справа № 22Ц-1825/2006              Головуючий в 1 інстанції Бакуменко Л.А.

Категорія 16                                   Доповідач в 2 інстанції Сліпченко О.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеля­ційного суду Київської області у складі: -

головуючого Сліпченка О.І.,

суддів: Голуб С.А., Коцюрби О.П.,

при секретарі Некорі А.О. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеля­ційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розрівання дого­вору та стягненння позики.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 21 березня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі він просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що позика видавлась ОСОБА_2, коли він був директором та учасником ТОВ „ІНФОРМАЦІЯ_1". Повернення її забезпечувалось особистим майном відповідача, зокрема, його часткою у статутному фонді товариства.

В лютому 2005 року ОСОБА_2 вийшов зі складу учасників ТОВ „ІНФОРМАЦІЯ_1", у зв'язку з цим отримав вартість своєї частки у розмірі 130000 гривень. При цьому позику ОСОБА_1 не повернув.

Суд на це увагу не звернув, не застосував до спірних правовідносин ст. 1052 ЦК України, за правилами якої позикодавець має право вимагати від позичальника до­строкове повернення позики у разі втрати забезпечення виконання, якщо воно було передбачено договором.

Свої заперечення на апеляційну скаргу відповідач до суду не подав.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ЗО грудня 2003 року сторони по справі уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 65700 гривень, які ОСОБА_2 зобов'язався повернути до 30 грудня 2006 року. За правилами ч.2 ст.651 та ст.652 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Зокрема, у випадку істотної зміни обставин.

В матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 істотно порушив умови отриманої позики або обставини, при яких йому надавалась позика, змінились настільки, що якби ОСОБА_1 міг це передбачити, він не передав позику взагалі або передав її на інших умовах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для розір­вання договору позики, відмову у задоволенні таких вимог вважає обгрунтованою.

Погоджується апеляційний суд також з відмовою суду у достроковому стягненні з ОСОБА_2 повної суми отриманої ним позики. Підстави для цього вважає відсутніми: повернення позики майном відповідача не забезпечувалось, тому правила ст. 1052 ЦК України на спірні правовідносини не поширюються. Крім того, строк для виконання зобов'язання не настав.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ст.307, ст.ст.308, 313 - 315, 317 та 319 України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяця з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді