Справа №4-2391 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Стиран В.В. Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

25 липня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленко А.І. суддів Яременка А.Ф., Свіягіної І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2 на постанову судді Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 15 травня 2006 року, якою залишені без розгляду доповнення до апеляції ОСОБА_1 на постанову судді від 15 лютого 2006 року і відмовлено у розгляді апеляції ОСОБА_1 на постанову судді від 13 квітня 2006 року.

ОСОБА_1 і зазначений як його представник ОСОБА_2 звернулись до Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області із заявою розглянути питання щодо неправомірної відмови вжити заходи безпеки, порушення права на звернення правоохоронними органами Калінінського району м.Горлівки і судом цього району та відшкодування матеріальної моральної шкоди.

Постановою судді Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 15 лютого 2006 року було відмовлено у розгляді цієї заяви ОСОБА_1

Наступною постановою судді цього ж суду від 15 травня 2006 року були залишені без розгляду доповнення до апеляції ОСОБА_1 на постанову судді від 15 лютого 2006 року і відмовлено у розгляді апеляції ОСОБА_1 на постанову судді від 13 квітня 2006 року.

Згідно зазначеної постанови судді від 15 травня 2006 року, доповнення до апеляції ОСОБА_1 на постанову судді від 15 лютого 2006 року фактично була первинною апеляцією і оскільки вона не відповідала вимогам ст.350 КПК України, постановою судді від 13 квітня 2006 року ці доповнення до апеляції були залишені без руху, а ОСОБА_1 було запропоновано протягом встановленого законом строку 7 діб усунути її недоліки. Однак, замість виконання вимог ст.ст.350, 352 КПК України, ОСОБА_1 подав наступну апеляцію на постанову від 13 квітня 2006 року, яка згідно вимог ст.352 КПК України оскарженню не підлягала.

Оскільки вимоги ст.ст.350, 352 КПК України ОСОБА_1 не були виконані, постановою судді від 15 травня 2006 року ці доповнення до апеляції залишені без розгляду, а у розгляді апеляції на постанову від 13 квітня 2006 року відмовлено.

В апеляції ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_2 просять скасувати постанову судді від 15 травня 2006 року як незаконну, посилаючись на те, що вона грунтується на попередніх постановах судді, які також постановлені незаконно, а її резолютивна частина неправомірна.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою судді від 15 лютого 2006 року було відмовлено у розгляді заяви ОСОБА_1 про посягання на права та свободи, застосування заходів безпеки, порушення права на звернення, відшкодування матеріальної і моральної шкоди. На цю постанову апеляцію подав не ОСОБА_1, а ОСОБА_2, який не мав передбачених законом повноважень діяти від імені ОСОБА_1

Доводи апеляції про те, що ОСОБА_2 діяв як представник ОСОБА_1 на підставі довіреності і норм Конституції України про вільний вибір особою свого захисника, не можуть бути визнати обгрунтованими, оскільки судом розглядалась не кримінальна справа щодо ОСОБА_1, а його заява про оскарження дій правоохоронних органів, через що ОСОБА_2 не має статусу захисника ОСОБА_1 Довіреність, видана від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2, посвідчена директором шахти, є недійсною при розгляді звернень ОСОБА_1 до суду, оскільки посвідчена не уповноваженою на це особою.

Про ці обставини і неможливість прийняття апеляції ОСОБА_2 суд повідомив ОСОБА_2, після чого ОСОБА_1 подав доповнення до апеляції ОСОБА_2, яка за своїм правовим значенням була первинною апеляцією на постанову від 15 лютого 2006 року.

Оскільки ця апеляція, названа як доповнення до апеляції, не відповідала вимогам ст.350 КПК України, вона обгрунтовано, відповідно до вимог ст.352 КПК України постановою судді від 13 квітня 2006 року була залишена без руху з наданням ОСОБА_1встановленого законом строку для виконання вимог ст.350 КПК України.

Однак, ОСОБА_1 не виконав вимог ст.350 КПК України і натомість подав нову апеляцію, вже на постанову судді від 13 квітня 2006 року, яка згідно вимог ст.352 КПК України оскарженню не підлягала.

Оскільки у визначений строк вказані у постанові від 13 квітня 2006 року вимоги закону ОСОБА_1 не були виконані, суддя обгрунтовано постановою від 15 травня 2006 року визнав апеляцію ОСОБА_1, названу як доповнення до апеляції, такою, що не підлягає розгляду. Ця постанова відповідає вимогам ч.2 ст.352 КПК України, а застосоване у резолютивній частині формулювання про залишення апеляції без розгляду замість визнання її такою, що не підлягає розгляду, за своєю суттю не суперечить змісту ч.2 ст.352 КПК України і саме по собі не є підставою для визнання постанови незаконною і її скасування.

Тому апеляція ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не може бути визнана обгрунтованою і підстави для її задоволення відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляцію ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2 на постанову судді Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 15 травня 2006 року залишити без задоволення, а постанову судді - без зміни.

Судді