Справа № 2а-9430/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Корой С.
при секретарі судового засідання Таратунській М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області до закритого акціонерного товариства «Заплазький цукровий завод» про стягнення 530342 грн. 30 коп., суд -
В С Т А Н О В И В :
Позивач у серпні 2008 року звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача в доход державного бюджету 530342,30 грн. штрафних санкцій.
У позовні заяві зазначено, що згідно акта від 11.04.2008р. № 000214 за результатами перевірки встановлено, що відповідач у жовтні 2007 року реалізував цукор-пісок власного виробництва з буряків урожаю 2007 року фасований у пакети вагою 1 кг та 0,5 кг за оптово-відпускними цінами 2,65; 2,70; 2,72; та 2,86; 2,72 грн. відповідно, включаючи вартість фасування 0,251 грн. та 0,44 грн. за 1 кг цукру, тобто фактична ціна реалізації цукру складала 2,40; 2,45; 2,47 та 2,42; 2,28 грн. відповідно замість встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007р. № 404 «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру і цукрових буряків» - 2,50 грн. за 1 кг.
За вказаний період за цінами нижчими, ніж встановлена мінімальна ціна відповідач реалізував цукру на суму 265171,40 грн. без урахування вартості фасування, за що належить стягнути штраф у подвійному розмірі.
Рішення позивача № 218 від 21.04.2008р. та претензія про сплату відповідачем вказаної суми одержані ним 26.04.08р., але не виконані.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у своїх запереченнях на позов (а.с. 53-55) вказує, що пакування цукру входить до повного циклу його виробництва, а витрати на фасування (тару) входять до собівартості продукції і не може бути відділена від неї. Тому вартість тари є невід’ємною складовою мінімальної ціни на цукор.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог та заперечень на них, суд виходить з наведених нижче обставин, встановлених під час розгляду справи, та правових норм, які належить застосувати до відповідних цим обставинам правовідносин.
Відповідач, за свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 17 березня 2000 року, зареєстрований Любашівською районною державною адміністрацією Одеської області (а.с. 21).
Сертифікатом відповідності, виданим відповідачу на строк з 17 жовтня 2007 року до 18 вересня 2008 року визначено, що його продукцією є цукор-пісок (з цукрового буряка) фасований в поліпропіленові мішки по 50 кг та в поліетиленові пакети по 0,5 кг і 1 кг (а.с. 56).
В акті позивача № 000214 від 11 квітня 2008 року (а.с. 4-13) щодо дотримання мінімальних цін та порядку формування оптово-відпускних цін на цукор-пісок зазначено, зокрема, що відповідач допустив порушення, про які зазначено у позовній заяві і за які застосовуються штрафні санкції у двократному розмірі від загальної суми реалізованого з порушенням мінімальної ціни цукру.
На підставі вказаного акта позивачем 21 квітня 2008 року за № 218 було прийнято рішення. про застосування економічних санкцій і штрафних санкцій за порушення державної дисципліни цін та правил оптової та роздрібної торгівлі в частині додержання державної дисципліни цін, а також 22.04.2008р. направлена претензія № 13-1287, за якими, зокрема, належить стягнути з відповідача в доход державного бюджету 530342,80 грн. (а.с. 14, 15).
Вирішуючи позов суд вважає, що він задоволенню не підлягає виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Правовий статус та компетенція відповідача у спірних правовідносинах врегульовані Законом України «Про ціни і ціноутворення», положеннями якого визначено наступне:
державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України (ст. 13).
Відповідно до п. 4 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. № 1819, Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань:
у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;
застосовує відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Правове регулювання ціноутворення в Україні здійснюється на підставі Закону України «Про ціни і ціноутворення» та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Державне регулювання цін і тарифів відповідно до ст. 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.
Законом України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» визначено наступне:
квота поставки цукру на внутрішній ринок (квота "А") - максимальна кількість цукру для поставки на внутрішній ринок з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року для задоволення внутрішніх потреб (абзац 3 ст. 1);
мінімальна ціна на цукор - нижня межа ціни при укладанні угод купівлі-продажу на внутрішньому ринку України в обсягах квоти "А" (абзац 7 ст. 1);
мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставляються для виробництва цукру квоти "А", і мінімальна ціна на цукор квоти "А" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України за пропозиціями Міністерства агропромислового комплексу України з урахуванням базисної цукристості (ч. 1 ст. 6);
у разі поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту або реалізації його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, з суб'єкта підприємницької діяльності стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку (ч. 3 ст. 9).
Пунктом 4 Порядку визначення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2000 р. № 868 (далі – Порядок), встановлено, що мінімальна ціна на цукор визначається з урахуванням мінімальної ціни на цукрові буряки з базисною цукристістю 16 відсотків та нормативних витрат, пов'язаних з виробництвом 1 тонни цукру, що відповідає вимогам установлених стандартів, на умовах франко-станція відправлення, і з урахуванням мінімального прибутку та податку на додану вартість.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2007 р. № 404 на період з 1 вересня 2007 року до 1 вересня 2008 року затверджено мінімальну ціну на цукор квоти «А» за ДСТУ-2316-93 і ДСТУ-2213-93 у розмірі 2083,33 грн. за 1 тонну (без урахування податку на додану вартість).
Оскільки, пунктом 6.1.1. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» ставка податку на додану вартість встановлена у розмірі 20 відсотків, то мінімальна ціна цукру з урахуванням податку на додану вартість буде становити 2500 грн. за 1 тонну (2083,33 грн. х 1,2), або 2,50 грн. за 1 кг.
Національним стандартом України ДСТУ 4623:2006 «Цукор білий. Технічні умови», який діє з 01.07.2007 року і прийнятий на заміну ДСТУ-2316-93 і ДСТУ-2213-93, визначено, що його поширено на білий цукор, який призначено для реалізації через роздрібну торговельну мережу, використання в системі ресторанного господарства та для промислового перероблення у різних галузях харчової промисловості, виробництві лікеро-горілчаних і безалкогольних напоїв та продуктів дитячого харчування тощо. Цим стандартом передбачено пакування цукру, зокрема, масою нетто від 0,25 кг до 2,0 кг в пакети (п. 7.1.) та масою нетто 50 кг в мішки (п. 7.8.).
Нормативні витрати, пов'язані з виробництвом 1 тонни цукру, передбачені п. 4 Порядку визначаються відповідно до Методичних рекомендацій з питань планування, обліку та калькулювання собівартості продукції в цукровій промисловості, затверджених наказом Державного департаменту продовольства від 04.02.2003 р. № 3, згідно з якими вартість мішкотари входить до собівартості виробництва цукру і тому включається до мінімальної ціни на цукор, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 р. № 404 «Про деякі заходи щодо державного регулювання виробництва та реалізації цукру та цукрових буряків».
У п. 64 цих Методичних рекомендацій зазначено, що до допоміжних матеріалів на технологічні цілі відносяться витрати на допоміжні матеріали, які не будучи складовою частиною вироблюваної продукції беруть участь у її виробництві або використовуються для забезпечення нормального технологічного процесу і упакування продукції, якщо пакування відповідно до технологічного процесу провадиться у процесі виробництва продукції (у виробничих цехах) до здавання її на склад готової продукції). Зазначено, що у виробництві цукру – піску до калькуляції «Допоміжні матеріали на технологічні цілі» відносять витрати на таро-пакувальні матеріали ( мішки, нитки, бірки і т.п.).
Наведені вище нормативні положення свідчать про те, що пакування цукру у пакети та мішки є невід’ємною ознакою цього товару і передбачено виданим відповідачу сертифікатом відповідності на цукор-пісок з цукрового буряка, а витрати на вказане пакування є невід’ємною складовою собівартості виробництва 1 тонни цукру та його ціни.
За твердженням позивача, відповідач у жовтні 2007 року реалізовував цукор фасований у пакети за оптово-відпускними цінами 2,65; 2,70; 2,72; 2,86; 2,72 грн. за 1 кг, включаючи вартість фасування.
Оскільки, ціна реалізації перевищувала встановлену мінімальну ціну на цукор у 2,50 грн., то суд не вбачає у діях відповідача порушення законодавства та правових підстав для стягнення штрафу за реалізацію цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
У позові державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області до закритого акціонерного товариства «Заплазький цукровий завод» про стягнення 530342 гривень 30 копійок - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, а також апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 12.04.2010 року.
Суддя С.М.Корой
12 квітня 2010 року