Справа №2а-7639/09/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.
при секретарі Юзефович Ю.А.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення в дохід держави коштів та пшениці, отриманих за нікчемними угодами,
В С Т А Н О В И В:
23.04.2009 року до суду з позовом звернулась Балтська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області (далі – Балтська МДПІ) з позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2) про стягнення в дохід держави коштів та пшениці, отриманих за нікчемними угодами, в якому зазначила, що Балтською МДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1, за наслідками якої складено акт №1/17-052/2547709977 від 10.01.2009 року. За результами перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 реалізував пшеницю ФОП ОСОБА_1, а саме – 50 тон на загальну суму 70500 гривень, у т.ч. ПДВ 11750 по податковій накладній 4/2 від 11.02.2008 року, та 50 тон на загальну суму 69500 гривень, у тому числі ПДВ 11583,50 гривень по податковій накладній №2/2 від 02.02.2008року. Під час проведення перевірки Балтською МДПІ було направлено запит до Братського відділення Єланецької МДПІ Миколаївської області щодо надання інформації стосовно ФОП ОСОБА_3, на який з вищезазначеного відділення МДПІ надійшла відповідь, що ФОП ОСОБА_3 не знаходиться за юридичною адресою, виписує податкові накладні, до ДПІ не звітує, місцезнаходження його невідоме, має ознаки фіктивності. Оскільки ФОП ОСОБА_3 фактично є „податковою ямою”, відносини між ним та ФОП ОСОБА_1 підпадають під визначення недійсного (нікчемного) правочину, тобто укладеного з метою, що суперечить інтересам держави і моральним засадам суспільства, позивач просить застосувати наслідки передбачені ст.208 ГК України, а саме стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів, отриманих від ОСОБА_1 відповідно до вищезазначених податкових накладних у сумі 141000,00грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь держави отриману пшеницю в розмірі 100тон на суму 141000грн.
У судовому засіданні представники позивача, посилаючись на обставини, викладені у позові, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Відповідач ФОП ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні позов не визнали, просили суду відмовити у його задоволенні та пояснили, що дійсно ФОП ОСОБА_1 при здійсненні своєї господарської діяльності придбав за накладними у ФОП ОСОБА_3 пшеницю, за яку розрахувався у повному обсязі, тобто сторони виконали умови договору. Господарську операцію він повністю відобразив у своєї звітності, у нього наявні всі необхідні документи. Сам по собі факт того, що ФОП ОСОБА_3 ухиляється від сплати податку за вищезазначеними договорами не може бути підставою для визнання угод нікчемними. Угоди по придбанню пшениці у ФОП ОСОБА_3 задовольняють всім умовам угоди між сторонами, а саме про форму, сторони, умови про зміст, про відповідність внутрішньої волі та волевиявленню сторін, та не суперечить законодавству України. У ФОП ОСОБА_1 відсутня будь-яка мета суперечливості інтересам держави і суспільства при укладенні зазначених усних угод. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду, оскільки спірні угоди укладались у лютому 2008 року, а Балтська МДПІ звернулась до суду лише 23.04.2009 року в той час як санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України можуть бути застосовані з використанням строків, передбачених ст..250 ГК України, а саме – протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 1 рік з дня скоєння суб’єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Відповідач ФОП ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, причини не явки суду не повідомив, був повідомлений про час та день слухання справи належним чином та своєчасно через засоби масової інформації (оголошення у газеті „Чорноморські новини” №26 (21067) від 04.03.2010 року). Суд визнав неявку відповідача неповажною та вважав можливим розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши пояснення представників сторін, які з’явились до судового засідання, дослідивши та проаналізувавши, надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що 07.12.2007 року Братською районною державною адміністрацією Миколаївської області зареєстровано ФОП ОСОБА_2, номер запису в ЄДРЮО та ФОП 25050000000000748, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100083038 від 13.12.2007 року, торговий патент на здійснення торгової діяльності, у тому числі в сфері оптової торгівлі зерном, від 10.12.2007 року, дійсний до 10.12.2008 року (а.с.12-14).
ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Балтською районною державною адміністрацією 26.07.2007р., взятий на податковий облік у Балтський МДПІ 26.07.2007р., свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100055937 від 30.07.2007 року.
З 09.12.2008року по 10.01.2009року Балтської МДПІ проводилася виїзна планова перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.07.2007року по 30.09.2008року. За результатами перевірки вкладений акт №1/17-052/2547709977 від 10.01.2009 року (а.с.15-20)
В акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_2 реалізував пшеницю ФОП ОСОБА_1, згідно усної домовленості: 50 тон на загальну суму 70500 гривень, у т.ч. ПДВ 11750 по податковій накладній 4/2 від 11.02.2008 року, згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №410555 від 11.02.2008 року сплачено 70500 гривень; 50 тон на загальну суму 69500 гривень, у тому числі ПДВ 11583,50 гривень по податковій накладній № 2/2 від 02.02.2008 року, згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №410557 від 11.02.2008 року сплачено 69500 гривень (а.с.5-7,19)
Вказані обставини щодо виконання угод обома сторонами в повному обсязі, які встановлені перевіркою, не оспорюються позивачем і в судовому засіданні .
В акті перевірки також зазначено, що на запит Балтської МДПІ від 25.12.2008 року отримано листа від 26.12.2008року Братського відділення Єланецької МДПІ щодо надання інформаційної довідки про постачальника ФОП ОСОБА_1 – фізичну особу підприємця ОСОБА_2, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_2 . не знаходиться за юридичною адресою, виписує податкові накладні, до ДПІ не звітує, місцезнаходження його не відоме, з 25.06.2008 року його місцезнаходження не встановлене, має ознаки фіктивності. У зв’язку з отриманими відомостями перевіряючими зроблений висновок про те, що господарські відносини між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 щодо укладення усних угод купівлі-продажу підпадають під визначення недійсних (нікчемних) правочинів.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав висновки акту перевірки щодо нікчемності вищезазначених угод між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та оскільки встановлення судом недійсними нікчемних правочинів відповідно до ст.215 ЦК України не вимагається, вважає це підставою для застосування до суб’єктів господарювання положень ст.ст.207,208 ГК України та задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), застосовані на юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно з ч.2 ст.9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ч.1 ст.4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, при цьому в ч.2 ст.4 ГК зазначено, що особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються цим Кодексом.
Вищезазначені положення норм ЦК України та ГК України вказують на необхідність при застосування норм цих Кодексів визначати які з них є загальними, а які спеціальними. При цьому необхідно враховувати, що відповідно до ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України, то в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.
ЦК України поділяє недійсні правочини на два види: нікчемні – недійсність яких встановлена законом (ч.2ст.215 ЦК України) та оспорювані – недійсність яких встановлюється судом(ч.3 ст.215). Ст.207 ГК України не містить особливостей регулювання господарських відносин щодо визнання господарського зобов’язання недійсним, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, тому відповідно до ст.215 ЦК України встановлення судом недійсності нікчемного правочину (господарського зобов’язання) не вимагається.
Статтею 173 ГК України визначено, що господарським є зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Істотні умови господарського договору передбачені ст.180 ГК України.
Судом встановлено, що усні угоди, укладені між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 відповідали вимогам ст.180 ГК та були виконана обома сторонами. Позивачем в судовому засіданні не наведено жодної підстави щодо невідповідності зазначених угод вимогам закону.
Суд вважає необґрунтованим твердження позивача про нікчемність укладених усних угод купівлі-продажу між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 з посиланням на укладення їх з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, з посиланням на руйнування системи оподаткування, яка створена в інтересах держави, оскільки сам позивач не заперечує, що у ФОП ОСОБА_1 при укладені зазначених угод, така мета була відсутня, а на підтвердження такої мети у ФОП ОСОБА_2 при укладанні договорів позивач не надав у судовому засіданні жодного доказу. Сам по собі факт того, що ФОП ОСОБА_3 ухиляється від сплати податків не може бути підставою для визнання угод нікчемними за ознакою складення їх з метою , що суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому суд також враховує, що відповідно до службової записки ФОП ОСОБА_2 припинив подачу декларацій з ПДВ і як наслідок не сплачує податків з травня 2008 року (а.с.26), а усні угоди купівлі-продажу між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 складені у лютому 2008 року.
Враховуючи, що в судовому засіданні позивачем не доведено, що укладені усні угоди купівлі-продажу між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є нікчемними, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки вони є вимогами застосування наслідків нікчемних правочинів.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач не довів суду ті обставини, на які посилався в їх обґрунтування позовних вимог і вони не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволені адміністративного позову Балтській міжрайонній державній податковій інспекції Одеської області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення в дохід держави коштів та пшениці, отриманих за нікчемними угодами – відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя