівництва гаражу, літньої кухні, сараю, погребу фактично збільшено площу попадання дощових та талих вод на її земельну ділянку, створено незручності у обслуговуванні та ремонті її жилого будинку, зменшено площу земельної ділянки шляхом перенесення огорожі з межі між суміжними земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 на її земельну ділянку. Позивач вказує на те, що відповідно до висновку будівельної експертизи при будівництві об’єктів ОСОБА_3 допущені порушення будівельних норм і правил, в тому числі недотримання меж між суміжною земельною ділянкою та будинком позивачки, недотримано відстані між побудовами відповідачів та будинком ОСОБА_1, тобто має місце самочинне будівництво. Позивач посилається на те, що відповідачі, усупереч рішенню виконкому Тростянецької міської ради №339 від 19.08.98 року, яким дозволено ОСОБА_3 будівництво об’єктів на місці раніше побудованих будівель та споруд, що прийшли у непридатність, фактично побудували жилий будинок, гараж, теплий коридор, сарай-літню кухню і погріб самочинно. ОСОБА_1 зазначає, що відповідачі безпідставно посилаються на розписку, яку вона дала про те, що нібито вона згодна на будівництво літньої кухні з гаражем на відстані 40 см від межі. Однак, ніякої згоди вона на будівництво літньої кухні не давала, а саму розписку відносно гаража написала під впливом тяжкої для неї обставини, пов’язаної із хворобою сина ОСОБА_5 та його передчасною смертю 28 листопада 1998 року, крім того ця розписка не надавалась на ім’я відповідачів чи на адресу Тростянецького міськвиконкому, не вказано у розписці місце розташування об’єкту, відсутній план забудови.

Свої позовні вимоги щодо моральної шкоди ОСОБА_5 мотивує тим, що внаслідок створенням перешкод у користуванні її жилим будинком та господарством, порушеннями при будівництві будівельних норм і правил, недодержанням межі між суміжними земельними ділянками порушився звичний уклад її життя, вона вимушена прикладати додаткових зусиль для його організації, вимушена звертатись до різних установ за захистом свого порушеного права, через це їй спричинено душевних страждань. Розмір заподіяної моральної шкоди ОСОБА_5 оцінює у 5000 грн., яку просить стягнути із відповідачів.

Позивач у  судовому засіданні свої уточнені та доповнені позовні вимоги підтримала та показала, що вона у 2005 році почала звертатись до різних установ та до суду за захистом свого порушеного права, як власниці будинку та земельної ділянки, їй належних, від незаконних дій відповідачів ОСОБА_4, які у 2003 року, не дотримуючись рішення виконкому міськради № 339 від 19.08.98 р. побудували із порушенням ДБН гараж на відстані 60 см від межі її земельної ділянки. Потім ОСОБА_3 самоправно побудували погріб із захватом її земельної ділянки, над яким спорудили сарай. Згодом побудували будинок, і теплий коридор між будинком і гаражем, без згоди позивача. План забудови земельної ділянки, що виданий ОСОБА_3 є недійсним, бо не відповідає рішенню виконкому № 339. Розписку, яку вона власноручно  написала, просить визнати недійсною, бо на той час вона була у пригніченому стані через хворобу сина, і розписка не має реквізитів, на ній не вказане місце розташування об’єкта, підпис стоїть не її. 20 вересня 2005 року ОСОБА_3 переставили огорожу між їх земельними ділянками на 36 см на її сторону, в результаті чого розмір її земельної ділянки зменшився на 51 кв. м, акт погодження меж не відповідає техпаспорту, і вона оскаржувала в суді цей акт. Через такі дії відповідачів вона отримала стрес і лікувалась в лікарні. Просить зобов’язати відповідачів знести всі побудови і споруди, поставити на місце огорожу між суміжними земельними ділянками згідно плану 1964 року, стягнути моральну шкоду і судові витрати.

Представник позивача просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Відповідачі проти позову заперечували, вказуючи на те, що під час шлюбу вони за договором купівлі-продажу придбали будинок із господарськими будівлями у червні 1998 р. по АДРЕСА_2, після чого звернулись із заявами до компетентних органів про дозвіл на початок будівництва. Потім запитали дозволу у сусідки ОСОБА_1, на якій відстані від її межі вона дасть згоду побудувати гараж, на що вона у присутності обох ОСОБА_3 дала розписку 3 серпня 1998 року, у якій погодилась на побудову гаражу за 40 см від її межі. Після того відповідачі отримали дозвіл від архітектора та міськвиконкому та почали будувати в серпні 1998 року гараж, який збудували за два тижні. Під час будівництва гаражу ОСОБА_1 не заперечувала, щоб дах дув односкатний з нахилом на її  сторону.  У 1999 р. розвалили старий сарай, літню кухню, викопали яму під погріб на місці сараю, проти чого ОСОБА_1 не заперечувала. У серпні 1999 р. побудували погріб, але не відступили 1 м від межі ОСОБА_1, як зазначено на плані забудови. У 2001 р. розібрали стару будівлю хати, у 2006 р. побудували сарай над погребом. Потім побудували будинок, який з’єднали із гаражем теплим коридором. У 2005 р. стосунки із ОСОБА_1 погіршились, через що вона почала писати скарги та звертатись до суду. На всі побудови є дозвіл архітектури та міськвиконкому. Крім того, відповідачі просять відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову, так як вона пропустила строк позовної давності звернення до суду.

В судовому засіданні встановлені такі факти та відповідні їм обставини.

Згідно договору дарування від 25.06.1994 року ОСОБА_1 належить на праві приватної власності жилий будинок з господарчими будівлями, розташований АДРЕСА_1 (а.с.9-11 т.1).

Земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарчих будівель і споруд, розташована АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_1, що підтверджується державними актами  від 10.12.2004р. (а.с.14,15 т.1).

В судовому засіданні встановлено, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_4 із ОСОБА_3 (а.с.101 т.1) придбаний за договором купівлі-продажу від 08.06.1998 р. жилий будинок з господарськими  та побутовими будівлями і спорудами, що розташований АДРЕСА_2 на земельній ділянці Тростянецької міської ради (а.с.102 т.1).

19 серпня 1998 року на засіданні виконкому Тростянецької міської ради народних депутатів прийняте рішення № 339 «Про дозвіл на будівництво та перебудову житлових будинків та господарчих будов» у відповідності до якого вирішено дозволити будівництво нового житлового будинку з літньою кухнею-гаражем на місці старого житлового будинку та будівництво сараю ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 (а.с.103 т.1).

08 вересня 1998 року зареєстрований у районного архітектора будівельний паспорт на забудову житлового будинку і господарських побудов ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, із планом забудови, експлікацією, генеральним планом земельної ділянки. За планом забудови, погодженим районним архітектором вбачається, що на земельній ділянці під АДРЕСА_2 мали бути побудовані під №1 – жилий будинок, під № 2 – гараж , під № 3 – сарай, жилий будинок і гараж між собою з’єднані, гараж і сарай розташовані на відстані 1 м від межі земельної ділянки АДРЕСА_1 (а.с.104 -105 т.1, 192-195 т.2).

У матеріалах, що зберігаються у архіві Тростянецької РДА, на будівництво по АДРЕСА_2 мається розписка про те, що ОСОБА_1 не заперечує проти будівництва гаражу на 40 см від межі по АДРЕСА_2, яка датована 03 серпня 1998 року (а.с.196 т.2).

Як встановлено у судовому засіданні вказана розписка власноручно написана позивачем ОСОБА_1 Позивач заперечувала лише проти підпису, що міститься під датою на розписці, посилаючись на те, що то не вона розписалась, однак, крім своїх усних заперечень, інших доказів суду не надала.

Суд вважає, що зміст цієї розписки є зрозумілим, і вона правомірно була долучена до матеріалів щодо здійснення забудови ОСОБА_3, так як відображала домовленість між сторонами щодо проведення будівництва гаражу із відступами від державних будівельних норм і правил.

