ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2021 року                                                                  Справа №  904/1516/20

м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,          

суддів – Кощеєва І.М., Чус О.В.,

секретар судового засідання: Мацекос І.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 у справі №904/1516/20 (суддя Петренко Н.Е., повний текст складено 27.11.2020)

за позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання",  м.Кривий Ріг

до Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг

про стягнення інфляційних втрат в сумі 168 108 грн 70 коп., трьох процентів річних в сумі 279      939 грн 87 коп, пені в сумі 1 540      335 грн 17 коп., штрафу в сумі 3 606      760 грн 17 коп.   

ВСТАНОВИВ:

- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 у справі №  904/1516/20 позов Державного промислового підприємства (далі-ДПП) "Кривбаспромводопостачання" задоволено частково, клопотання відповідача - Комунального підприємства (далі – КП) "Кривбасводоканал" про зменшення неустойки (пені) задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто три проценти річних в сумі 113      960 грн 03 коп., пеню в сумі 572      209 грн 28 коп., в решті в позові відмовлено, у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення відмовлено ;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 1тн/389-ЗБУТ на послуги з постачання технічної води від 29.12.2017 в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, з того, що в процесі розгляду справи відповідачем було здійснено погашення основної заборгованості за вказаним договором, проте з порушенням строків, встановлених останнім, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних за загальний період з 20.01.2020 по 07.09.2020 в сумі 113    960 грн 03 коп. є обгрунтованими; господарський суд встановив, що розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 29 985 грн 98 коп. із знаком "-", у зв`язку з чим відмовив в задоволенні вимог про стягнення з відповідача цих втрат; щодо позовної вимоги про стягнення 7 процентів штрафу в сумі 3 606 760 грн 17 коп., господарський суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні тому, що в договорі сторони не погодили умови по стягненню штрафу у будь-якому відсотковому розмірі; щодо вимоги позивача про стягнення пені, господарський суд, здійснивши перевірку розрахунку позивача, прийшов до висновку, що цей розрахунок є невірним, оскільки позивачем не враховано, що за актами №3/1 за грудень 2019 року та січень 2020 відповідач розрахувався у повному обсязі 30.04.2020, а за актом квітень 2020 року – 28.07.2020, тобто позивач безпідставно збільшив період нарахування пені та не прийняв до уваги дати остаточного погашення основної заборгованості за спірними актами; з урахуванням поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені та виконання відповідачем в повному обсязі свого зобов`язання щодо оплати за надані позивачем послуги з постачання технічної води, суд зменшив розмір пені на 20 процентів, яка в загальній сумі становить 572  209 грн 28 коп.; щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки основний борг погашено в повному обсязі і розмір суми до стягнення значно зменшився;

- не погодившись з прийняти рішенням, ДПП "Кривбаспромводопостачання" подало апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить це рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних, пені та інфляційних втрат;

- апеляційна скарга мотивована тим, що:

відповідачем сплачувалась сума основного боргу частинами в процесі розгляду справи, але з порушенням строків оплати, що передбачені п.4.4. договору на послуги з постачання технічної води № 1тн/389-ЗБУТ від 29.12.2017 № 1тн/389-ЗБУТ, у зв`язку з чим позивач правомірно нарахував три проценти річних, пеню та інфляційні втрати;

судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог № 16-04-631 від 08.05.2020, в якій підприємством оновлено розрахунок суми основного боргу, включено нарахування за лютий місяць 2020 року на підставі акту №3/1 від 29.02.2020 на суму 9 876      640 грн 32 коп.  та оновлено розрахунок трьох процентів річних і пені;

господарським судом не враховано заяву позивача № 16- 04-1171 від 14.09.2020  про зміну предмету позову, зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу та збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат та 7 процентів штрафу;

