Справа №2а-11058/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«16» березня 2010 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменко К.С. при секретарі Іванової Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Одеської залізниці до Котовської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2009 року №0000062304/0, від 30.04.2009 року №0000062304/1, від 11.06.2009 року №0000411701/2,-
В С Т А Н О В И В :
З позовом до суду звернулась Одеська залізниця до Котовської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2009 року №0000062304/0, від 30.04.2009 року №0000062304/1, від 11.06.2009 року №0000411701/2 з податку на доходи фізичних осіб.
В судовому засіданні 16.03.2010 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач правомірно не нараховувався податок на доходи фізичних осіб на доходи працівників, які виплачувались їм за роз’їзний характер роботи. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що структурним підрозділом позивача виплата цих сум проводилась без належного оформлення їх, як виплати на відрядження, а тому ці суми повинні обкладатись податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:
Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу , на підставі положень ст.55 Конституції України, п.п.1 ч.1 ст.17, 104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Структурний підрозділ позивача – Котовська дистанція лісонасаджень №6 є платником податку на доходи найманих працівників код платежу 11010100 та зареєстрований в якості платника цього податку Котовською об’єднаною державною податковою інспекцією, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 22.09.2009 року №136 (а.с.78) та довідкою від 19.10.2009 року №13236/10/9/19-0015 (а.с.87).
На підставі ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №590-ХП фахівцями Котовської ОДПІ Одеської області була проведена планова виїзна документальна перевірка діяльності структурного підрозділу позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року.
Результати виїзної документальної перевірки оформлені актом від 31.03.2009 року №698/23-01-04738783 (а.с.13-25), складеному відповідно до вимог наказу ДПА України від 10.08.2005 року № 327 «Про затвердження методичних рекомендацій та нової редакції зразків форм актів перевірок» та відповідно до вимог наказу ДПА України від 27.04.2006 року №225 «Про затвердження нової редакції зразків актів перевірок та методичних рекомендацій щодо їх оформлення».
На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2009 року №0000062304/0 на суму податку на прибуток фізичних осіб 1394,47 грн., штрафним санкціям – 2788,94 грн., а всього 4183,41 грн. (а.с.10). За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 30.04.2009 року №0000062304/1 (а.с.11) на ті ж саме суми та від 11.06.2009 року №0000411701/2 (а.с.12) на суму з урахуванням відкликаної (визнаної) суми податку на доходи фізичних осіб та штрафним санкціям у остаточних сумах: податок на доходи фізичних осіб – 1372,50 грн., штрафним санкціям – 2745,00 грн., а всього – 4117,50 грн.
Фахівцями Котовської ОДПІ Одеської області у в ході перевірки, на їхню думку, було встановлено факт порушення структурним підрозділом позивача абз.3 п.п.1.1, п.п.«д» п.1.3 ст.1, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст.16 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» а саме: структурним підрозділом позивача, як податковим агентом, не включено до складу доходів та не утримано податок з виплат працівникам, в зв’язку із роз’їзним характером їхньої роботи, що призвело до недоотримання бюджетом податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1372,50 грн.
Оцінюючи оскаржений акт суб`єкту владних повноважень суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України стосовно законності висновків перевіряючи, які були підставою для його винесення. Суд погоджується з правомірністю застосуванням посадовими особами відповідача норм матеріального права з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Згідно із пунктом 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Вичерпний перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, наведено в пункті 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
При цьому, суми польового забезпечення у пункті 4.3 статті 4 зазначеного Закону окремо не зазначені. Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету визначено статтею 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що ставка податку становить 15% від об’єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті.
Згідно з пунктом 22.3 статті 22 зазначеного Закону починаючи з 01.01.2004 року та до 31.12.2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13% від об’єкта оподаткування.
Виходячи з зазначеного, лише за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, відрядженням (з відповідним їх оформленням як відряджень та виконанням положень пункту 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб») надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв’язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон» та Інструкцією, не будуть розглядатися як об’єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб (лист ДПА України від 21.05.2007 року №4890/6/17-0716 (№10029/7/17-0717)).
Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов’язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку, збору (обов’язкового платежу).
Згідно наведених норм матеріального права, що регламентують питання нарахування утримання та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, позивач повинен був утримати податок з доходів, що виплачувались у зазначеному податкову періоді працівникам у зв’язку із роз’їзним характером роботи та перераховувати ці кошти до бюджету. Таким чином, сума податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1372,50 грн. та штрафні санкції в розмірі 2745,00 грн. донарахована відповідачем правомірно.
Не змінює такого висновку суду й посилання позивача на те, що згідно п.4.6 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Котовської дистанції захисних лісонасаджень №6 на 2006-2010 роки (а.с.32) службові поїздки залізничників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний характер вважаються відрядженнями, оскільки згідно податкового роз’яснення ДПА України, що міститься листі від 21.08.2007 року №8005/6/17-0716 (а.с.69-70) дії позивача були б правомірними за умови виконання ним вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59 та зареєстрована Міністерством юстиції України 31.03.1998 року за №218/2658 щодо належного оформлення таких поїздок (видання наказу (розпорядження) керівника про відрядження, видачі працівнику посвідчення про відрядження встановленої форми).
Під час проведення перевірки було встановлено, що структурним підрозділом позивача не був дотриманий порядок оформлення роз’їзного характеру роботи його працівників у відповідності до положень Інструкції №59, про що зазначено у п.3.5.1 акту перевірки (а.с.22). В судовому засіданні представник позивача також не заперечував проти того, що накази про відрядження працівників структурного підрозділу не приймались та посвідчення встановленої форми їх не видавались, в зв’язку з чим, на підставі положень ч.3 ст.72 КАС України ця обставина вважається встановленою.
Інших підстав для визнання протиправними дій та рішень суб’єкту владних повноважень представником позивача не зазначались та в ході офіційного з’ясування обставин справи не встановлено.
Все вищезазначене дає змоги суду прийти до висновку про те, що посадовими особами відповідача вірно були застосовані норми матеріального права, а саме: абз.3 п.п.1.1, п.п.«д» п.1.3 ст.1, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст.16 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб», в зв’язку з чим, їхні висновки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства є правомірними.
Оскільки підставою для винесення оскаржуваного акту було вірне застосування посадовими особами відповідача норм матеріального права, що відповідає вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, ст.11 Закону України «Про систему оподаткування» та ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а тому суд повинен у задоволенні позовних вимог про визнання таких актів суб`єкту владних повноважень протиправними та їх скасування відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.
Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. В задоволенні позовних вимог Одеської залізниці до Котовської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2009 року №0000062304/0, від 30.04.2009 року №0000062304/1, від 11.06.2009 року №0000411701/2 – відмовити повністю.
1. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 22.03.2010 року.
Суддя Єфіменко К.С.