ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2010 р. Справа № 2-а-960/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової І.А.,
суддів: Аліменка В.О.
Свентуха В.М.
при секретарі судового засідання: Балан М.А.
за участю представників сторін:
позивача : Гурби М.В., Жлобницької М.А.
відповідача : Спесивцева В.В., Раздобудька П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Техмедсервіс"
до: Державної податкової інспекції у місті Вінниці
про: визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій
о б с т а в и н и с п р а в и:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Техмедсервіс»звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.11.2009 року № 0011132340 та №0011122340.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, наступним.
За результатами проведеної перевірки щодо дотримання ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Техмедсервіс»порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки податковими інспекторами складено акт, в якому зафіксовані виявлені порушення, зокрема, не оприбутковані кошти в сумі 303253,93 грн. та не забезпечено зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків в кількості 268 шт.
Наслідком проведеної перевірки та складеного акту стало прийняття рішень про застосування штрафних фінансових санкцій, які, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки зафіксовані в акті порушення не відповідають дійсності, так як товариство здійснювало оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій та зберігало в останній фіскальні звітні чеки, а ведення КОРО, яка не зареєстрована належним чином, не є підставою для постановлення висновків про не оприбуткування готівки та незбірігання Z-звітів.
Крім того, ще однією з підстав для скасування рішень є порушення порядку перегляду в адміністративному порядку скарг позивача (на оскаржувані рішення) податковим органом.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, з підстав, викладених у письмових запереченнях. (т.4, а.с.26-27) та пояснили в судовому засіданні, що КОРО, відповідно до вимог чинного законодавства, має бути належним чином зареєстроване, в іншому випадку така книга не вважається належною КОРО та, відповідно, не може бути взята до уваги як доказ оприбуткування готівки.
За клопотанням представників відповідача в судове засідання було викликано свідка - головного державного податкового ревізора інспектора ДПА у Вінницькій області Калиту О.В., який пояснив, що проведеною перевіркою ТОВ ВТП «Техмедсервіс»щодо дотримання порядку ведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки були виявлені порушення, зокрема, не оприбуткування готівки в сумі 303253,93 грн. та незберігвння в КОРО фіскальних звітних чеків. Підставою для таких висновків стало те, що позивачем надано для перевірки КОРО, яка не зареєстрована належним чином, а тому не може бути належною КОРО в розумінні Закону про РРО. Крім того, на думку перевіряючого законодавством не передбачена відповідальність за ведення незареєстрованої або належним чином незареєстрованої КОРО.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників та свідка, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
23 жовтня 2010 року згідно направлень №904066 та №904062 від 20 жовтня 2009 року, головними державними податковими ревізорами –інспекторами ДПА у Вінницькій області Підвисоцькою О.Г. та Калитою О.В. була проведена перевірка за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці –аптечний пункт –суб’єкта господарської діяльності - ТОВ ВТП «Техмедсервіс», за результатами якої складено акт від 23.10.2009 року (далі-акт перевірки).
Як вбачається з акта, перевіркою встановлені, зокрема, наступні порушення:
- не забезпечено зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, а саме: Z звіти з №1025 по № 1292 за період з 15.09.2008 р. по 22.10.2009 р. в кількості 268 шт. в КОРО відсутні;
- ТОВ ВТП «Техмедсервіс»не оприбутковані готівкові кошти в сумі 303253,93 грн., а саме, не обліковані готівкові кошти в повній сумі їх фактичних надходжень згідно щоденних фіскальних звітних чеків в день їх надходжень в книзі обліку розрахункових операцій зареєстрованих до РРО, що використовує підприємство.
Для перевірки представлена книга обліку розрахункових операцій, яка не зареєстрована в ДПІ у м. Вінниці.
За результатом проведеної перевірки та складеного акта відповідачем - Державною податковою інспекцією у м. Вінниці 13 листопада 2009 року винесені рішення:
- № 0011132340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1516269,65 грн., на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” за порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні.
- №0011122340 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 91545 грн. на підставі пунктів 4, 6 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за порушення пунктів 9, 11 статті 3 вказаного Закону.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області та Державної податкової адміністрації України.
За результатами розгляду скарг на рішення податкового органу № 001113240 від 13.11.2009 року, позивач отримав однозначні рішення про залишення рішень без змін, а скарг –без задоволення.
За результатами розгляду скарг на рішення № 001113240 від 13.11.2009 року, прийняті рішення про скасування оскаржуваного рішення в частині 340 грн., в частині застосування 91205 грн. штрафу - залишено без змін.
Не погоджуючись з позицією податкового органу позивач звернувся з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.
З метою вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб’єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержанням ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов’язань перед бюджетами і державними цільовими фондами Президентом України прийнято Указ в якому установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами –громадянами України, іноземним громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються штрафні санкції у вигляді штрафу. Зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовується штраф у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Водночас, порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ N 637 від 15.12.2004 (далі - Положення ), пунктом 1.2 якого визначено, наступне.
Оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Відповідно до пункту 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункових книжок (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Підпунктом 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614 (далі-Порядок), передбачено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає:
- наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;
- підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;
- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.
Як встановлено в ході судового розгляду, при проведені перевірки податковими інспекторами досліджувалась книга обліку розрахункових операцій № 0228007984 (далі - КОРО), яка не зареєстрована в податковому органі. В зазначеній КОРО в розділі І вклеєні Z-звіти з № 1025 по № 1292 за період з 15.09.08 р. по 22.10.09 р. та в розділі ІІ зроблені відповідні записи щодо обліку руху готівки за вказаний період.
Перевіряючий зробив висновок, що позивачем не оприбутковано готівку в сумі 303253,93 грн. та незабезпечено зберігання Z-звітів, тільки з тих підстав, що КОРО незареєстрована в податковому органі. Проте, з такою позицією не можна погодитись, виходячи з наступного.
По-перше, перевіряючими не взяті до уваги звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій, прибуткові касові ордери, звіти касира, що також підтверджують фактичне оприбуткування готівки.
По - друге, дійсно, законодавець визначив, що оприбуткуванням готівки є її облік у книзі обліку розрахункових операцій, яка, в свою чергу, повинна бути належним чином зареєстрована.
Разом з тим, як вбачається з положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»допускається використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, при цьому, зважаючи на те, що таке використання є порушенням, за нього передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 3 статті 17 Закону).
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що проведення розрахункових операцій через РРО, щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання в КОРО вже є свідченням того, що готівкові кошти оприбутковані, оскільки їх рух відображено в фіскальній пам’яті реєстратора розрахункових операцій, роздруковано та вклеєно відповідні Z-звіти та зроблено записи в розділі “Облік руху готівки та сум розрахунків”.
Аналіз наведених вище положень нормативних актів дає змогу вести мову про те, що позивачем фактично порушені вимоги Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій (щодо використання незареєстрованої книги обліку розрахункових операцій), а не підпункту 2.6. пункту 2 Положення про ведення касових операцій.
Враховуючи, що факт порушення позивачем підпункту 2.6. пункту 2 Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ N 637 від 15.12.2004 року є недоведеним, а тому підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" судом не вбачається.
З зазначених вище підстав, суд не погоджується з позицією податкового органу про те, що товариством не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків. Їх наявність в КОРО, як і наявність всіх записів не спростована та підтверджена також і свідком.
Крім того, суд при вирішені даного спору, враховує також і наступне.
1. Згідно з преамбулою Закону «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
У преамбулі Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов’язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування, тобто він не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
У відповідності до пунктів 1.2, 1.9 статті 1 цього Закону податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання та погасити суму податкового боргу. Таким чином, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов’язків по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України “Про систему оподаткування”.
Разом з тим, за результатом проведеної перевірки податковим органом прийнято саме рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Слід зауважити, що у зазначених вище нормах штраф, накладений відповідачем на позивача, не визначений як податок або збір (обов’язковий платіж). Тому обов’язки суб’єкта підприємницької діяльності по сплаті штрафу за порушення ним норм Закону про застосування реєстраторів розрахункових операцій не відноситься до категорії податкового зобов’язання або податкового боргу, а тому фінансові санкції за порушення вимог Закону про застосування реєстраторів розрахункових операцій визначаються як різновид адміністративно-господарських санкцій. Правовою підставою для такого висновку є стаття 238 Господарського кодексу України, яка передбачає, що санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.
А відтак, при вирішенні даної справи суд встановлює також і факт дотримання податковим органом строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
Так, строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Колегія суддів зазначає, що уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб’єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв’язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб’єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.
Так, на думку відповідача, порушення позивачем правил здійснення торгівлі відбулось з 15.09.2008 р. по 22.10.2009 р., акт про перевірку, яким зафіксовані вчинені порушення, складений 23.10.2009 р., а штрафні (фінансові) санкції застосовані спірними рішеннями 13.11.2009 р., тобто період з 15.09.2008 р. по 12.11.2008 р. взято до уваги та включено в розрахунок штрафної санкції з порушенням вимог статті 250 ГК України, тобто пізніше ніж через 1 рік з дня порушення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що ДПІ у м. Вінниці, застосовуючи фінансові санкції за порушення норм Закону про РРО та Указу за період з 15.09.2008 р. по 12.11.2008 р. діяла всупереч вимогам чинного законодавства.
2. Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України “Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На думку податкових інспекторів, в ході проведеної перевірки, як вже зазначалось, таке порушення було виявлено, а саме не забезпечено зберігання Z- звітів в КОРО в кількості 268 штук, а тому, відповідно до положень вказано пункту застосовано штраф, виходячи із розрахунку 340 грн. х 268 звітів.
Проте, з такою позицією не можна погодитись виходячи з наступного.
По - перше, з аналізу норм Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вбачається, що законодавцем зазначаються випадки, коли штрафні санкції застосовуються за кожне порушення, про що вказується окремо (наприклад, відповідно до положень статті 17 вказаного Закону, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку).
В Указі Президента “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” №436/95 від 12.06.95 р. також установлено, що за невстановлення установами банків лімітів залишку готівки в касах з них стягується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний випадок такого не встановлення.
Отже з наведеного вбачається, що законодавець в кожному конкретному випадку окремо зазначає про застосування штрафної санкції за кожне порушення, в іншому випадку, штрафна санкція застосовується за виявлений факт порушення.
Оскільки в пункті 4 статті 17 Закону про РРО не йдеться про застосування штрафу за кожне несвоєчасне роздрукування або не зберігання, а тому штрафну санкція у такому випадку слід застосовувати за сам факт порушення.
По –друге, аналогічний висновок можна зробити проаналізувавши природу таких видів правопорушень, як продовжувані та триваючі.
Так, продовжуваним порушеннями (проступком) називають ряд ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими ж суб’єктами, засобами дії і які складають у сукупності єдине правопорушення (наприклад, дрібне розкрадання державного або колективного майна). Проте триваючими - є проступки, пов’язані з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності.. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу..
Отже, продовжуване правопорушення, хоча воно і справляє враження кількох однотипних правопорушень, є саме одним правопорушенням. Це ж стосується і триваючих правопорушень. І висновок цей є суттєвим, адже він дозволяє відповісти на поставлене запитання про можливість застосування кількох штрафів за одне триваюче чи одне продовжуване правопорушення. Наскільки б таке правопорушення не розтягнулося у часі, до відповідальності за його вчинення можна притягнути лише один раз.
За сукупністю викладеного, суд дійшов висновку, що податковий орган при застосування штрафу згідно пункту 4 статті 17 Закону про РРО невірно його нарахував, виходячи з розрахунку 340 грн. на кожний Z звіт.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Мотивація та докази, надані відповідачем у власних запереченнях, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних рішень.
Беручи до уваги вищенаведене та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.11.2009 року № 0011122340 та № 0011132340 підлягають задоволенню.
Згідно положень статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Днржавної податквої інсекції у м. Вінниці про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.11.2009 р. № 0011122340 та № 0011132340.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство "Техмедсервіс" (м. Вінниця, вул. Гоголя, 14) 6,80 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 17.05.10
Головуючий суддя Воробйова Інна Анатоліївна
судді: Аліменко Володимир Олександрович
Свентух Віталій Михайлович
11.05.2010