судом не враховано та не досліджено подану позивачем заяву від 08.05.2020 з додатками, відповідь на відзив від 16.06.2020 з додатками та заяву від 14.09.2020 з додатками, а також не зазначено чому вказані заяви не було взято до уваги під час винесення рішення та, відповідно, неправильно здійснено розрахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, оскільки не враховано акти за період з лютого по липень 2020 року (крім квітня);

чинним законодавством не передбачено обов`язку позивача розраховувати інфляційні втрати від моменту виникнення прострочення зобов`язання до моменту подання позовної заяви, а є лише обов`язок враховувати строк за весь період розрахунку;

відповідно до розрахунку інфляційних втрат, доданого до позовної заяви, позивачем було нараховано інфляційні втрати за період з березня по червень 2020 року включно, тобто враховано інфляційні витрати безперервно за ввесь період, який позивач вважав за доцільне викласти в позовних вимогах, що не суперечить чинному законодавству України;

господарським судом належним чином не досліджувалися заяви та відповідь на відзив, подані позивачем, у зв`язку з чим, при розрахунку пені судом не було враховано ті періоди, про які заявляв позивач, а саме лютий - липень 2020 року, в результаті чого значно зменшився розмір пені;

скаржник не погоджується зі зменшенням розміру пені на 20 процентів, оскільки заборгованість відповідача перед третіми особами, так само як і заборгованість, третіх осіб перед відповідачем не є поважною причиною невиконання своїх зобов`язань за надані позивачем послуги з постачання технічної води, крім того, підприємство позбавлено можливості впливати на відносини відповідача з його контрагентами, відповідно,  передбачена законом та договором відповідальність за порушення строків оплати грошових зобов`язань має застосовуватися до відповідача в повній мірі;

зазначений розмір пені погоджений сторонами у договорі, за період з грудня 2019 року по липень 2020 року позивачем надано послугу з постачання технічної напірної води на суму понад 85      000      000 грн, при цьому, розмір пені склав 1 540      335 грн 17 коп., що складає 1,8 процентів від загальної суми наданих послуг;

-відповідач вважає оскаржуване рішення обґрунтованим, законним, просить залишити це рішення без змін, посилаючись на те, що:

господарським судом досліджено факт повної оплати відповідачем суми боргу за спірний період, встановлено обставини визнання відповідачем боргу та погашення заборгованості за вказаним вище договором з порушенням встановлених ним строків, на підставі чого господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо правомірності застосування до відповідача санкцій, передбачених чинним законодавством та договором, проте не в тому розмірі, який просить стягнути позивач, оскільки  позивачем при здійсненні розрахунку трьох процентів річних не враховано, що за актом №3/1 за грудень 2019 року та за актом №3/1 за січень 2020 року відповідач розрахувався у повному обсязі 30.04.2020, а за актом за квітень 2020 року – 28.07.2020, у зв`язку з чим судом здійснено відповідний перерахунок трьох процентів річних;

позивач безпідставно збільшив період нарахування пені, не прийнявши до уваги дати остаточного погашення основної заборгованості за спірними актами, внаслідок чого  господарським судом обгрунтовано визнано правомірними позовні вимоги в частині стягнення пені у загальному розмірі 686      651 грн 14 коп. та підставно задоволено клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2020 відкрито провадження за апеляційною скаргою ДПП "Кривбаспромводопостачання" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 у справі №904/1516/20, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 02.02.2021.

В судових засіданнях 02.02.2021, 25.02.2021 оголошено перерви відповідно на 25.02.2021 та на 16.03.2021.

В судовому засіданні 16.03.2021 прийнято вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів спраив, 29.12.2017 між ДП "Кривбаспромводопостачання" (виконавцем) та КП "Кривбасводоканал"  (замовником) укладено договір на послуги з постачання технічної води №1тн/389-ЗБУТ (а.с. 7-9 т.1), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язався надавати замовнику вчасно та відповідної якості послуги з постачання технічної напірної води до забірних пристроїв Радушанського водопровідного комплексу за допомогою гідроспоруд шляхом регулювання рівня води у Південному водосховищі відповідно з технологічним регламентом 2017, а замовник зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що визначення місячних обсягів водоспоживання здійснюється шляхом підписання акту надання послуг з постачання технічної води за 6 днів до закінчення розрахункового (поточного) місяця. Акт надання послуг з постачання технічної води з рахунком виставленим до оплати за надані послуги водопостачання надається замовнику для проведення кінцевого розрахунку за поточний місяць. Форма акту надання послуг з постачання технічної води розробляється виконавцем та оформлюється в двох примірниках, по одному для кожної сторони. Поточним місяцем є період, зазначений в актах надання послуг з постачання технічної води.

Згідно з п. 3.5. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг замовник зобов`язаний у десятиденний термін з дня отримання рахунку, направити до виконавця уповноваженого представника з відповідними обгрунтовуючими документами для врегулювання розрахунків. У випадку невиконання цієї умови, рахунки виконавця вважаються прийнятими до оплати.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору ціна на послуги з постачання технічної води встановлюється згідно з погодженими тарифами, які на момент укладання договору складають: 0 грн. 50 коп. (з податком на додану вартість) за 1 м3. Орієнтована сума договору на момент його укладання на підставі передбачених п. 2.1. договору обсягів з постачання технічної води складає 61 520      000 грн 00 коп. (з податком на додану вартість).

Пунктом 4.4. договору передбачено, що розрахунки за послуги з постачання технічної води проводяться замовником на підставі акта та рахунка протягом поточного місяця, в повному обсязі, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Згідно з п. 4.8. договору підтвердження взаємних розрахунків за отриманий за фактом обсяг з технічного водопостачання оформлюється актом звірки взаємних розрахунків за вимогою однієї із сторін.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що при несвоєчасній сплаті (порушення п. 4.4. договору) за наданні послуги водопостачання замовник зобов`язаний сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до 9.1. договір вступає в дію в порядку, передбаченому ст. 631 Цивільного кодексу України з 29.12.2017 до 31.12.2018 та вважається подовженим на кожний наступний рік, якщо до 1 грудня поточного року відсутній факт волевиявлення однієї із сторін в письмовому вигляді щодо зміни, розірвання, відмови або перегляду умов договору.

В подальшому між сторонами укладена низка додаткових угод до договору на послуги з постачання технічної води  №1 т/н/389-ЗБУТ від 29.12.2017 (а.с. 10-18 т.1).

Так, зокрема, додатковою угодою від 30.09.2019 до договору на послуги з постачання технічної води №1 т/н/389-ЗБУТ від 29.12.2017 пункти 2.1., 4.1., 4.2., договору сторони погодили викласти у наступній редакції:

"Ціна на послуги з постачання технічної води, починаючи з 01.10.2019, встановлюється згідно із погодженими тарифами, які складають: 1      200 грн 00 коп. (без податку на додану вартість) за 100 м3. Орієнтована сума договору на підставі передбачених п. 2.1. договору обсягів з постачання технічної води складає 212      560      384 грн 66 коп.".

На виконання умов договору у період з 27.12.2019 по 31.01.2020 між позивачем та відповідачем були підписані акти в підтвердження надання ДП "Кривбаспромводопостачання" послуг з постачання технічної води та виставлено останнім на підставі цих актів рахунки на оплату за надані послуги (а.с. 19-24 т.1).

Також матеріали справи містять акти № 3/1 від 29.02.2020 та від 30.04.2020, які підписані тільки зі сторони ДПП "Кривбаспромводопостачання" (а.с. 150, 152 т.1), та виставлені на підставі вказаних актів рахунки на оплату (а.с. 151,153 т.1).

