ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1296/21 Справа № 203/4524/19 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року        Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого         -        Лаченкової О.В.

суддів         -        Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі         -        Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року

по справі за позовом ОСОБА_1  до Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне" Дніпропетровської міської ради про стягнення грошових коштів,- 

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2019 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне" Дніпропетровської міської ради про стягнення грошових коштів.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне" Дніпропетровської міської ради про стягнення грошових коштів - відмовлено.

       В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року по справі №203/4524/19 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві представник Дніпровської міської ради на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року та рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу № 326-ок від 19 грудня 2006 року з 20 грудня 2006 року прийнята у Житлово-комунальне підприємство «Південне» на посаду бухгалтера в ЖЕК-4, де працювала до 29 грудня 2012 року, що підтверджується довідкою відповідача від 04.11.2012 року за № 147.

Згідно наказу № 61-ок від 29 лютого 2012 року позивачка 29 лютого 2012 року звільнено з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Південне» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України за переведенням в Комунальне підприємство «Жилсервіс-1» по узгодженню керівників підприємств.

Згідно довідки Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Південне» від 08 жовтня 2012 року № 88 позивачу при звільненні нарахована, але не виплачена зарплата за лютий 2012 року у сумі 5284,14 грн.

21 червня 2012 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі про визнання банкрутом Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Південне».

05 вересня 2013 року ліквідатор Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Південне» Дніпропетровської міської ради самостійно частково задовольнив вимоги позивачки виплативши їй 5280,14 грн.

Відповідно до статті 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно із частиною першою1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_1 з КЖЕП «Південне» ДМР стягнуто середній заробіток за час затримки при розрахунку у сумі 40938,56 грн. (а.с.4,5).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2013 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2013 року частково скасовано та вирішено стягнути з КЖЕП »Південне» ДМР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при розрахунку у сумі 41 190,10 грн. за період з 29 лютого 2012 року по 12 серпня 2013 року за 261 робочий день (а.с.6,7).

Отже, обставини справи щодо наявності заборгованості, порушення строків розрахунку при звільненні з позивачем, їх період та розмір встановлені рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2013 року, а тому додатковому доказуванню не підлягають.

Також судом першої інстанції було встановлено, що Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Південне» ДМР є комунальним унітарним підприємством та порядок його створення і діяльності визначений ст. 78 ГК України.

Згідно з п.1.1 Статуту, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради №267-12/XXIII від 13 липня 2000 року та перереєстрованого виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 06 листопада 2000 року, КЖЕП «Південне» ДМР створено на базі обласного житлово-комунального підприємства «Південне» і є його правонаступником, а пунктами 1.2, 1.3 Статуту КЖЕП «Південне» ДМР закріплено, що власником підприємства є територіальна громада міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, органом управління майном підприємства є комітет комунальної власності міської ради, наказом якого №23-КВ від 26 лютого 2004 року «Про зміну форми правового режиму майна, закріпленого за житлово-комунальними підприємствами», зокрема, за КЖЕП «Південне» закріплено майно на праві господарського відання.

За ч.4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області розпочато справу про банкрутство КЖЕП «Південне» ДМР, ліквідаційну процедуру юридичної особи та призначено ліквідатора, що на той момент регулювалось положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Так частиною 10 ст. 78 ГК України передбачено, що особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Відповідно до ч.7 ст. 77 ГК України, що в силу ч.10 ст. 78 ГК України підлягає застосуванню до правовідносин з регулювання господарської діяльності комунального унітарного підприємства, казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства.

Разом з тим, Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб`єктів господарювання різних форм власності.

Предмет регулювання ГК України визначений у статті 1, згідно якої Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Стаття 4 ГК України визначає розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин.

Отже, колегія суддів погоджується з тим, що відповідно до ч.1 ст. 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу трудові відносини.

Також, положення ч.7 ст. 77 ГК України щодо повної субсидіарної відповідальності міської ради, як засновника комунального унітарного підприємства, за зобов`язаннями такого комунального підприємства, коштів якого недостатньо для самостійного задоволення вимог кредиторів, до трудових правовідносин, в тому числі з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку таким комунальним підприємством, застосуванню не підлягає і правовідносини між працівником та засновником підприємства-роботодавця не регулює.

Крім того, за даними ЄДРПОУ КЖЕП «Південне» ДМР перебуває в стані припинення, однак не припинено та процедура ліквідації КЖЕП «Південне» ДМР ще триває та на разі регулюється положеннями Кодексу з процедур банкрутства №2597-VІІІ, який набрав чинності 21 квітня 2019 року та введений в дію 21 жовтня 2019 року.

У відповідності ч.3 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання йог банкрутом» (діючого на момент відкриття справи про банкрутство КЖЕП «Південне ДМР») з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута. Ліквідатор забезпечує задоволення вимог кредиторів, в силу положень ст. 41 цього Закону.

Аналогічні норми містяться у ст. 59 Кодексу з процедур банкрутства.

Крім того, статтею 7 Кодексу з процедур банкрутства, встановлено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що вимоги позивача, як кредитора боржника (КЖЕП «Південне» ДМР) задоволені рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2013 року про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 411490,10 грн., то задоволення вимог кредитора боржника та черговість такого задоволення має розглядатись в межах процедури банкрутства КЖЕП «Південне» ДМР, що наразі триває і відповідно до ч.ч.1,5 ст. 104 ЦК України таке підприємство не є припиненим шляхом ліквідації, а не в обхід визначеної законом процедури ліквідації шляхом задоволення вимог такого кредитора - засновником в особі міської ради.

Доводи апеляційної скарги, що на сьогоднішній день грошові кошти позивачу не виплачені, третя особа визнана банкрутом та знаходиться на стадії ліквідації, проте звернення позивача до ліквідатора про виплату грошових коштів ігноруються, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки задоволення вимог кредитора боржника та черговість такого задоволення має розглядатися в межах процедури банкрутства “КЖЕП “Південне”, що наразі триває, а не в обхід визначеної законом процедури ліквідації шляхом задоволення вимог такого кредитора — засновником в особі Дніпровської міської ради, узгоджується з законодавчими актами України.

Доводи апеляційної скарги, що КЖЕП «Південне» ДМР є комунальним підприємством та не має у власності майна для погашення заборгованості перед кредиторами, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно з пунктом 1 наказу комітету комунальної власності Дніпропетровської міської ради № 23-КВ від 26.02.2004 року «Про зміну форми правового режиму майна, закріпленого за житлово-комунальними підприємствами» за Підприємством закріплено майно на праві господарського відання.

Зазначене положення відображено в пункті 3.2 Статуту КЖЕП «Південне», а саме, майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади м. Дніпропетровська і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Твердження апелянта, що позивач звернувся до відповідача, як до особи, яка несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями третьої особи, як орган, до сфери управління якого входить КЖЕП «Південне» ДМР, колегія суддів вважає недоречними з огляду на наступне.

Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями ст. 619 ЦК України.

За загальним змістом цієї норми субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред`явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги.

Тобто, виходячи зі змісту вказаної норми, підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників юридичних осіб має бути виключно пряма вказівка закону або договору.

Така відповідальність, зокрема, передбачена Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а у подальшому статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Основною метою такої субсидіарної відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

Отже, позивачкою не обґрунтовано свою вимогу до міської ради про субсидіарну відповідальність обставинами, які свідчать про незаконні дії ради, що спричинили початок процедури припинення Підприємства, й не подано доказів на підтвердження таких дій, що виключає застосування ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича 

М.Ю.Петешенкова