Номер провадження: 22-ц/813/3133/21

Номер справи місцевого суду: 520/12076/15-ц

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2021 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Воронової Є.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Луняченка В.О., повний текст судового рішення складений 09 вересня 2019 року, по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом  ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «ОТП Банк»,  ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі ПАТ «ОТП Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23797,12 дол. США.

В обґрунтування свого позову зазначило, що 05 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ML-502/055/2007, відповідно до умов якого, позичальник отримала кредит у розмірі 50 000 дол. США, на споживчі цілі, строком до 05 грудня 2019 року. Однак, відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту та процентів за користування кредитом не виконувала належним чином, у зв`язку із чим у неї виникла заборгованість: за тілом кредиту у розмірі 21 424,14 доларів США, несплачених відсотків за користування кредитом у розмірі 2375,98 доларів США та пені за прострочення виконання зобов`язань у сумі 129,37 грн.

ОСОБА_1 позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» не визнала у повному обсязі, вважаючи їх недоведеними належними та допустимими доказами та у листопаді 2016 року звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору №ML-502/055/2007 від 05 грудня 2007 року недійсним, з підстав введення позивача в оману співробітниками банку, шляхом приховання за допомогою маніпуляцій інформації щодо істотної умови кредитної угоди – абсолютного значення подорожчання кредиту, що у відповідності до вимог ст. 229 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2019 року у задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 23797,12 дол. США відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, АТ «ОТП Банк» (правонаступник ПАТ «ОТП Банк») звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову АТ «ОТП Банк» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд керувався експертним висновком №18-2774/2775 від 25 грудня 2018 року, однак проведене експертне дослідження містить хибні показники та висновки, а тому результати цього дослідження не можуть бути взяті до уваги при визначенні розміру боргового зобов`язання відповідача.

Рішення суду в частині зустрічного позову сторонами не оскаржувалося.

В судове засідання, призначене на 24 березня 2021 року сторони не з`явились, всі були сповіщені належним чином (а.с. 103-107 т. 4).

На адресу суду від  ОСОБА_1 надійшла заява про відкладання розгляду справи, у зв`язку з хворобою (а.с. 108-109 т. 4).

Вирішуючи питання про слухання справи у відсутності учасників справи, колегія суддів залишає заяву про відкладення розгляду справи без задоволення, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що справа за апеляційною скаргою АТ «ОТП Банк» в суді апеляційної інстанції перебуває з грудня 2019 року, та враховуючи, що судову повістку про розгляд справи 24 березня 2021 року, ОСОБА_1 отримала 15.02.2021 року, проте звертаючись до суду з заявою не надала докази на підтвердження поважних причин про відкладення справи, колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників, на підставі наявних у справі доказів (а.с. 104 т. 4).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (30 березня 2021 року).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Аналогічні положення містяться в ст. 5 ЦПК України діючої редакції.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, та ст.263 ЦПК України діючої редакції).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, та ст. 264 ЦПК України діючої редакції).

Рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ « ОТП Банк», суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог ПАТ « ОТП Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №ML-502/055/2007 від 05.12.2007 року у розмірі 23797,12 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на день проведення розрахунку становить 516406,59 гривень із розрахунку 2170,0382 гривень за 100,00 дол. США та пені сумою 129,37 гривень.

Однак з таким висновком колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 629 ЦК України зобов`язання мають бути виконанні належним чином та у встановлений строк.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що 05.12.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» ( правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір відповідно до умов якого, позичальник отримала у Банка кредит у розмірі 50 000 доларів США (а.с. 5-11 т. 1).

Згідно п.1.1 договору кредит надається строком до 05.12.2019 року, на споживчі цілі, та п.3 Договору сторони узгодили фіксований відсоток у розмірі 5,99 % річних та плаваючу процентну ставку FIDR по строковим депозитам фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору, при цьому дана процентна ставка може змінюватись в порядку визначеному договором (а.с 5 т.1).

Порядок виконання зобов`язань за кредитним договором встановлений п.п. 1,5 частини №2 кредитного договору, відповідно до якого погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розміри та строки визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом безготівково перерахування на поточний рахунок (а.с 6-9 т.1).

Додатковим договором від 05 січня 2009 року за № 1 до кредитного договору № ML-502/055/2007, сторони погодили фіксований відсоток у розмірі 4,99 % річних та плаваючу процентну ставку FIDR по строковим депозитам фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору, при цьому дана процентна ставка може змінюватись в порядку визначеному договором (а.с 10-11 т.1).

Відповідно до досудової вимоги від 17.12.2014 року Банк вимагає від позичальника дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі суми кредиту 21574,14 доларів США, суму процентів за користування кредитом у розмірі 802,04 долара США, пені 115,97 грн. (а.с. 21 т.1).

Згідно розрахунку заборгованості станом на 08.07.2015 року загальна заборгованість за кредитним договором визначена Банком у розмірі 21424,14 доларів США, процентів за користування кредитом у розмірі 2375,98 доларів США, пені за прострочення виконання зобов`язань у розмірі 129,37 грн. (а.с 149 т.1).