Крім того, в матеріалах справи наявні підписані сторонами акти від 31.03.2020, 31.05.2020, 30.06.2020 та від 31.07.2020, однак з боку КП "Кривбасводоканал" вказані акти підписані із зауваженнями (а.с. 188, 190, 192, 193 т.1) через недотримання ДПП "Кривбаспромводопостачання" п. 1.1. договору в частині регулювання рівня води у Південному водосховищі, відповідно з Технологічним регламентом 2017 року, значне відхилення рівня води від нормального підпертого рівня, який згідно з технологічним регламентом 2017 року становить 96.50 м, що підтверджується наведеними в акті даними оперативного журналу. У зв`язку з систематичним порушенням ДПП "Кривбаспромводопостачання" умов договору КП "Кривбасводоканал" несе додаткові витрати на очищення технічної води, а саме підвищуються витрати на електроенергію, коагулянт та рідкий хлор, при цьому, ДПП "Кривбаспромводопостачання" як виконавець не несе витрат в повному обсязі, які вкладені в ціноутворення вартості послуг з постачання технічної води. КП "Кривбасводоканал" наполягає на виконанні ДПП "Кривбаспромводопостачання" п. 1.1. умов договору та доведення рівня води у Південному водосховищі на рівні 96.50 м відповідно до технологічного регламенту 2017 року.

На підставі вказаних вище актів позивачем також були виставлені відповідачу рахунки на оплату.

Посилаючись на обставин щодо несвоєчасної оплати послуг з постачання технічної води, ДПП "Кривбаспромводопостачання" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з КП "Кривбасводоканал" основної заборгованості в сумі 10      862      752 грн 53 коп. за період з грудня 2019 року по січень 2020 року, та штрафних санкцій у зв`язку з неналежним виконанням умов вищевказаного договору.

В процесі розгляду судом першої інстанції даної справи відповідачем здійснювалось погашення основної заборгованості  за договором на послуги  з  постачання  технічної  води  № 1тн/389-ЗБУТ від 29.12.2017, у зв`язку з чим позивачем декілька разів змінювався предмет позову шляхом подання відповідних заяв.

Останньою заявою про зміну предмету позову є заява від 14.09.2020, в якій позивач послався на повну оплату відповідачем суми основного боргу та просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 168      108 грн 70 коп., три проценти річних в сумі 279      939 грн 87 коп., пеню в сумі 1      540      335 грн 17 коп., 7 процентів штрафу в сумі 3      606      760 грн 17 коп.

За наслідками розгляду позовної заяви ДПП "Кривбаспромводопостачання" та заяв про зміну предмету позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 530 Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 549 Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Кодексу передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 629 Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Кодексу встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 903 Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначено вище, рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних, втрат від інфляції та пені мотивовано тим, що при виконанні розрахунків позивачем не враховані дати здійснення відповідачем оплати послуг по актах за грудень 2019 року та січень 2020 року за період з 20.01.2020 по 30.04.2020 в сумі 71    076 грн 01 коп., по акту за квітень – 28.07.2020 в сумі 42      884 грн 02 коп., а розмір інфляційних втрат за період з 01.05.2020 по 30.04.2020 становить 29  985 грн 98 коп. зі знаком "-", внаслідок проведеного судом першої інстанції перерахунку вказаних вище вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками господарського суду, оскільки вважає ці висновки зробленими без грунтовного дослідження обставин справи, тобто з порушенням ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Так, при зверненні до господарського суду з заявою від 14.09.2020 № 16-04-1171 позивачем надано розрахунок суми основного боргу конкретно по кожному звітному місяцю за період з грудня 2019 року по липень 2020 року із визначенням конкретних періодів та сум здійснених відповідачем оплат вартості наданих послуг, а також розрахунки трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені.

Згідно з розрахунком трьох процентів річних пред`явлена до стягнення сума визначена позивачем за загальний період з 20.01.2020 по 07.09.2020 на підставі актів приймання-передачі послуг за грудень 2019 року, січень-липень 2020 року.

Отже, при здійсненні перерахунку трьох процентів річних господарським судом не враховані дані про заборгованість по актах приймання-передачі послуг за лютий, березень, травень, червень, липень 2020 року.

З урахуванням вказаних вище періодів існування заборгованості сума трьох процентів річних, яка підлягає стягненню з відповідача дорівнює 279      939 грн 87 коп. .

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за вказаним вище договором позивачем нараховані інфляційні втрати за загальний період з 01.03. по 30.06.2020 в сумі 168      108 грн 70 коп. (а.с. 195, т. 1).

Одночасно слід зазначити, що інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У даному випадку, розрахунок інфляційних втрат виконано позивачем без урахування наведеного вище порядку, оскільки вказаний розрахунок не містить відомостей про суми заборгованості по кожному акту з надання послуг в період з 01.03. по 01.06.2020, суми проміжних оплат відповідачем вартості послуг та загальних сум втрат за весь період прострочення зобов`язання по кожному акту окремо.

У вказаному розрахунку зазначені лише вибіркові суми заборгованості відповідача з періодів прострочення по актах за січень-квітень 2020 року.

При цьому господарським судом в оскаржуваному рішенні не надана оцінка розрахунку позивача, а зазначено лише про його перевірку і визначено загальну суму втрат з від`ємним значенням за період з 01.05. по 30.04.2020.

З огляду на викладене, апеляційним судом, з урахуванням вимог до розрахунку втрат від інфляції, періодів часу, у тому числі таких, в яких індекс інфляції становив менше одиниці та рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, здійснено перевірку розрахунку втрат від інфляції, виконаного позивачем.

За наслідками такої перевірки сума інфляційних втрат по заборгованості за січень-квітень 2020 року становить 248 602 грн 36 коп. .

Між тим, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат в межах заявленої позивачем суми 168      108 грн 70 коп. .

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у вказаних вище сумах.

Крім того, враховуючи, що при частковій відмові в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1 540 335 грн 17 коп. господарським судом, також не було враховано вказані вище акти приймання-передачі послуг, колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку пені, приходить до висновку, що він є обгрунтованим і арифметично правильним.

Отже, перевірка господарським судом заявлених до стягнення позивачем сум трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені проведена невірно, без урахування обставин справи.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України  та  ст. 230 Господарського кодексу України  має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, як захист інтересів кредитора, так і застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі   №  908/868/18, від  13.05.2019  у   справі  № 904/4071/18,   від  22.04.2019   у   справі   № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Враховуючи повне виконання відповідачем основого зобов`язання щодо оплати за надані позивачем послуги з постачання технічної води, а також незначний період прострочення такого виконання, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені на 20 процентів.

Отже, розмір пені, що підлягає стягненню, становить 1 232 268 грн 14 коп.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд не врахував вимог, про які йдеться в заявах позивача від 08.05. та 14.05.2020, що призвело до прийняття цього рішення при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи та при неправильному застосуванні норм матеріального  права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню частково.

Частиною 14 ст. 129 Кодексу встановлено, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що за результатом розгляду апеляційної скарги ДПП "Кривбаспромводопостачання" у даній справі колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 269, 275, 276, 282– 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 у справі №904/1516/20 скасувати частково;

- прийняти нове рішення;

- позов задовольнити частково;

- стягнути з Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6А, ідентифікаційний код 03341316) на користь Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" (50069, м.Кривий Ріг, пр.Миру,15-А, ідентифікаційній код 00191017) три проценти річних в сумі 279   939 грн 87 коп., пеню в сумі  1  232  268 грн 14 коп., інфляційні втрати в сумі 168   108 грн 70 коп.,  судовий збір  за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 25  204 грн 75 коп., видати наказ;

- в решті в позові відмовити;

- стягнути з Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, м.Кривий Ріг, вул.Єсеніна, 6А, ідентифікаційний код 03341316) на користь Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" (50069, м.Кривий Ріг, пр.Миру,15-А, ідентифікаційний код 00191017) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 37 807 грн 13 коп., видати наказ;

-  видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови

- повна постанова складена 01.04.2021

Головуючий  суддя                                                                             І.Л. Кузнецова

Суддя                                                                                                     І.М.Кощеєв

        Суддя                                                                                                     О.В.Чус