ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2010 р. Справа № 2-а-1297/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : Ветрової М.С., Шашкіної В.М., Савюка О.М.,
відповідача : Синюченка А.І., Годуна К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: сільськогосподарського акціонерного товариства відкритого типу "Турбівське"
до: Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції
про: визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ :
До суду звернулось сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу “Турбівське” (далі – позивач) з позовом до Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі – відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення – рішення, мотивуючи позовні вимоги наступним.
З 20.07.2009 р. по 07.08.2009 р. посадовими особами Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції проводилась планова виїзна перевірка сільськогосподарського акціонерного товариства відкритого типу “Турбівське” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений відповідний акт.
Згідно з актом перевірки ревізори дійшли висновку, що товариство порушило вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” щодо віднесення коштів на загальну суму 113535 грн. до спеціальних скорочених декларацій по податку на додану вартість, в яких відображаються податкові зобов’язання по операціях з продажу продукції власного виробництва відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими виробниками – платниками податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. №271.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000262301/0 від 21.08.2009 р., яким позивачу визначено до сплати податкове зобов’язання в сумі 141312 грн., в т.ч.: за основним платежем – 113535 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 27777 грн.
Позивач вважає, що відповідачем неправомірно прийнято вищезазначене податкове повідомлення-рішення з огляду на те, що висновки податкового органу, які знайшли своє відображення у відповідному акті перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства України з наступних підстав.
Сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу “Турбівське” є сільськогосподарським товаровиробником, так як одержані від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки доходи за попередній звітний (податковий) рік становлять більше 50% загальної суми валового доходу підприємства. Таким чином позивач зобов’язаний відображати обіг з реалізації товарів власного виробництва (зокрема цегли) у спеціальній декларації № 2, яка подається за скороченою формою.
В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про уточнення позовних вимог, згідно з яким просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0000262301/3 від 19.03.2010 р., прийняте за результатами адміністративного оскарження первинного податкового повідомлення – рішення.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та поданих письмових поясненнях (а.с.37,38), та надані у справу матеріали і документи.
Представник відповідача надав суду свої заперечення проти адміністративного позову (а.с.28,29), згідно з якими податковим органом цілком правомірно винесене податкове повідомлення-рішення №0000262301/3 від 19.03.2010 р. за результатами виявлених порушень позивачем п. 11.29 ст. 11 та п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо заниження податкових зобов’язань по ПДВ на загальну суму 41586 грн., в т.ч.: за основним платежем - 27724 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13862 грн.
В судовому засіданні представники відповідача просили в задоволенні позовних вимог відмовити, надавши пояснення, аналогічні викладеним у наданих письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оглянувши та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
На підставі відповідних направлень працівниками Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції з 20.07.2009 року по 07.08.2009 року проведено планову виїзну перевірку сільськогосподарського акціонерного товариства відкритого типу “Турбівське” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 03.04.2007 р. по 31.03.2009 р.
За результатами перевірки складено акт №15/23-00385632 від 13.08.2009 р. (а.с.7-22), згідно з висновками якого встановлені порушення позивачем положень пп. 11.29 ст. 11, п. 4.1 ст. 4 та ст. 8-1 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого встановлено завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 57981 грн., а також встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 55554 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки 21.08.2009 року відповідачем щодо позивача було прийнято податкове повідомлення – рішення №0000262301/0 на загальну суму 141312 грн., в т.ч.: основний платіж – 113535 грн., за штрафні санкції – 27777 грн. (а.с.6).
Позивач, не погоджуючись з зафіксованими у акті перевірки порушеннями та, як наслідок, прийнятим рішенням, надіслав на адресу Липовекої МДПІ скаргу на прийняте податкове повідомлення-рішення. 28.10.2009 року Липовецька МДПІ, розглянувши скаргу позивача, скасувала оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 99726 грн., в т.ч.: 85811 грн. основного платежу та 13915 грн. штрафних санкцій, а в іншій частині податкове повідомлення – рішення №0000262301/0 залишила без змін, а скаргу без задоволення (а.с.30-32).
З рішення про результати розгляду первинної скарги вбачається, що деклараціями з податку на додану вартість квітень - грудень 2007 року, 2008 рік та січень - березень 2009 року, актом перевірки від 13.08.2009 року № 15/23-0035632 суму донарахованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість (113535 грн.) визначено без врахування показників рядків 19-27 декларацій з податку на додану вартість за період, який перевірено. У результаті чого, фактично перевіркою донараховано 27724 грн. податку на додану вартість (з урахуванням того, що платником у декларації квітень - травень 2007 року зайво враховано, відповідно, 1353 грн. і 3146 грн. у зменшення податкового боргу з ПДВ, які проведено по картці) та у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року (рядок 26) зменшений залишок від'ємного значення в сумі 85811 грн., який включається до складу: податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та керуючись підпунктом 2 пункту 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 року № 29 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 року за № 723/1748 зі змінами і доповненнями, Липовецька міжрайонна державна податкова інспекція скасувала власне податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2009 року №0000262301/0 в частині 99726 грн. визначеної суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі; 85811 грн. основного платежу та 13915 грн. штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2009 року №0000262301/0 залишила без змін, а скаргу без задоволення
В результаті подальшого адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення та звернення з відповідною скаргою безпосередньо до ДПА України, остання прийняла рішення залишити без змін податкове повідомлення – рішення Липовецької МДПІ №0000262301/1 від 28.10.2009 р. з урахуванням результатів його адміністративного оскарження, а скаргу позивача - без задоволення.