Відповідно до висновку експерта №18-2774/2775 від 25.12.2018 року встановлено, що наданими на дослідження експерту документами та матеріалами справи, документально не доведено обґрунтування застосування у додатку №1 до кредитного договору, при розрахунку до сплати процентів з 07.01.2008 року по 05.02.2009 року за ставкою 13,49% річних, з 05.02.2009 року по 06.07.2009 року за ставкою 15,49% річних, з 06.07.2009 по 08.07.2015 року за ставкою 12,49% річних, то при дослідженні, за умовами кредитного договору, з застосуванням процентної ставки, узгодженої сторонами в розмірі 5,99% річних за період з 07.01.2008 року по 05.01.2009 року, та в розмірі 4,99% за період з 05.01.2009 року по 31.08.2015 року, визначено, що станом на 05.05.2014 року ОСОБА_1 повернуто суму кредиту в розмірі 50000 доларів США та відсотки в розмірі 8355,84 доларів США.

Однак, даний висновок колегія суддів не приймає до уваги, з наступних підстав.

Експертом висновок про відсутність заборгованості за кредитним договором був зроблений помилково, тому, що рахуючи суму погашень експерт вважав, що не доведено обґрунтування застосування у додатку №1 до кредитного договору, при розрахунку до сплати процентів.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що встановлення договором плаваючої процентної ставки у FIDR передбачено умовами договору, сторони даної справи у кредитному договорі дійшли згоди щодо порядку застосування плаваючої процентної ставки у вигляді фіксованого відсотку + FIDR, чітко визначено порядок і особливості розрахунку FIDR, встановлено, що плаваюча по строковим депозитам фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору, при цьому дана процентна ставка може змінюватись в порядку визначеному договором.

Верховним Судом у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 203/1329/14 (провадження № 61-28181) зазначив, що «з матеріалів справи вбачається, що пунктом 3 частини № 1, пунктом 1.4 частини № 2 кредитного договору сторони в повній мірі дійшли згоди щодо розміру процентів за користування кредитом, визначивши її у формі плаваючої процентної ставки у вигляді фіксованого відсотку + FIDR. Особливості і порядок розрахунку FIDR, а також джерело ознайомлення із його розміром сторони чітко визначили в самому кредитному договорі. Додатковим способом ознайомлення із розміром FIDR є веб-сайт банку. Відтак, підстав вважати відсутньою домовленість сторін з приводу даної умови кредитного договору немає, як і підстав вважати спірний кредитний договір неукладеним в цій частині. Врахувавши, що плаваючий характер процентної ставки за спірним кредитним договором погоджено сторонами договору, а отже позичальником фактично було надано згоду на можливість зміни банком у подальшому розміру процентної ставки, суди дійшли обґрунтованого висновку відмову у задоволенні позовних вимог в частині про визнання спірного кредитного договору неукладеним в частині пункту 3 частини № 1 договору щодо ставки FIDR».

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновку експерта.

Колегія суддів також звертає увагу на ту обставину, що позивач звернувся з позовними вимогами до ОСОБА_1 31.08.2015 року про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21424, 14 доларів США, 2375,98 доларів США та пені у розмірі 129 гривень 37 копійок.

З матеріалів справи вбачається, що кредитором до ОСОБА_1 була направлена письмова вимога 17.12.2014 року, відповідно до якої Банк вимагає від позичальника дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі суми кредиту 21574,14 доларів США, суми процентів за користування кредитом у розмірі 802,04 доларів США, пені 115,97 грн. (а.с. 21 т.1).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, у справі, яка переглядається, вимоги Банку про стягнення процентів після 17.12.2014 року (з дня направлення вимоги) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Такий правовий висновок узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах від 28 березня 2018 року у справі N 14-10цс18, №127/15672/16-ц від 08.11.2019 року, № 723/304/16-ц від 23.10.2019 року, № 1519/2-3165/11 від 03.07.2019 року, № 461/10610/13-ц від 10.04.2019 року

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог банк не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів та пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими, а тому судом безпідставно задоволено позовні вимоги банку у повному обсязі.

З наведених підстав, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення, яким позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором №ML-502/055/2007 від 05.12.2007 року у розмірі 22226,18 доларів, яка складається з тіла кредиту у розмірі 21424,14 доларів США, відсотків за кредитом у розмірі 802,04 доларів США, пені у розмірі 129,37 гривень.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Стаття 141 ЦПК України, передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

АТ «ОТП Банк» при зверненні до суду з позовом сплатив судовий збір у розмірі 3654 гривні (а.с. 1 т. 1), за подання апеляційної скарги сплачено 5481 гривень (а.с. 82 т. 4).

На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені АТ «ОТП Банк» стягуються з ОСОБА_1 у розмірі 8595,55 гривень.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 386 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «ОТП Банк» – задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2019 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором – скасувати.

Прийняти постанову.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 25 грудня 1997 року Київським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за кредитним договором №ML-502/055/2007 від 05.12.2007 року у розмірі 22226,18 доларів, яка складається з тіла кредиту у розмірі 21424,14 доларів США, відсотків за кредитом у розмірі 802,04 доларів США, пені у розмірі 129,37 гривень.

Решту позовних вимог акціонерного товариства «ОТП Банк» - залишити без задоволення.

Рішення суду в частині зустрічного позову судом не переглядалося.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 25 грудня 1997 року Київським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства «ОТП Банк» судові витрати за сплату судового збору в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 8595,55 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 30 березня 2021 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ С.М. Сегеда

______________________________________ Т.В. Цюра