Справа №2а-6901/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«25» березня 2010 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменко К.С. при секретарі Іванової Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Заступника прокурора Суворовського району м.Одеси до Управління Пенсійного фонду України у Суворовському районі м.Одеси, за участю третьої особи на боці позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання дій щодо незадоволення протесту протиправними, визнання незаконним та скасування наказу від 07.05.2008 року №100 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, -
В С Т А Н О В И В :
З позовом до суду звернувся Заступник прокурора Суворовського району м.Одеси до Управління Пенсійного фонду України у Суворовському районі м.Одеси, за участю третьої особи на боці позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання дій щодо незадоволення протесту протиправними, визнання незаконним та скасування наказу від 07.05.2008 року №100 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2.
В судовому засіданні 25.03.2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що відповідач протиправно не задовольнив внесений ним протест та сам наказ по Управлінню від 07.05.2008 року №100 не є законним, оскільки ОСОБА_2 не порушувала свої службові обов’язки. Третя особа на боці позивача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору підтримала позовні вимоги прокурори та погодилась з їх підставами. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на законність оскарженого наказу та дій щодо відхилення протесту прокурора.
Заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи на боці позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:
Позивач згідно ст.121 Конституції України, ст.1 Закону України «Про прокуратуру» є місцевим підрозділом центрального органу державної влади та згідно ст.20 Закону України «Про прокуратуру» здійснює функції щодо нагляду за додержанням Конституції та законів України, а у разі відхилення його протесту на акт, згідно ч.4 ст.21 цього ж закону має право звертатись до суду із позовом про визнання його протиправним та про його скасування, а тому, на підставі положень п.п.4 ч.1 ст.17, п.п.5 ч.4 ст.50, ст.60, ст.104 КАС України зазначені позовні вимоги підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Третя особа на боці позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 з 01.02.2006 року працювала на посаді завідуючої сектору кадрового забезпечення Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси, яка згідно положень ст.25 Закону України «Про державну службу» віднесена до VII категорії посад державних службовців та 01.02.2006 року вона прийняла присягу державного службовця, що підтверджується даними її трудової книжки Серія БТ-І №8149878 (а.с.59-64).
Відповідач 07.05.2008 року видав наказ №100 «Про оголошення догани ОСОБА_2» (а.с.44-45), яким на ОСОБА_2 за невиконання та неналежне виконання службових обов’язків накладене дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
19.05.2008 року ОСОБА_2 звернулась до Прокуратури Суворовського району м.Одеси із заявою, у який просила прокурора провести перевірку та прийняти заходи прокурорського реагування для скасування наказу від 07.05.2008 року №100.
03.07.2008 року заступником прокурора Суворовського району м.Одеси був внесений протест (а.с.46-47), згідно якого прокурор вимагав скасувати наказ від 07.05.2008 року №100 «Про оголошення догани ОСОБА_2», як такий, що прийнятий за відсутності фактів порушень трудової дисципліни з боку ОСОБА_2 та в порушення вимог ст.149 КЗпП України.
Листом Управління Пенсійного фонду України у Суворовському районі м.Одеси №5779/01 (а.с.48-49) прокурор був поставлений до відома, що протест прокурора відхилений та наказ від 07.05.2008 року №100 «Про оголошення догани Дяченко Т.Ф» не скасовано.
Відповідно до положень ч.4 ст.21 Закону України «Про прокуратуру» відхилення протесту прокурора надає йому право на звернення до суду із позовом про визнання опротестованого акту протиправним та його скасування.
Суд оцінює заявлені вимоги з огляду на положення ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про те, що наказ відповідача від 07.05.2008 року №100 «Про оголошення догани ОСОБА_2» не відповідає вимогам закону з наступних підстав:
Із змісту оскаржуваного наказу від 07.05.2008 року №100 «Про оголошення догани ОСОБА_2» випливає, що підставою для застосування до ОСОБА_2 заходів дисциплінарного характеру було: підготовка та візування наказу від 02.04.2008 року №49-В «Про надання відгулу за роботу у вихідний день ОСОБА_3» (а.с.29-30) в порушення вимог ч.1 ст.72 КЗпП України; невиконання розпорядження керівника від 08.04.2008 року у вигляді надання пояснень в порушення п.п.3.6.2, 3.7.3, 4.1, 4.8 Положення про сектор кадрового забезпечення Управління ПФУ у Суворовському районі м.Одеси (а.с.10-13); відмова виконання доручення керівника від 18.04.2008 року щодо підготовки скарги на дії працівника міліції в порушення п.п.3.6.2, 3.7.3, 4.1, 4.8 Положення про сектор кадрового забезпечення Управління ПФУ у Суворовському районі м.Одеси (а.с.10-13).
Статтею 14 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державні службовці за невиконання або неналежне виконання своїх службових обов’язків можуть нести дисциплінарну відповідальність, передбачену законодавством про працю.
Відповідно до ст.147 КЗпП України до працівників за порушення трудової дисципліни можуть застосовуватись такі види дисциплінарного впливу: догана та звільнення.
Оскільки, ОСОБА_2 на час прийняття оскаржуваного наказу та зазначених у ньому подій обіймала посаду, віднесену до посад державних службовців, процедура встановлення фактів невиконання або неналежного виконання службових обов’язків державними службовцями регламентується Порядком проведення службового розслідування відносно державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року №950.
Відповідно до п.5 Порядку керівник органу, в якому працює державний службовець видає наказ про проведення службового розслідування та призначає відповідну комісію. Комісія проводить розслідування та складає акт, відповідно до п.8 Порядку в якому фіксуються виявлені порушення, провина державного службовця та висновки розслідування.
Тільки після надання пояснень за результатами такого розслідування державним службовцем (п.9 Порядку) керівник органу, який призначив службове розслідування, має право прийняти відповідне рішення про притягнення державного службовця до відповідальності (п.10 Порядку).
З оскарженого наказу від 07.05.2008 року №100 «Про оголошення догани ОСОБА_2» не вбачається, що відносно ОСОБА_2 за зазначеними у наказі фактами порушень призначалось та проводилось службове розслідування. Цю ж обставину не заперечував представник відповідача в судовому засіданні, а тому, на підставі положень ч.3 ст.72 КАС України вона вважається встановленою.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні службові й посадові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, при встановлені фактів порушень, провини державного службовця та при прийняті оскаржуваного наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідачем не була дотримана процедура проведення службового розслідування, яка встановлена законодавством.
Окрім того, під час офіційного з’ясування обставин справи не знайшли свого підтвердження факти порушень службових обов’язків, яких нібито припустилась ОСОБА_2 та за які до неї були застосовані заходи дисциплінарного характеру:
Так, наказ від 02.04.2008 року №49-В «Про надання відгулу за роботу у вихідний день ОСОБА_3» (а.с.29-30) був підготовлений ОСОБА_2, завізований начальником юридичного відділу та начальником відділу ВББОКВК Управління. Незаконність дій ОСОБА_2 при підготовці проекту цього наказу у визначеному законом порядку не встановлена. Окрім того, відповідно до доповідної записки начальника юридичного відділу Управління Лебедева В.П. від 08.04.2008 року (а.с.131), на яку здійснюється посилання у тексті преамбули оскаржуваного наказу, ця посадова особа зазначає, що проект наказу від 02.04.2008 року №49-В «Про надання відгулу за роботу у вихідний день ОСОБА_3» (а.с.29-30) відповідає вимогам законодавства, але має місце неузгодженість між його пунктами. При цьому, він не зазначає, що це є провиною особи, яка його підготувала ОСОБА_2. За таких обставин, у керівника Управління не було підстав для застосування до ОСОБА_2 заходів дисциплінарного характеру за дії щодо підготовки проекту цього наказу.
Відповідно до п.6 Порядку проведення службового розслідування відносно державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року №950 правом вимагати від державного службовця пояснень з приводу допущених ним порушень службових обов’язків наділені члени призначеної комісії, а не керівник органу, в якому працює державний службовець. Таким чином, надання доручення керівником Управління від 08.04.2008 року (протокол апаратної наради від 08.04.2008 року №15 – а.с.132) ОСОБА_2 щодо надання пояснень з приводу підготовки проекту наказу не відповідало компетенції начальника Управління та законові, в зв’язку з чим, на підставі положень ч.1 ст.19 Конституції України, ОСОБА_2 мала право відмовитись від його виконання.
Підпунктами 3.6.2, 3.7.3, 4.1, 4.8 Положення про сектор кадрового забезпечення Управління ПФУ у Суворовському районі м.Одеси (а.с.10-13) встановлені функціональні права та обов’язки ОСОБА_2, як завідуючій сектору кадрового забезпечення Управління. Це положення затверджено керівником Управління 31.10.2007 року та є обов’язковим для виконання як державним службовцем, так й керівником державного органу.
Серед цих обов’язків не значиться підготовка проектів скарг на дії працівників міліції.
Даючи 18.04.2008 року доручення ОСОБА_2 щодо підготовки проекту скарги на неправомірні дії майора міліції Уханова О.Ф., начальник Управління був обізнаний про те, що виконання цих дій не входить до переліку службових обов’язків працівника.
Примушування працівника до виконання доручення, яке не входить до переліку його службових обов’язків, є примусом до виконання роботи, яка не обумовлена трудовим договором, а це є прямим порушенням вимог ст.43 Конституції України, яка забороняє в Україні примусову працю та ст.31 КЗпП України, яка забороняє вимагати від працівника виконання роботи, яка не обумовлена трудовим договором.
За цих обставин ОСОБА_2 правомірно, на підставі положень ч.1 ст.19 Конституції України, відмовилась від виконання цього доручення, а тому не може бути притягнення за це до дисциплінарної відповідальності.
Оскільки судом під час офіційного з’ясування обставин справи не встановлено підстав для притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, а також те, що при встановлені фактів порушень, прийняття оскаржуваного акту була суттєво порушена процедура проведення службового розслідування відносно державного службовця, яка встановлена законодавством, такий акт керівника державного органу не відповідає вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, в зв’язку з чим, на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України повинен бути визнаний судом протиправним та скасований.
Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідно до положень ч.3 ст.21 Закону України «Про прокуратуру» орган чи посадова особа, на адресу якого вноситься протест прокурора повинен у 10-денний термін розглянути його та надати відповідь прокурору про результати розгляду протесту.
Відповідач отримав протест прокурора 03.07.2008 року та направив відповідь про відхилення протесту прокурора від 11.07.2008 року №5779/01, тобто у строки визначені законом.
Окрім того, відповідно до ч.4 ст.21 Закону України «Про прокуратуру» державному органу чи посадовій особі надано право, як на задоволення протесту прокурора, так й на його відхилення. Таким чином, дії Управління Пенсійного фонду України у Суворовському районі м.Одеси щодо відхилення протесту прокурора вчинені в межах правової поведінки передбаченої законом, а тому не порушують положень ч.2 ст.19 Конституції України, в зв’язку з чим, в задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача по незадоволенню протесту слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.
Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси від 07.05.2008 року №100 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2.
3. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 30.03.2010 року.
Суддя Єфіменко К.С.