Постанова

Іменем України

22 березня 2021 року

м. Київ

справа № 496/2630/17

провадження № 61-20467св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області,

третя особа - Біляївська районна державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 червня 2018 року у складі судді Горяєва І. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П.,

Таварткіладзе О. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, третя особа - Біляївська районна державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, третя особа - Біляївська районна державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Усатівською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис від 07 серпня 2000 року № 36.

Її батько ОСОБА_3 був сином ОСОБА_4 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Усатівською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис від 22 серпня 2001 року № 82.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зверталася до Біляївської районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Одеській області з заявою про прийняття спадщини за законом, але їй було відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв`язку із тим, що за життя ОСОБА_4 не були оформлені правовстановлюючі документи, тому рекомендовано звернутися до суду.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 05 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. «А-1» та «Б-1» загальною площею 124 кв. м, житловою площею 73 кв. м, підсобною площею 51 кв. м, що складається з «А» - житлової, площею 46 кв. м, «а» - веранди площею 2,2 кв. м, «Б» - житлової, площею 22,4 кв. м, «б» - веранди, площею 2,6 кв. м, сараю «В» - 5 кв. м, сараю «Г» - 18,1 кв. м, сараю «Д» - 25,8 кв. м, погребу «Е» - 2,1 кв. м.

Суд першої інстанції виходив із того, що право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації і виникає з моменту державної реєстрації, відсутність належно оформленого свідоцтва на право власності на нерухоме майно у померлого спадкодавця унеможливлює спадкоємцям оформити свідоцтво про право на спадщину, тому таке право спадкоємців підлягає відновленню в судовому порядку.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 червня

2018 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що оскільки ОСОБА_5 (батько особи, яка не брала участі у справі, та подала апеляційну скаргу) не прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 (діда позивача та особи, що не брала участі у справі), померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у його доньки ОСОБА_2 не виникло право на спадкування частки у спадковому майні ОСОБА_4 . Таким чином, рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 05 червня 2018 року не вирішувалося питання про її права та інтереси.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 через адвоката Шиєнкова Я. Є.подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з Біляївського районного суду Одеської області.

У січні 2020 року справу № 496/2630/17 передано до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що вказаними судовими рішеннями вирішено питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_2 , яка є донькою померлого ОСОБА_5 та онукою померлого ОСОБА_4 . Крім того, ОСОБА_2 проживала на день смерті ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за вказаною адресою і на момент розгляду справи.

Судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами. Оскільки відсутні технічні документи на вказане майно, суди проігнорували питання щодо правового режиму земельної ділянки та помилково визнали право власності. Крім того, матеріали справи не містять висновків спеціалістів щодо технічного стану будинку, дотримання санітарних, протипожежних вимог.

Апеляційний суд не надав належної оцінки довідці виконавчого комітету Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від

10 жовтня 2019 року № 3285, відповідно до якої ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину і є спадкоємицею, як і позивач ОСОБА_1 , після смерті їхнього дідуся ОСОБА_4 . Крім того, ОСОБА_2 проживала за вказаною адресою по день смерті батька ОСОБА_5 і проживає по теперішній час. Отже, заявник фактично прийняла спадщину як після смерті свого батька ОСОБА_5 , так і після смерті дідуся ОСОБА_4 .

Разом із тим, ОСОБА_1 розуміла та усвідомлювала, що її сестра ОСОБА_2 прийняла спадщину, оскільки ОСОБА_1 у 2012 році подала до суду позовну заяву до ОСОБА_2 про продовження строку для прийняття спадщини (справа № 1506/3815/2012). ОСОБА_2 не заперечувала та написала відповідну заяву про визнання позову, розуміючи, що вона та ОСОБА_1 оформлять спадщину в рівних частках.

Доводи інших учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження у справі з посиланням на те, що оскаржуваними судовими рішеннями питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалися. ОСОБА_2 не проживала з дідусем ні до його смерті, ні після смерті, що підтверджується відповіддю відділу Біляївського району Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 03 грудня 2019 року № 1493/165-19.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 та онукою спадкодавця ОСОБА_4 (а. с. 9, 11, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (батько позивача), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 07 серпня 2000 року (а. с.12, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 22 серпня 2001 року (а. с. 14).

Після смерті ОСОБА_4 залишилася спадщина, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 10 липня 2017 року № 1226 ОСОБА_4 по день смерті

ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 18, т. 1).

Відповідно до довідки Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 13 липня 2017 року № 1251 ОСОБА_4 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно із записом у погосподарській книзі № 15/01201 є господарем житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 25, т. 1).

Згідно з копією погосподарської книги за 1991-1995 роки за вказаною адресою були зареєстровані: дружина - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_3 , невістка - ОСОБА_7 , онука - ОСОБА_8 (а. с. 27, т. 1).

На день смерті ОСОБА_4 згідно з записом у погосподарській книзі

№ 13/1191 за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована його онука ОСОБА_1 (позивач у справі), що підтверджується також довідкою Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 10 липня 2017 року № 1227

(а. с. 30, т. 1).

23 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (а. с. 92, т. 1).

11 червня 2012 року державний нотаріус Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини (а. с. 92,

т. 1).

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11 жовтня 2012 року у справі № 1506/3815/2012 ОСОБА_1 продовжено строк для прийняття спадщини в два місяці, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 105, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Усатівської сільської ради від 26 березня 2013 року № 38 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право власності, рекомендовано ОСОБА_1 у зв`язку з необхідністю прийняти спадщину та відсутністю правовстановлюючих документів звернутися до суду (а. с. 17, т. 1).

ОСОБА_1 звернулася із заявою до Біляївської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті дідуся

ОСОБА_4 , однак листом від 26 квітня 2013 року № 983/02-14 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та рекомендовано звернутися до суду (а. с. 16, т. 1).

Листом державного нотаріуса від 17 травня 2017 року № 2026/02-14 повідомлено ОСОБА_2 про те, що її заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не може бути прийнята у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та відсутністю доказів про фактичне прийняття спадщини (а. с. 113а, т. 1).

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 05 червня

2018 року у справі № 496/4032/17 позовну заяву ОСОБА_2 до

ОСОБА_1 про поновлення строку для прийняття спадщини залишено без задоволення (а. с. 218-220, т. 1). Рішення набрало законної сили 18 липня 2018 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Положеннями статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16-ц, від 04 червня 2020 року у справі № 760/16793/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 355/340/17-ц та від 02 вересня 2020 року у справі № 522/19969/16-ц.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Особа яка не має змоги реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальному порядку набуває право на звернення до суду у порядку позовного провадження із вимогами щодо визнання права на спадщину.

Звертаючись до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно, ОСОБА_1 посилалася на те, що є спадкоємицею свого діда

ОСОБА_4 за правом представлення у порядку статті 1266 ЦК України.

Відповідно до статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Крім того, вказувала на те, що вона прийняла спадщину, оскільки з народження проживала та була зареєстрована у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проте у зв`язку з відмовою нотаріуса не може оформити свої спадкові права належним чином.

Судами встановлено, що батько позивача ОСОБА_3 помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_4 залишилася спадщина, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 10 липня 2017 року № 1226 ОСОБА_4 по день смерті

ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

На день смерті ОСОБА_4 згідно з записом у погосподарській книзі

№ 13/1191 за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована його онука ОСОБА_1 (позивач у справі), що підтверджується довідкою Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 10 липня 2017 року № 1227.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті її дідуся ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вона фактично прийняла спадщину після його смерті, дійшов правильного висновку про визнання за позивачем права власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилання касаційної скарги на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно взято до уваги записи у погосподарських книгах, оскільки вони мають оцінюються у сукупності з іншими доказами, є необґрунтованими, оскільки суди повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що суд не надав належну оцінку довідці виконавчого комітету Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 10 жовтня 2019 року № 3285, відповідно до якої ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину і є спадкоємицею, як і позивач ОСОБА_1 , після смерті їхнього рідного дідуся ОСОБА_4 , та вона проживала за вказаною адресою по день смерті батька ОСОБА_5 і проживає по теперішній час, є безпідставними з огляду на наступне.

За правилами статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

На час смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) був живий батько ОСОБА_2 , який був сином ОСОБА_4 , однак він до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, відомостей про те, що він фактично прийняв спадщину після смерті батька немає.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому у його доньки ОСОБА_2 не виникло право на спадкування частки у спадковому майні ОСОБА_4 .

Таким чином, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України

(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить суд закрити касаційне провадження у даній справі, з посиланням на те, що оскаржуваними судовими рішеннями питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалися.

Право на касаційне оскарження судових рішень учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, передбачено частиною першою статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщопісля відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Оскільки ОСОБА_2 оскаржує в касаційному порядку, зокрема, постанову апеляційного суду, якою було розглянуто саме її апеляційну скаргу та залишено скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, тобто апеляційний судом було вирішено питання щодо права ОСОБА_2 на судовий захист, клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 396, 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. А. Калараш

О. С. Ткачук