19 березня 2010 року відповідачем по справі винесено податкове повідомлення-рішення №0000262301/3, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов’язання в сумі 41586 грн., в т.ч.: за основним платежем – 27724 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 13862 грн. Зазначене рішення позивач отримав 31.03.2010 року.
В судовому засіданні досліджено наступні матеріали та документи, а саме: розрахунок фінансових санкцій до акту перевірки віл 13.08.2009 р. (а.с.57,58) та податкові декларації з податку на додану вартість за 2008 та 2009 роки.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі – Закон №168/97-ВР) сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Пунктом 8-1.2 ст. 8-1 Закону №168/97-ВР передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Сторонами у справі не заперечувалась та обставина, що САТ відкритого типу “Турбівське” є сільськогосподарським підприємством та платником податку на додану вартість, а тому на нього розповсюджується дія вищезазначених положень Закону №168/97-ВР. Крім того, сторонами не заперечувалась та обставина, що товариство займається реалізацією будівельної цегли власного виробництва.
Пунктом 11.29 статті 11 Закону №168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ним товари (роботи, послуги) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини залишається в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників.
Відповідно до абзацу 4 п. 1.2 розділу І “Загальні положення” Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за № 250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід’ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.
З положень чинного законодавства випливає, що розподіл даних позивача за податковими зобов’язаннями та податковим кредитом між загальною та спеціальною податковими деклараціями з ПДВ має відбуватися за ознакою пов’язаності певних господарських операцій із сільськогосподарським товаровиробництвом.
Спір у даній справі виник через внесення позивачем до спеціальної декларації з ПДВ суми податку в розмірі 107495 грн., що виник внаслідок реалізації цегли будівельної, та 6040 грн., що виник, внаслідок реалізації металолому. При цьому, представники позивача в судовому засіданні погодились з тим, що підстав для віднесення до спеціальної декларації суми ПДВ в розмірі 6040 грн. не було, а тому підприємством вчинено дії з внесення даних коштів до державного бюджету згідно загальної декларації, що підтверджується матеріалами справи.
Що стосується незаконності внесення позивачем до спеціальної декларації з ПДВ суми податку в розмірі 107495 грн., що виник внаслідок реалізації цегли будівельної, з огляду на те, що цегла не є сільськогосподарською продукцією, то суд критично оцінює такі доводи представників відповідача та не приймає їх до уваги. В даному випадку слід зазначити, що дана цегла є товаром власного виробництва позивача, а тому підприємство має право на залишення у своєму розпорядженні сум податку на додану вартість, нарахованих на вартість виготовленої ним цегли, для відшкодування сум податку, сплачених позивачем на вартість виробничих факторів, тобто тих товарів та послуг, які придбавались підприємством для їх використання у виробництві зазначеної продукції.
Даний факт не заперечувався і самим відповідачем по справі, який погодився з діями позивача щодо віднесення податкового кредиту з ПДВ, сформованого із придбанням виробничих факторів, які використовувалися у виробництві цегли, а саме: вугілля, мазуту, палива, електроенергії.
Зі змісту зазначеного випливає, що за спеціальною декларацією при визначенні об'єкта оподаткування платник податку, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону №168/97-ВР, декларує як податкове зобов'язання, так і податковий кредит.
Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі – Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 4 Порядку передбачено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.
Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.
Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від’ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов’язань наступних звітних періодів.
Із наведеного випливає, що при визначенні об’єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, і податкове зобов’язання, і податковий кредит декларує за спеціальною податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов’язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями, пов'язаними з виготовленням будівельної цегли, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.
Таким чином, твердження відповідача щодо обґрунтованості включення ПДВ з реалізації цегли до загальної декларації із цього податку є безпідставним.
Враховуючи викладене, суд вважає, що податковий орган при проведенні перевірки неповно оцінив надані платником податків докази в обґрунтування правомірності вчинених дій стосовно віднесення коштів до спеціальних скорочених декларацій по податку на додану вартість, в яких відображаються податкові зобов’язання по операціях з продажу продукції власного виробництва, що стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
В той же час згідно з ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем наявними у справі матеріалами не доведена.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визначення такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюване рішення в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору.
В даному випадку, суд вважає, за доцільне скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення повністю, оскільки частину рішення, що стосується застосування штрафних санкцій за віднесення сум ПДВ з реалізації металолому до спеціальної декларації, не можна ідентифікувати, виокремити та визнати правомірною, а в решті рішення скасувати у зв’язку із його протиправністю, адже таким чином вказане рішення втрачає свою цілісність та значення.
Таким чином, оцінивши доводи сторін, перевіривши податкове повідомлення-рішення №0000262301/3 від 19.03.2010 р. відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність його скасування в повному обсязі.
Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є повністю обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету України. Платіжним дорученням №250 від 26.03.2010 р. документально підтверджено судові витрати здійснені позивачем в розмірі 3,40 грн., а тому вони підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове рішення Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції №0000262301/3 від 19 березня 2010 року про донарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість сільськогосподарському акціонерному товариству відкритого типу "Турбівське" (код ЄДРПОУ 00385632, 22513, Вінницька область, Липовецький район, смт. Турбів, вул. Миру, б.147) .
Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського акціонерного товариства відкритого типу "Турбівське" судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено 17 травня 2010 року.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович