ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24.07.2007р.

м.Київ

№ 11/338-А

За позовом             ТОВ що повністю належить іноземним інвесторам "СК Джонсон"

До                           Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків

Предмет адміністративного позову

скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя

Секретар судового засідання Пунейко Л.М.

Представники:

від позивача

Букуєва О.О. (предст. за дов.); Поліщук О.Ю. (предст. за дов.);

 

від відповідача

Воронова О.Ю. (предст. за дов.); Дзень Т.Ю. (предст. за дов.).

 

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.07.2007 о 17 год. 18 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 27.07.2007 на 16 год. 00 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

 

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

 

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 31 травня 2007 р. № НОМЕР_1, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 р. на суму 240.617, 35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням абз. „а” пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та за результатами перевірки, яка була проведена відповідачем в порушення ст. п. 1 ч. 6 ст. 11¹ Закону України „Про державну податкову службу України.” Зокрема, позивач вважає, що абз. „а” пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність право платника податків отримати бюджетне відшкодування від факту надання послуг постачальником послуг у тому ж періоді, в якому здійснюється оплата таких послуг. Тому позивач вважає, що він правомірно заявив до бюджетного відшкодування  за листопад 2006 р. суму ПДВ у розмірі 240.617,35 грн., сплачену постачальнику послуг у жовтні 2006 р. та підтверджену податковою накладною, не зважаючи на той факт, що послуги були надані у листопаді та грудні 2006 р.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем в порушення вимог абз. „а” пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 240.617, 35 грн., оскільки така сума ПДВ була сплачена постачальнику послуг у жовтні 2006 року, а послуги на відповідну суму були надані у листопаді та грудні 2006 року. Відповідач також вважає, що перевірка проведена ним із дотриманням п. 1 ч. 6 ст. 11¹ Закону України „Про державну податкову службу в Україні.”

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено позапланову виїзну перевірку позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю, що повністю належить іноземним інвесторам «СК Джонсон», за результатами якої складено акт про результати виїзної позапланової перевірки за наслідками зустрічних перевірок підприємств-постачальників з питань взаєморозрахунків Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства, що повністю належить іноземним інвесторам, „СК Джонсон” та відповідності податкових зобов'язань по ПДВ згідно податкових накладних фактичним податковим зобов'язанням продавця за листопад 2006 р. від 31.05.2007 р. № НОМЕР_2 (далі -акт перевірки).

На підставі акта перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було винесено податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2007 р. № НОМЕР_1, яким позивачу було зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 р. на суму 240.617,35 грн.

В акті перевірки зазначено, що під час проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ „СК Джонсон” з питань достовірності донарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період листопад 2006 р. (довідка № НОМЕР_3 від 21.02.2007 р.) відповідачем було надіслано запит до ДПІ у Деснянському районі м. Києва щодо надання інформаційної довідки ТОВ „Стиль-С Плюс” за жовтень 2006 р. та направлено запит ТОВ „Стиль-С Плюс” № 2028/10/40-312 від 14.02.2007 р. про інформацію стосовно взаємовідносин з ТОВ „СК Джонсон”.

Відповіді на такий запит від ТОВ „Стиль-С Плюс” відповідачу надано не було. Відповідачем направлено службову записку до ГВПМ СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 12.04.2007 р. за № 1466/40339, на яку 03.05.3007 р. було отримано документи, згідно яких встановлено, що ТОВ „СК Джонсон” неправомірно включило до розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2006 р. суми ПДВ, сплачені ТОВ „Стиль-С Плюс” у жовтні 2006 року за рекламні послуги.

Актом перевірки встановлено, що позивачем в порушення абз. „а” пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" заявлено до відшкодування за листопад 2006 року суму ПДВ у розмірі 240.617, 35 грн., сплачену позивачем ТОВ „Стиль-С Плюс” у жовтні 2006 року, оскільки така сума ПДВ складається з актів здачі-приймання робіт і продукції, які фактично не були виконані у жовтні 2006 року, а виконані в листопаді та грудні 2006 року.

При цьому в акті перевірки зазначено, що сума ПДВ у розмірі 240.617, 35 грн. не може бути прийнята до розрахунку бюджетного відшкодування за листопад 2006 року, оскільки дана сума не підтверджується результатами зустрічної перевірки.

З висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується, виходячи з наступного.

5 жовтня 2006 року на виконання умов Договору про організацію рекламної кампанії від 3 січня 2006 року позивач здійснив на користь ТОВ „Стиль-С Плюс” передплату за послуги із розміщення реклами на телеканалі „Новий канал” у розмірі 1.825.575,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 303.000,00 грн.

31 жовтня 2006 року Позивач отримав від ТОВ „Стиль-С Плюс” податкову накладну № 3880 від 05.10.2006 р., на підставі якої відповідно до пп. 7.5.1 Закону України „Про податок на додану вартість” сума ПДВ в розмірі 303 000,00 грн. була віднесена до складу податкового кредиту позивача за жовтень 2006 року.

Правомірність формування позивачем податкового кредиту за жовтень 2006 р.  відповідачем не заперечується.

Як свідчать матеріали справи, послуги на зазначену суму були надані Позивачу протягом жовтня-грудня 2006 року, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання робіт та продукції (від 31.10.2006 р., від 30.11.2006 р., та від 31.12.2006 р.). Зокрема, протягом жовтня 2006 року позивачу були надані послуги на суму 375.855,47 грн., в тому числі ПДВ 62.382,65 грн.; протягом листопада -на суму 597.918,41 грн., в тому числі ПДВ 99.239,57 грн.; протягом грудня -на суму 851.801,12 грн., в тому числі ПДВ 141.377,78 грн.

Відповідно до абз. „а” пп. 7.7.2 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як свідчать матеріали справи, за підсумками декларації з ПДВ за жовтень 2006 у позивача виникло від'ємне значення у розмірі 1.129.683,00 грн., яке відповідно до пп. 7.7.1 Закону України „Про податок на додану вартість” було перенесено до складу податкового кредиту за листопад 2006 року. За наслідками листопада 2006 року у позивача знову виникло від'ємне значення з ПДВ. Отже від'ємне значення за жовтень 2006 року не було використано на зменшення податкових зобов'язань за листопад 2006 року.

Відповідно до абз. „а” пп. 7.7.2 Закону України „Про податок на додану вартість” у листопаді 2006 року позивачем було заявлено бюджетне відшкодування у сумі 1.129.683 грн., яка складається із сум ПДВ, фактично сплачених постачальникам товарів, робіт, послуг у попередньому періоді, в тому числі із суми ПДВ, сплаченої на користь ТОВ „Стиль-С Плюс” у розмірі 303.000,00 грн.

Ані абз. „а” пп. 7.7.2 Закону України „Про податок на додану вартість”, ані будь-які інші норми Закону України „Про податок на додану вартість” не ставлять право платника податків на отримання бюджетного відшкодування в залежність від факту надання послуг постачальником послуг у тому ж періоді, в якому здійснюється оплата таких послуг.

Тобто, не залежно від того, в якому періоді відбулось фактичне надання послуг, Закон України „Про податок на додану вартість” дозволяє платнику податків заявити бюджетне відшкодування у періоді, наступному за періодом, в якому здійснено оплату послуг та отримано податкову накладну.

Наведене зокрема узгоджується і з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним в п. 1.8 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як свідчить Довідка про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ „Стиль-С Плюс” за  жовтень 2006 року № 836д/4030/32829894 від 25.05.2007 (далі -довідка перевірки ТОВ „Стиль-С Плюс”), ТОВ „Стиль-С Плюс” включило до податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2006 р. суму ПДВ, сплачену на його користь позивачем у розмірі 303.000,00 грн. в складі вартості послуг.

Таким чином, довідка перевірки ТОВ „Стиль-С Плюс” не може розглядатись як документ, що підтверджує неправомірність віднесення позивачем до складу бюджетного відшкодування за листопад 2006 року суми ПДВ у розмірі 240.617,35 грн.

Інших документів, які б підтверджували неправомірність  дій позивача, відповідачем надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не порушував абз. „а” пп. 7.7.2 Закону України „Про податок на додану вартість” та правомірно заявив до бюджетного відшкодування за листопад 2006 року суми ПДВ у розмірі 240.617, 35 грн., які стосуються послуг, наданих у листопаді та грудні 2006 року.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що відповідач безпідставно зменшив позивачу бюджетне відшкодування за листопад 2006 р. на суму 240.617, 35 грн.

 

Розглядаючи спір по суті, суд відзначає, що в акті перевірки та в спірному податковому повідомленні-рішенні зазначено, що відповідач здійснив перевірку на підставі п. 1 ч. 6 ст. 11¹ Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

У запереченнях на позовну заяву представники відповідача зазначають, що підставою для проведення перевірки було ненадання позивачем відповіді на обов'язковий запит відповідача № 6163/10/40312 від 16.05.2006 р. (далі - запит).

Суд вважає проведення перевірки на підставі п. 1 ч. 6 ст. 11¹ Закону України „Про державну податкову службу в Україні” неправомірним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 11¹ Закону України „Про державну податкову службу в Україні” податковий орган має право провести позапланову виїзну перевірку у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся до позивача із запитом, в якому з посиланням на ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” та п. 1 ч. 6 ст. 11¹ Закону України „Про державну податкову службу в Україні” вимагав від Позивача надання пояснень та документів.

Стаття 9 Закону України „Про систему оподаткування” передбачає обв'язок керівників і посадових осіб юридичних осіб під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами. Як вбачається із зазначеної статті обов'язок надавати пояснення стосується лише питань, які виникають під час перевірки. Станом на 16 травня 2006 року перевірка позивача не проводилась.

Із положення п. 1 ч. 6 ст. 11¹ Закону України „Про державну податкову службу в Україні” вбачається, що запит податкових органів про надання пояснень та документів можна розглядати як обов'язковий для наданні відповіді лише у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства.

Разом з цим у запиті не вказувалось, ані які саме факти було виявлено, що свідчили про порушення податкового законодавства позивачем, ані щодо чого саме мали бути представлені пояснення. У запиті також відсутні посилання на акти перевірок інших платників податків, за наслідками яких виявлено факти, які свідчили б про порушення позивачем законів України про оподаткування.

Як свідчать матеріали справи, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП провела перевірку Товариства з обмеженою відповідальність  „Стиль-С Плюс”, за результатами якої була складена довідка перевірки ТОВ „Стиль-С Плюс”.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327, довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

У довідці перевірки ТОВ „Стиль-С Плюс” зазначено, що  порушень податкового законодавства ТОВ „Стиль-С Плюс” не виявлено. Крім того, у довідці перевірки ТОВ „Стиль-С Плюс” не зафіксовано жодного факту, який би свідчив про порушення позивачем законів України про оподаткування, зокрема абз. „а” пп. 7.7.2 Закону України „Про податок на додану вартість”.

У зв'язку із наведеним вище, суд дійшов висновку, що ненадання відповіді на запит відповідача не може розглядатись як підстава для проведення позапланової перевірки відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 11¹ Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Крім того, суд відзначає, що відповідач вже перевіряв правильність бюджетного відшкодування позивача за листопад 2006 р., про що свідчить Довідка від 21 лютого 2007 року № НОМЕР_3 про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період: листопад 2006 року (наявна у матеріалах справи).

Повторна перевірка за законом можлива тільки за виключних обставин, перелік яких є вичерпним, і які прямо встановлені п. 8 ч. 6 ст. 11¹ Закону України „Про державну податкову службу”, а саме: у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Обставини, передбачені п. 8 ч. 6 ст. 11¹ Закону України „Про державну податкову службу”, в розглядуваному випадку відсутні, а отже проведення повторної перевірки з розглядуваного питання є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.  2 ст. 71  КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Згідно з ч.  2 ст. 71  КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності    суб'єкта   владних   повноважень обов'язок   щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на    відповідача,    якщо    він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У судовому засіданні 24.07.2007 повноважний представник позивача звернувся до суду з письмовою заявою (в справі) про відмову від присудження на його користь судових витрат, а саме судового збору, та не заперечує проти їх понесення за власний рахунок. За таких обставин, з урахуванням положень ст. 97 КАС України, судові витрати позивача компенсації не підлягають та покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 89, 90, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 31 травня 2007 року № НОМЕР_1.

Судові витрати покласти на позивача.

 

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

 

Суддя                                                                                           О.О. Євсіков

 

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -27.07.2007.