Постанова

Іменем України

24 березня 2021 року

м. Київ

справа № 757/48981/18

провадження № 61-14969св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Печерський районний відділ державної виконавчої служби

у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Бортницької В. В., та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В.,

Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, який змінив назву на Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ) (далі - Печерський РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)) про відшкодування матеріальної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2003 року у справі № 2-113/2003 позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-6» (далі - ВАТ «Третст Київміськбуд-6») про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково. Дніпровським районним судом міста Києва 17 червня 2003 року видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання до Державної виконавчої служби в Печерському районі м. Київ. Стверджував, що вказане судове рішення не виконується, жодних грошових коштів у межах виконавчого провадження він не одержував.

При цьому позивач вказував, що ухвалено судові рішення, якими встановлена бездіяльність виконавчої служби при виконанні рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2003 року

№ 2-113/2003.

Посилаючись на порушення своїх прав, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати неправомірною злочинну бездіяльність Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ) з виконання (невиконання) виконавчого провадження

№ 31130100;

стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 183 838,56 грн, яка виникла з причин невиконання Печерським РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) дубліката виконавчого листа, виданого 12 листопада 2011 року на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2003 року

у справі № 2-113/2003, за період з 14 травня 2003 року по 31 травня 2018 року щомісячних стягнень з боржника ВАТ «Трест Київміськбуд» у виконавчому провадженні № 31130100.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання рішення суду не може ототожнюватися із завданою позивачу майновою шкодою, оскільки невиплачені позивачу кошти на підставі судового рішення, ухваленого на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого стягнення буде подвійне стягнення коштів. Таким чином, факт тривалого невиконання рішення суду, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою майновою шкодою. Доказами, що містяться у справі, наявність такого зв`язку не підтверджена.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині вимог про визнання протиправною бездіяльності Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), суд першої інстанції вказав, що у матеріалах справи наявні судові рішення, які встановлюють неправомірність дій відповідача, а зважаючи на суть позову, в силу положень статті 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), такі вимоги не забезпечують ефективного способу захисту інтересів позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня

2020 року у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання бездіяльності Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) неправомірною скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Визнано бездіяльність Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо виконання виконавчого провадження № 31130100 неправомірною.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Стягнуто з Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у дохід держави 1 762 грн судового збору.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд апеляційної інстанції погодився

з висновками суду першої інстанції про те, що факт тривалого невиконання рішення суду, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення суду, яке набрало законної сили, та завданою майновою шкодою. Доказами, що містяться у справі, наявність такого зв`язку не підтверджена. Та вказав, що сам факт тривалого невиконання судового рішення не може бути підставою для безспірного списання збитків у вигляді стягнення суми, нестягнутої за рішенням суду проіндексованої суми. Сума нестягнутого у порядку виконавчого провадження боргу не може вважатися збитками у розумінні статті 22

ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог про визнання незаконною бездіяльності органу виконавчої служби та задовольняючи позов у цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Печерський РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не надав доказів виконання судового рішення в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», не зазначив, які виконавчі дії, спрямовані на реалізацію виконання судового рішення, вчинялися станом на 31 травня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати заочне рішення Печерського районного суду міста Києва

від 17 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 01 жовтня 2020 року, ухвалити судове рішення про задоволення позову.

Відповідач постанову суду апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог не оскаржив, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову

в касаційному порядку не переглядається.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що діями відповідача порушено статтю першу Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статтю 6 Конвенції.

Невиконання судового рішення є порушенням його прав на доступ до правосуддя. Заявник стверджує, що невиконання посадовими особами виконавчої служби всіх необхідних виконавчих дій призвело до невиконання судового рішення, тому він має право на відшкодування майнової шкоди в розмірі суми боргу за виконавчим листом з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних.

Судове рішення не виконується протягом 17 років, заявник не отримує щомісячних виплат на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом. Він має інвалідність І групи, і йому дуже важливо за станом здоров`я відстоювати свої порушені права.

Судовими рішеннями у чотирьох справах визнано протиправною бездіяльність виконавчих органів та стягнуто моральну шкоду, однак рішення у справі № 2-113/2003, яке ухвалено 13 травня 2003 року Дніпровським районним судом міста Києва, не виконується. На рахунках ВДВС перебувають його кошти, виконавчою службою проігноровано його прохання про перерахування цих коштів на його особовий рахунок.

При цьому долучив до касаційної скарги повідомлення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року про приєднання його заяви №24044/15 до справи Бурмич та інші проти України

(№ 46852/13 та ін), відповідно до правила 42 §1 Регламенту Суду

в поєднанні з правилом 71 §1.

Відзив на касаційну скаргу у визначений касаційним судом строк не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

09 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із Печерського районного суду міста Києва.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2003 року у справі № 2-113/2003 ухвалено рішенням, яким з ВАТ «Трест Київміськбуд-6» на користь ОСОБА_1 стягнуто грошові суми, зокрема щомісячні виплати з компенсації за постільну білизну, на звичайний догляд, на сторонній догляд, побутову допомогу, доповнення до додаткового харчування, витрати на бензин, ремонт, технічне обслуговування спецавтомобіля.

17 червня 2003 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 2-113/2003, боржник - ВАТ «Трест Київміськбуд-6», стягувач - ОСОБА_1 .

Виконавчий лист перебуває на виконанні у Печерському РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Матеріали справи містять декілька судових рішень, які встановлюють неправомірність дій/бездіяльності відділу державної виконавчої служби щодо невиконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 13 травня 2003 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року

у справі № 755/21205/15-ц, яка набрала законної сили 21 липня 2016 року, встановлено неправомірну бездіяльність ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві щодо тривалого невиконання дубліката виконавчого листа, виданого

12 грудня 2011 року Дніпровським районним судом міста Києва

(ВП № 31130100).

Встановлено, що 21 травня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Печерського РВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві із заявою, в якій зазначав, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня

2018 року у справі № 755/23428/13-ц подання головного державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві про заміну сторони

у виконавчому провадженні залишено без задоволення, у зв`язку з чим просив: скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження

від 12 березня 2012 року; скасувати постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 30 липня 2015 року; скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 травня 2016 року; стягнути

з боржника ВАТ «Трест Київміськбуд-6» на його користь щомісячно кошти згідно з дублікатом виконавчого листа, виданим 12 грудня 2011 року на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2003 року у справі № 2-113/2003.

Листом Печерського РВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 22 травня

2018 року № 52162509/20 стягувача ОСОБА_1 повідомлено про таке:

- 07 вересня 2016 року до відділу надійшов виконавчий лист № 2-113/2003, виданий Дніпровським районним судом міста Києва 02 березня 2011 року;

- 09 вересня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам виконавчого провадження № 52162509;

- до Державної фіскальної служби України направлено запити щодо номерів рахунків, відкритих бржником;

- вказано, що 05 липня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 лютого 2016 року. Боржником у виконавчому документі залишено ВАТ «Трест Київміськбуд-6»;

- 20 листопада 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, копії направлено до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Аркада», Акціонерного товариства «Місто Банк»;

- повторно витребувано від Державної фіскальної служби України відомості щодо номерів рахунків, відкритих боржником;

- зазначено, що станом на 21 травня 2018 року з ВАТ «Трест Київміськбуд-6» на користь ОСОБА_1 стягнуто 6 237,98 грн;

- станом на 22 травня 2018 року до відділу інші відповіді на запити не надходили;

- вказано, що подальше виконання виконавчого листа буде здійснюватися відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Встановлено, що лист Печерського РВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві не містить відповідь на вимоги заяви стягувача від 21 травня 2018 року щодо скасування постанов про зупинення виконавчого провадження

від 12 березня 2012 року, про заміну сторони виконавчого провадження

від 30 липня 2015 року та про закінчення виконавчого провадження

від 30 травня 2016 року. Відділом державної виконавчої служби не надано відповідь, чи є вказані вище постанови чинними, чи вони були скасовані

в подальшому.

У листі не відображено причини тривалого невиконання дубліката виконавчого листа, виданого 12 грудня 2011 року на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2003 року у справі № 2-113/2003, зокрема, відсутні відомості щодо фінансового стану боржника ВАТ «Трест «Київміськбуд-6», наявності виявленого рухомого та/або нерухомого майна, на яке можливо було б звернути стягнення, що

в сукупності не дає можливості оцінити, чи діяв відповідач відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

20 червня 2018 року та 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Печерського РВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві із заявами, в яких просив стягнути проіндексовану заборгованість із щомісячних виплат у ВП

№ 31130100 з боржника ВАТ «Трест Київміськбуд-6» відповідно до дубліката виконавчого листа, виданого 12 грудня 2011 року на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2003 року у справі

№ 2-113/2003 у розмірі 183 838,56 грн.

Відповіді Печерського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві на заяви стягувача від 20 червня 2018 року та від 29 серпня 2018 року матеріали справи не містять.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на бездіяльність посадових осіб органів державної влади, а також бездіяльність самих органів державної влади. Позивач вважає, що йому завдано майнову шкоду тривалим невиконанням судового рішення, яким на його користь з боржника стягнуто, зокрема, щомісячні виплати з компенсації: на білизну, звичайний догляд, сторонній догляд, побутову допомогу, доповнення до додаткового харчування, витрати на бензин, ремонт та технічне обслуговування автомобіля. Вважає, що шкода підлягає відшкодуванню державою за рахунок Державного бюджету України.

Статтями 1173, 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

Ухвалюючи рішення у частині позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення матеріальної (майнової) шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, врахував зазначені вище норми матеріального права, встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, вказавши, що рішення суду не може ототожнюватися із завданою позивачу матеріальною (майновою) шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржників (відомості про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з неможливістю його виконання відсутні). Невиплачені позивачу кошти на підставі судового рішення, ухваленого на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого стягнення буде подвійне стягнення коштів. При цьому ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами того, що факт тривалого невиконання рішення суду, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою матеріальною (майновою) майновою шкодою.

Однак, позивач не позбавлений можливості захистити своє порушене право використавши інший спосіб, передбачений Законом.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що сам факт тривалого невиконання судового рішення не може бути підставою для безспірного списання збитків у вигляді стягнення нестягнутої за рішенням суду проіндексованої суми. Сума нестягнутого у порядку виконавчого провадження боргу не може вважатися збитками у розумінні статті 22

ЦК України.

Вказані висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року 752/4110/17 (провадження № 61-11090св19) від 16 березня 2020 року

№ 613/814/16-ц (провадження № 61-20218св19), колегія суддів не вбачає підстав від їх відступу.

Посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року № 757/74887/17 (провадження № 61-11090св19), від 03 червня

2020 року № 642/3839/17 (провадження № 61-37856св18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні

й обґрунтовані судові рішення.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо вирішення клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему

і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Заявляючи клопотання, ОСОБА_1 просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, проте не зазначив у касаційній скарзі мотивів, з яких необхідна передача справи на Велику Палату Верховного Суду, та яку саме виключну правову проблему містить вказана справа.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку про те, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування матеріальної шкоди.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня

2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк