ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2010 р. Справа № 2-а-326/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Комісарчук М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до: територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області
про: скасування постанови про застосування фінансових санкцій
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа – підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач) до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (далі – відповідач) з позовом про скасування постанови про застосування фінансових санкцій.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає наступне.
03.02.2009 року посадовими особами відповідача за результатами проведеної перевірки щодо дотримання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт складено відповідний акт, в якому зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: надання послуг з перевезення вантажу (молока) без оформлення ліцензійної картки та дорожнього листа.
02.03.2009 року начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області було винесено постанову № 082957 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. за допущення порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на відсутність обставин, які слугували підставою для її винесення. Позивач зазначив, що він не надавав послуги по перевезенню товару, а саме молока, а тому не може нести відповідальність відповідно до Закону України “Про автомобільний транспорт”.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надані у справу докази.
Представник відповідача позов не визнала, просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та залишити в силі постанову № 082957 від 02.03.2009 р. При цьому суду пояснила, що 03.02.2009 р. співробітниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України у Вінницькій області під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажу без належно оформлених документів. Вважає, що постанову винесено відповідно до законодавства та просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
Заслухавши пояснення учасників процесу по суті заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та надані у справу докази, суд встановив наступне.
Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність з надання послуг по заготівлі молока та є платником єдиного податку (а.с.14).
03.02.2009 року державними інспекторами Петраківським В.А. та Демчиком Л.М. біля поста ДАІ у смт. Крижопіль проведено перевірку транспортного засобу ГАЗ 5312 номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія і власника автомобіля в одній особі ОСОБА_3
Під час перевірки, як зафіксовано в акті № 108973 від 03.02.2010 р. (а.с.19), виявлено наступні порушення: надання послуг з перевезення вантажу (молока) згідно договору з Бершадським молокозаводом без оформленої ліцензійної картки та дорожнього листа.
Як встановлено в судовому засіданні, підставою винесення оскаржуваної постанови була відсутність у позивача зазначених документів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не з’явився на розгляд справи щодо порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, яке відбулось 02.03.2009 року в приміщенні територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (а.с.18).
Постановою начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Ратовського А.С. № 082957 від 02.03.2009 р. до позивача застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз 3. ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (а.с.7).
Судом встановлено, що дана постанова про накладення фінансових санкцій направлялась відповідачу супровідним листом за вих. № 02-3/783 від 05.03.2009 р. (а.с.16).
Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суб’єкта владних повноважень, звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Судом також досліджувались та були долучені до матеріалів справи наступні документи, а саме: спеціалізована товарна накладна на перевезення молочної сировини від 03.02.2009 р. (а.с.13), договір підряду №ПМЗ 29-07 від 01.01.2007 р., укладений між ЗАТ “Бершадьмолоко” та ФОП ОСОБА_3 (а.с.15).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень представника відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена Законом України “Про автомобільний транспорт”.
Пункт 17 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначає поняття автомобільного перевізника, як фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено відповідальність у вигляді штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 р.
Згідно з п. 2 цього Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб’єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Як встановлено в судовому засіданні, основною підставою складення акту перевірки, та, як наслідок, винесення оскаржуваної постанови, була відсутність ліцензійної картки та дорожнього листа, які необхідні для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Так, в акті, в якому зафіксовані результати проведеної перевірки, зазначено, що позивач надавав послуги по перевезенню молока згідно договору з Бершадським молокозаводом.
Однак, вищевказане спростовується положеннями самого договору, з якого вбачається, що підрядник (ФОП ОСОБА_3.) виконує роботи при прийманні молока від особистих підсобних господарств населення за завданням замовника (ЗАТ “Бершадьмолоко”) у власність останнього, а замовник приймає та здійснює оплату виконаної роботи. Згідно з п. 4.1 даного договору оплата виконаної роботи підрядником здійснюється за її договірною ціною, яка становить 150 грн. за виготовлену одну тонну базисної жирності в Ямпільському районі при організації доставки молока до місцезнаходження замовника на паливі підрядника.
Враховуючи вищевикладене можна зробити висновок, що позивач (в даному випадку підрядник) отримує оплату свої послуг за приймання та заготівлю молока замовнику, а не за перевезення останньому даного товару на договірних умовах. Дана обставина також додатково підтверджується тим, що діяльністю, яку здійснює позивач відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку, є надання послуг по заготівлі молока (а.с.14).
Таким чином відповідач помилково дійшов до висновку, що позивачем здійснюється перевезення вантажу транспортним засобом на договірних умовах із замовником послуги за плату. Відповідачем не було встановлено на яких умовах здійснювалось перевезення молочної сировини, та, як наслідок, не вірно в акті перевірки та постанові кваліфіковані дії позивача, а тому позивач не повинен нести відповідальність передбачену абзацом 3 ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача встановлено не всі обставини, які б свідчили про здійснення позивачем перевезень вантажу без додержання вимог спеціального законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, як наслідок, наявні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій.
Відповідно до ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, постанова територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області від 02.03.2009 р. № 082957 про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн. є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету України. Квитанцією №48701\з10 від 04.02.2010 р. документально підтверджено судові витрати здійснені позивачем в розмірі 3,40 грн., а тому вони підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати незаконною та скасувати постанову начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області №082957 від 02.03.2009р. про застосування фінансової санкції в сумі 1700 грн. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ід. код НОМЕР_2).
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено 12 травня 2010 року.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович