ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2010 року 11:29 Справа № 2а-991/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Татаринова Д.В.
при секретарі Сандига В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя
до: Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, м. Запоріжжя
про: визнання дій протиправними,
за участю представників сторін:
від позивача: Тягушев Д.О., діє на підставі довіреності №69 від 08 лютого 2010 року;
від відповідача: Вініченко О.В., діє на підставі довіреності б/н від 23 червня 2009 року, -
ВСТАНОВИВ:
18 лютого 2010 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем в платіжних дорученнях: №15706 від 29 грудня 2009 року на суму 2 645 193,00 гривень з призначенням платежу – податок на додану вартість за листопад 2009 року; №15836 від 29 грудня 2009 року на суму 35,00 гривень з призначенням платежу – податок на додану вартість за листопад 2009 року; №20 від 11 січня 2010 року на суму 154 167,00 гривень з призначенням платежу – штрафні санкції з податку на додану вартість, нараховані самостійно у зв’язку з проведенням уточнень; №15705 від 29 грудня 2009 року на суму 3 083 333,00 гривень з призначенням платежу – авансовий платіж з податку на додану вартість за грудень 2009 року; №778 від 28 січня 2010 року на суму 2 500 000,00 гривень з призначенням платежу – податок на додану вартість за грудень 2009 року; №829 від 29 січня 2010 року на суму 2 300 000,00 гривень з призначенням платежу – податок на додану вартість за грудень 2009 року; №779 від 28 січня 2010 року на суму 167,00 гривень з призначенням платежу – штрафні санкції з податку на додану вартість, нараховані самостійно у зв’язку з проведенням уточнень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Пояснив, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, якій було самостійно визначено платником податків у платіжних дорученнях.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що постановою ВСУ від 01 вересня 2009 року підтверджено законність податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2004 року № 0000210203/2, яким платнику визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 37 809 687,50 гривень.
В обґрунтування заперечень зазначив, що в порядку п. 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21 грудня 2000 року податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях. Згідно п.п.2.3.1 п. 2.3 ст. 2 зазначеного Закону, органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи. Таким чином, дії відповідача, спрямовані на погашення податкового боргу платника податків, що виник в результаті узгодження сум податкових зобов’язань внаслідок прийняття ВСУ відповідного судового рішення, шляхом зарахування самостійно сплаченої платником суми податку на додану вартість, в рахунок погашення податкового боргу, попередньо погашенню поточних податкових зобов’язань є законними, тому просить в задоволенні позовних вимог ВАТ «Запоріжжяобленерго» відмовити.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Постановою Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року скасовані рішення судів попередніх інстанцій, прийняте нове рішення, яким залишено в силі податкове повідомлення-рішення №0000210203/2 від 17 жовтня 2004 року, яким позивачу визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 37 809 687, 50 гривень.
Позивач за листопад 2009 року задекларував суму 2 645 193 гривні податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.
Зазначена сума була перерахована позивачем до Державного бюджету платіжним дорученням № 15706 від 29 грудня 2009 року з призначенням платежу – податок на додану вартість за листопад 2009 року.
Крім того, платіжними дорученнями №15836 від 19 грудня 2009 року та №20 від 11 січня 2010 рок позивачем сплачено до Державного бюджету 35 гривень та 154 167 гривень штрафних санкцій з податку на додану вартість, нарахованих самостійно у зв’язку з проведенням уточнень.
За підсумками грудня 2009 року позивачем перераховано до Державного бюджету 7 883 333 гривні в рахунок сплати поточних зобов’язань з податку на додану вартість платіжними дорученнями №15705 від 29 грудня 2009 року у розмірі 3 083 333 гривні, № 778 від 28 січня 2010 року у розмірі 2 500 000 гривень, №829 від 29 січня 2010 року у розмірі 2 300 000 гривень з призначенням платежу – податок на додану вартість за грудень 2009 року. Також, платіжним дорученням № 778 від 28 січня 2010 року позивач сплатив до державного бюджету 167 гривень штрафних санкцій з податку на додану вартість, нарахованих самостійно у зв’язку з проведенням уточнень.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя надіслані позивачу повідомлення: № 108240016070754 від 30 грудня 2009 року про розподіл суми 2 645 193,00 гривень, сплаченої позивачем платіжним дорученням № 15706 від 29 гривень 2009 року, в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість; № 108240016070751 від 30 грудня 2009 року про розподіл суми 35,00 гривень, сплаченої позивачем платіжним дорученням № 15836 від 29.12.09, в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість; №108240016070755 від 30 грудня 2009 року про розподіл суми 3 083 333,00 гривень, сплаченої позивачем платіжним дорученням № 15705 від 29 грудня 2009 року, в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість; № 108240016075199 від 12 січня 2010 року про розподіл суми 154 167,00 гривень, сплаченої позивачем платіжним дорученням № 20 від 11 січня 2010 року, в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість; № 108240016082999 від 29 січня 2010 року про розподіл суми 167,00 гривень, сплаченої Позивачем платіжним дорученням № 779 від 28 січня 2010 року, в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість; № 108240016083000 від 29 січня 2010 року про розподіл суми 2 500 000,00 гривень, сплаченої Позивачем платіжним дорученням № 778 від 28 січня 2010 року, в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість; № 108240016083951 від 30 січня 2010 року про розподіл суми 2 300 000,00 гривень, сплаченої Позивачем платіжним дорученням № 829 від 29 січня 2010 року, в рахунок погашення податкового боргу за платежем податок на додану вартість.
Таким чином, відповідач самостійно здійснив розподіл грошових коштів сплачених вказаними вище платіжними дорученнями і пропорційно зменшив суму податкового боргу визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000210203/2 від 17 жовтня 2004 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти…. (п.7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Водночас, ані Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ані будь-якими іншими Законами з питань оподаткування не визначено коло осіб, яким надано право перерозподілу сплачених платником податку сум або право зарахування цих сум в рахунок сплати інших податків (податків за інші періоди). Такий обов’язок у першу чергу покладений на платника податку, при цьому законодавством не передбачені заходи, які можуть бути застосовані до платників податків, які не дотримуються вимог п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Разом з тим, до визначеної законом компетенції податкового органу відноситься здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податку шляхом вчинення дій, направлених на отримання податкового боргу – звернення стягнення на майно боржника, примусова реалізація активів боржника.
Крім того, відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4 ст. 4 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
За таких обставин, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості) та ч. 1 ст. 71 КАС України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення) суд дійшов висновку, що заявлені Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі вимоги про визнання дій неправомірними не обґрунтовані і не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України; п.п. 5.2.4 п. 5.2; п.п 5.3.2 п. 5.3; п.п 5.4.1. п. 5.4.; ст. 5; п.п. 7.1.1 п.7.1; п. 7.7 ст. 7; п.п. 17.1.7. п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання дій протиправними – задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем в платіжних дорученнях:
№15706 від 29 грудня 2009 року на суму 2 645 193,00 гривень з призначенням платежу – податок на додану вартість за листопад 2009 року;
№15836 від 29 грудня 2009 року на суму 35,00 гривень з призначенням платежу – податок на додану вартість за листопад 2009 року;
№20 від 11 січня 2010 року на суму 154 167,00 гривень з призначенням платежу – штрафні санкції з податку на додану вартість, нараховані самостійно у зв’язку з проведенням уточнень;
№15705 від 29 грудня 2009 року на суму 3 083 333,00 гривень з призначенням платежу – авансовий платіж з податку на додану вартість за грудень 2009 року;
№778 від 28 січня 2010 року на суму 2 500 000,00 гривень з призначенням платежу – податок на додану вартість за грудень 2009 року;
№829 від 29 січня 2010 року на суму 2 300 000,00 гривень з призначенням платежу – податок на додану вартість за грудень 2009 року;
№779 від 28 січня 2010 року на суму 167,00 гривень з призначенням платежу – штрафні санкції з податку на додану вартість, нараховані самостійно у зв’язку з проведенням уточнень.
Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня проголошення постанови шляхом подання заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанову складено у повному обсязі 12 квітня 2010 року.