Справа № 2-а-8027/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 26» березня 2010 року
10год.47хв.
Зала судових засідань №210
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
судді - Катаєвої Е.В.
судді - Потоцької Н.В.
При секретарі - Кравець Я.А.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_1
Від відповідача : не з’явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомочною, неправомірною та незаконною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії ,-
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 та уточнення позовних вимог, в яких позивач просить суд визнати неправомочною, неправомірною та незаконною бездіяльність Міністерства оборони України щодо надання позивачу інформації, що вказана в пунктах 1-4 заяви від 10.03.2009р. на ім’я директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, яка стосується особисто ОСОБА_1 Також позивач просить суд зобов’язати відповідача надати йому інформацію щодо нього в об’ємах, які вказані в пунктах заяви ОСОБА_1 від 10.03.2009р. на ім’я директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, з урахуванням того, що вказана інформація повинна містити лише данні про грошове забезпечення позивача від держави, яке нараховане та виплачене йому у порядку, визначеному чинним законодавством України. Для підтвердження останнього позивач просить суд зобов’язати Міністерства оборони України видати довідку, що містить інформацію з відомостями по місяцям за період з 2002 по 2009 роки включно: повна назва посад згідно штатних розкладів, за якими ОСОБА_1 нараховувалось грошове забезпечення, за рахунок держави та в порядку, встановленому чинним законодавством України, номера штатних розкладів військових формувань, якими ці посади визначені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ненадання відповідачем інформації згідно заяви ОСОБА_1 від 10.03.2009р., чим порушено вимоги чинного законодавства України, зокрема ст.9 Закону України «Про інформацію».
Відповідач у судові засідання не з’явився, проте 09.07.2009р. до суду надійшли заперечення на позов, в яких відповідач, не надаючи пояснень по суті позовних вимог, зазначив, що питання оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», видачі свідоцтв про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та персоніфікованого обліку застрахованих осіб не відноситься до компетенції Міністерства оборони України
Запити суду, направлені на адресу Міністерства оборони України, з вимогами щодо надання пояснень по суті позовних вимог та підтверджуючих доказів виконані не були.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13.03.2009р. ОСОБА_1 направив заяву від 10.03.2009р. на адресу Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, що підтверджується копією поштового повідомлення про одержання листа уповноваженою особою Департаменту фінансів Міністерства оборони України 17.03.2009р. і не заперечено відповідачем.
У заяві ОСОБА_1 від 10.03.2009р. позивач просить директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України надати йому наступну інформацію: 1) оформити і вислати на його адресу Довідку про грошове забезпечення для нарахування пенсії капітану 1 рангу ОСОБА_1 за період з 2002 по 2009 роки включно за формою додатка № 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005р.; 2) оформити та вислати на його адресу довідку, що містить відомості про кількість грошових коштів, перерахованих Міністерством оборони України до Пенсійного фонду України з метою здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування позивача, кадрового офіцера ВС України; про те, якою військовою частиною (установою, організацією) МОУ України були здійснені ці перерахування до Пенсійного фонду України і за який період (по місяцях), починаючи з 30.10.2002р.; 3) видати ОСОБА_1 Свідоцтво про державне соціальне страхування, передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; 4) повідомити позивача в якому відділі персоніфікованого відділу Пенсійного фонду України ОСОБА_1 може отримати індивідуальні відомості про себе, як про застраховану особу за формою додатка № 2 до Порядку.
Проте відповідь Міністерством оборони України на заяву ОСОБА_1 від 10.03.2009р. надано не було, що не спростовується відповідачем.
Суд вважає, що бездіяльність відповідача обґрунтовано наголошується позивачем як протиправна з таких підстав.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3 ст.32 Конституції України кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
Відповідно до ч.2 ст.34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992р. №2657-XII основними принципами інформаційних відносин є, зокрема, гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
Згідно з ч.2 ст.6 вказаного Закону головними напрямами і способами державної інформаційної політики є, зокрема, забезпечення доступу громадян до інформації.
Відповідно до ст.ст.23,31 Закону кожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї. Громадяни мають право, у тому числі, доступу до інформації про них, заперечувати її правильність, повноту, доречність тощо. Державні органи та організації, органи місцевого і регіонального самоврядування, інформаційні системи яких вміщують інформацію про громадян, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом, а також вживати заходів щодо запобігання несанкціонованому доступу до неї. У разі порушень цих вимог Закон гарантує захист громадян від завданої їм шкоди використанням такої інформації. Згідно зі ст.9 цього Закону всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
Згідно зі ст.29 Закону доступ до відкритої інформації забезпечується, зокрема, шляхом безпосереднього її надання заінтересованим громадянам, державним органам та юридичним особам. Обмеження права на одержання відкритої інформації забороняється законом.
Відповідно до ст.32 Закону України «Про інформацію» під інформаційним запитом щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документа, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.
Заява ОСОБА_1 є інформаційним запитом щодо доступу до офіційних документів, а отже на порядок її розгляду поширюються вимоги, встановлені статтею 33 Закону України «Про інформацію».
Згідно ст.33 вказаного Закону термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів. Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення. Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом (ч.ч.1,2,3 ст.33).
Відповідно до ст.34 вказаного Закону відмова в задоволенні запиту доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Частина 2 ст.34 встановлює зміст відмови та відстрочки задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів.
Відповідно до статті 43 Закону України «Про інформацію» учасники інформаційних відносин мають право одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати та зберігати інформацію в будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом. Кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення його прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про: діяльність органів державної влади; діяльність народних депутатів; діяльність органів місцевого і регіонального самоврядування та місцевої адміністрації; те, що стосується його особисто.
Згідно із статтею 44 даного Закону учасники інформаційних відносин зобов'язані: поважати інформаційні права інших суб'єктів; використовувати інформацію згідно з законом або договором (угодою); забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин, передбачених статтею 5 цього Закону; забезпечувати доступ до інформації усім споживачам на умовах, передбачених законом або угодою; зберігати її в належному стані протягом встановленого терміну і надавати іншим громадянам, юридичним особам або державним органам у передбаченому законом порядку; компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про інформацію.
Перелік документів та інформації, що не підлягають наданню для ознайомлення за запитами, визначений ст.37 Закону; запитувана ОСОБА_1 інформація відповідачем не зазначена як така, що не підлягає наданню за запитами. Також відповідач в своїх запереченнях на позов не вказує на відсутність інформації, що запитана позивачем, в інформаційних системах Міністерства оборони України.
Не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що питання оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», видачі свідоцтв про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та персоніфікованого обліку застрахованих осіб не відноситься до компетенції Міністерства оборони України, з огляду на те, що вказані обставини не дають право суб’єкту владних повноважень не надати відповідь на запит позивача згідно з вимогами ст.ст.33,34 Закону України «Про інформацію».
Крім того, ОСОБА_1 не вимагав у своєму запиті оформлення документів для призначення пенсії, а просив надати інформацію стосовно себе.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.ч.2,4,6 ст.72 КАС України КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Проте відповідачем у наданих запереченнях на позов не заперечувався факт ненадання відповіді ОСОБА_1 на його заяву від 10.03.2009р. та не спростовано обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про інформацію» право на інформацію забезпечується: обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення; створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації; вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством; створенням механізму здійснення права на інформацію; здійсненням державного контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Беручі до уваги, що ненадання Міністерством оборони України відповіді по суті запиту ОСОБА_1 від 10.03.2009р., зокрема, відсутність відмови або відстрочки задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів, позбавило позивача можливості оскаржити відмову за процедурою, визначеною ст.35 Закону України «Про інформацію», відповідна бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки суперечить вимогам ст.ст.9,10,23,31,34 Закону України «Про інформацію», ст.32 Конституції України. За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з визнанням протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо ненадання відповіді по суті звернення (запиту) на заяву ОСОБА_1 від 10.03.2009р. на ім’я директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України та зобов’язанням Міністерства оборони України надати ОСОБА_1 повну, обґрунтовану відповідь по суті звернення на заяву ОСОБА_1 від 10.03.2009р. на ім’я директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Суд не вбачає підстав для задоволення решти вимог позивача з огляду на непідтвердженість та недоведеність наявності запитуваної позивачем інформації безпосередньо в інформаційних системах Міністерства оборони України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомочною, неправомірною та незаконною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненадання відповіді по суті звернення на заяву ОСОБА_1 від 10.03.2009р. на ім’я директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
Зобов’язати Міністерство оборони України надати ОСОБА_1 повну, обґрунтовану відповідь по суті звернення на заяву ОСОБА_1 від 10.03.2009р. на ім’я директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений
Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 31.03.2010р.
Головуючий суддя /підпис/ Аракелян М.М.
суддя /підпис/ Катаєва Е.В.
суддя /підпис/ Потоцька Н.В.
З оригіналом згідно:
Суддя М.М. Аракелян