Посилання позивача  на її недійсність не підтверджена у судовому засіданні, так як доказів того, що вона перебувала у такому пригніченому стані, що не розуміла значення своїх дій в судовому засіданні не представлено. Так, судом встановлено, що на час написання розписки позивачкою її син ОСОБА_5 був живий, мав загальне захворювання, у зв’язку із чим йому у жовтні 1998 року встановлена 2 група інвалідності (а.с.17 т.1),  і який помер 28 листопада 1998 року (а.с.18 т.1).

 В судовому засіданні доказами встановлено, що гараж був побудований ОСОБА_3 до 05 вересня 1998 року. Вказане підтверджено показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які допомагали у будівництві гаражу відповідачам та відеозаписом весілля подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яке відбувалось 05.09.1998 р., та під час відтворення в судовому засіданні відеозапису вказаного весілля чітко видно, що гараж був побудований, і доказів фальсифікації відеозапису та фотознімку не надано (а.с.70, 221-224 т.1, 142, 144 т.2).

Крім того, із іншого фотознімку, та відтвореного у судовому засіданні відеозапису, наданого відповідачами, зробленого 20 червня 2001 року, де відображено випускний вечір сина відповідачів ОСОБА_10 також є зображення гаражу, розташованого на земельній ділянці під АДРЕСА_2 по вул. Червоноармійській  (а.с. 99 т.1, а.с. 108, 143 т.2).

Таким чином, покази свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14, допитаних за клопотанням ОСОБА_1 суперечать дослідженим доказам, тому суд критично ставиться до таких показів.

Із досліджених в судовому засіданні матеріалів цивільної справи № 2-17/06 встановлено, що вперше ОСОБА_1 зверталась до Тростянецького райсуду із позовом до ОСОБА_3 про визнання розписки недійсною, визнання рішення Тростянецького міськвиконкому від 19.08.98 р. №339 недійсним, зобов’язання знести побудовані із порушенням ДБН споруди по АДРЕСА_2, відшкодування моральної шкоди - 18.07.2005 р., згодом подала до суду заяву про залишення її позову без розгляду, про що було постановлено судом ухвалу 18.12.2006 р.

Під час розгляду справи № 2-17/06 судом було призначено   будівельно-технічну експертизу, відповідно до висновку № 332, від 25.11.2005 р. якої вбачається, що встановлено відхилення від державних будівельних норм:

- ДБН 79-92  1) п. 2.8. – відстань від входів та інших отворів гаражів до вікон сусідніх житлових будинків має бути не менше 10 м, а фактична відстань складає від входу будівлі гаражу домоволодіння АДРЕСА_2 до вікон сусіднього житлового будинку домоволодіння № 71 – 3,65 м, 4,50 м;   2) п. 2.9. - відстань від стін будинків з вікнами, що виходять із житлових кімнат, кухонь, веранд та головних входів у будинок до інших житлових будинків та господарських будівель має бути не менше 7 м за містобудівельними вимогами, а фактична відстань від будівлі гаражу домоволодіння № АДРЕСА_2 до стін житлового будинку з вікнами домоволодіння № 71 – 2,8 м; 3) п.2.12 - мінімальну відстань від житлових будинків до гаражів слід приймати не менше 9 м, а фактична відстань від будівлі гаражу домоволодіння АДРЕСА_2 до стін житлового будинку із вікнами домоволодіння № 71 – 2,8 м; 4) п.2.20 - відстань від межі суміжної ділянки до стін житлового будинку або господарської споруди слід приймати не менше 1 м, а фактична відстань від будівлі гаражу домоволодіння АДРЕСА_2 до межі домоволодіння № 71 – 0,6 м, та фактична відстань від будівлі погребу домоволодіння № АДРЕСА_2 до межі домоволодіння № 71 – 0,0 м.

- ДБН 360-92  п. 3.25 – для догляду за будівлями та здійснення їхнього поточного ремонту відстань від сусідньої межі ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни варто приймати не менше 1 м, при цьому повинно бути забезпечено пристрій необхідних інженерно-технічних заходів, які перешкоджають стоку атмосферних опадів з покрівель і карнизів побудов на територію суміжних ділянок, а фактична відстань від будівлі гаражу домоволодіння № АДРЕСА_2 до межі домоволодіння № 71 – 0,6 м, та фактична відстань від будівлі погребу домоволодіння № АДРЕСА_2 до межі домоволодіння № 71 – 0,0 м (а.с.95-99 справи №2-17/06).

Таким чином суд вважає, що дійсно в судовому засіданні встановлено, що гараж побудований ОСОБА_3 із відхиленням від ДБН 79-92 та ДБН 360-92, та не витриманий протипожежна відстань між будівлями, однак ОСОБА_1 03.08.1998 р. власноручно дала розписку відповідачам, у якій дозволила будувати гараж із відхиленням від будівельних норм, претензій до відповідачів з приводу побудованого гаражу не мала аж до 18.07.2005 року, коли вперше подала позов до суду.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР (1963 р.) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.

Згідно ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто з дня, коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Відповідачі просять застосувати строк позовної давності до вимог позивача, і суд вважає, що дійсно, ОСОБА_1 дізналась, або повинна була дізнатись, що її право порушено від часу, коли був побудований гараж відповідачами у серпні-вересні 1998 року, а на час звернення до суду строки позовної давності сплили.

Внаслідок спливу строків позовної давності є підстави для відмови у позові, як то передбачено ст.80 ЦК УРСР. Суд не вбачає поважних причин, які б перешкоджали позивачці звернутись до суду у межах строку позовної давності, тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання відповідачів знести гараж не підлягають задоволенню у зв’язку зі спливом на момент звернення із позовом строків позовної давності.

Суд вважає, що позивач не довела свої вимоги з приводу самочинного будівництва ОСОБА_3 будинку, теплого коридору, що з’єднує гараж і будинок, та будівництво сараю.

Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Так, клопотання про призначення будівельної експертизи щодо відповідності побудованих будівель державним будівельним нормам і правилам ОСОБА_1 не заявляла.

Судом досліджені матеріали щодо забудови ОСОБА_3, які були зібрані ними відповідно до вимог чинного на той час законодавства – на підставі рішення Тростянецького міськвиконкому від 19.08.98 р. № 339 про надання дозволу ОСОБА_3 на будівництво нового житлового будинку із літньою кухнею-гаражем та будівництво сараю, та виданого будівельного паспорту на вказані об’єкти, також згідно рішення виконкому Тростянецької міської ради № 635 від 19.11.2008 р. про надання дозволу на добудову теплого коридору до житлового будинку, та складеного будівельного паспорту на вказану забудову (а.с.54-62 т.2).

Відповідно до листа начальника СДПЧ-24 м.Тростянець (а.с.172 т.2) вбачається, що технічна документація на будівництво будинку і теплого коридору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по АДРЕСА_2  відповідає протипожежним нормам і правилам.

 Те, що ОСОБА_3 притягнена до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 96 КУпАП  за початок будівельних робіт щодо побудови теплого коридору без дозволу інспекції держархбудконтролю (а.с.170 т.2) не дає підстави вважати, що добудова теплого коридору є самочинним будівництвом.

У суді встановлено, що сарай побудований відповідачами над погребом на відстані більшій, ніж 1 метр від межі ОСОБА_1, тому суд не може визнати будівництво сараю самочинним чи таким, що проведено з порушенням ДБН.

Також у судовому засіданні доказів того, що будинку ОСОБА_1 може бути заподіяно шкоди внаслідок збільшення попадання дощових чи талих вод позивачем не надано.  

Разом з тим судом встановлено, що ОСОБА_3 не отримували дозвіл на будівництво погребу і побудували його на межі із земельною ділянкою ОСОБА_1 з істотним порушенням вимог ДБН 79-92 та ДБН 360-92, що підтверджено висновком будівельної експертизи. Вказане порушення було визнане позивачами у судовому засіданні, які показали, що дійсно, вони мали намір побудувати погріб під сараєм і за планом повинні були відступити від межі земельної ділянки ОСОБА_1 на 1 метр, однак не подивились у будівельний паспорт. У судовому засіданні доказами відповідачі не довели, що погріб вони побудували у 1999 році. Із копій скарг і заяв ОСОБА_1 (а.29 справи 2-17/06) вбачається, що саме будівництвом погреба вона була обурена, і тому почала звертатись до різних інстанцій зі скаргами на неправомірні дії ОСОБА_3.

Таким чином, суд не встановив, що позивач пропустила строк звернення до суду із вимогою про знесення погребу і суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, однак підстав для знесення всього погребу не має, і суд вважає за необхідне зобов’язати відповідачів знести лише ту частину погребу, яка викладена цеглою та прилягає до межі земельної ділянки ОСОБА_1 і саме таким чином, щоб  стіна погреба була на відстані не менше 1 метра від межі земельної ділянки позивачки.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідачів перенести огорожу на попереднє місце її розташування на межі між її земельною ділянкою та земельною ділянкою, якою користуються ОСОБА_3, то суд вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, так як у судовому засіданні позивач не надала доказів, які б свідчили про те, що відповідачі самоправно перемістили огорожу на ділянку ОСОБА_1. Натомість у матеріалах справи є докази, що перед отриманням позивачем  державних актів про право власності на землю був складений акт погодження та закріплення меж земельної ділянки в натурі на підставі рішення виконкому Тростянецької міської ради від 26.02.2004 р. №13 (а.с.106 т.2), який підписаний ОСОБА_1, і до цього часу позивач не довела у суді те, що її права, як власника землі, були порушені відповідачами.

Крім того, у провадженні Тростянецького райсуду знаходилась справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, третя особа Тростянецька міська рада про визнання акту недійсним, встановлення меж між суміжними земельними ділянками, додержання меж за № 2-331/09, та 15.05.09 р. позов залишений без розгляду за заявою ОСОБА_1 (а.с.152 т.2 справи 2-331/09).

В подальшому ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом у порядку адміністративного судочинства до Тростянецької міської ради, відділу Дуржкомзему в Тростянецькому районі про визнання дій протиправними та зобов’язання усунути недоліки державних актів на право власності на земельну ділянку, та постановою суду від 07.10.2009 року у справі  № 20-а-2061/09 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні її позовних вимог (а.с.97 т.2).

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки позивач не надала доказів того, що їй були спричинені моральні страждання через дії відповідачів. В суді не встановлено, що внаслідок дій відповідачів у ОСОБА_1 загострилась хвороба чи їй проведено оперування. Саме визнання судом порушених прав ОСОБА_1 щодо побудови погребу відповідачами  з порушенням ДБН та те, що частково задоволені вимоги позивачки про часткове знесення погребу суд вважає необхідною і достатньою сатисфакцією.

Суд вважає, що судові витрати необхідно розподілити між сторонами, відповідно до ст.88 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог і стягнути у дольовому порядку із кожного з відповідачів у рівних долях на користь ОСОБА_1 8,50 грн. повернення судового збору, 7,50 грн. повернення судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду та 100 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.

Суд вважає, що не підлягають стягненню із відповідачів у вказаній справі витрати за оплату будівельної експертизи, оскільки такі судові витрати позивач понесла під час розгляду її позову у іншій цивільній справі № 2-17/07, позов у якій залишений без розгляду за заявою ОСОБА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України,  суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знести самочинно побудовану частину погребу, розташованого на відстані менше ніж 1 (один) метр біля межі земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 4 грн. 25 коп. повернення судового збору, по 3 грн. 75 коп. повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, по 50 грн. витрат на правову допомогу із кожного.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя