ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2010 р. Справа № 2-а-1169/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції
до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про: стягнення заборгованості в сумі 2949,30 грн.
ВСТАНОВИВ :
До суду звернулася Вінницька міжрайонна державна податкова інспекція (далі - позивач) з позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2949,30 грн., мотивуючи його тим, що станом на 19.03.2010 року за відповідачем рахується борг по сплаті орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на зазначену суму.
Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути суму заборгованості з відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також на письмові докази у справі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, повноважного представника не направив. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач неодноразово повідомлявся завчасно та належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується реєстрами відправленої кореспонденції за 24.03.2010 р., 12.04.2010 р. та 27.04.2010 р. (а.с.19,26,30), а також повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 27.04.2010 р. (а.с.31).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а після з’ясування думки представника позивача дійшов висновку за можливе розглянути справу без участі відповідача або його повноважного представника відповідно до положень ст. 128 КАС України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.03.2010 року ОСОБА_2 як фізична особа – підприємець зареєстрована Вінницькою районною державною адміністрацією 11.12.2007 року (а.с.5).
Як платник податків відповідач взятий на облік у Вінницькій міжрайонній державній податковій інспекції 25.01.2008 року (а.с.7).
Судом встановлено, що станом на 19.03.2010 року за відповідачем рахується заборгованість по сплаті орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі 2949,30 грн. Факт заборгованості підтверджується податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №11863 від 13.05.2009 р. (а.с.8), витягом з облікової картки платника податків станом на 31.12.2009 р. (а.с.11,12), витягом з облікової картки платника податків станом на 13.03.2010 р. (а.с.13) та довідкою заборгованості відповідача станом на 19.03.2010 р. (а.с.14).
Судом також встановлено, що позивачем направлялись на адресу відповідача перша податкова вимога форми Ф-1 № 1/3025 від 31.12.2009 р. (а.с.9) та друга податкова вимога форми Ф-2 № 2/345 від 17.02.2010 р. (а.с.10), які були отримані відповідачем відповідно 15.01.2010 р. та 22.02.2010 р. Вказані податкові вимоги залишились без виконання. Заходи, спрямовані на погашення податкової заборгованості, не призвели до добровільного погашення недоїмки відповідачем.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 5.4.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму податкового зобов’язання, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що платники податків зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Частиною 1 статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність, сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України.
Згідно з п. 3.1.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов’язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов’язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.
Судом встановлено, що заявлена за позовом сума підтверджується належними доказами, податковий борг є узгодженим, а його розмір відповідачем не оспорюється.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказана у позовній заяві сума заборгованості підтверджується наданими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
При винесенні рішення суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів в спростування позовних вимог.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції заборгованість по податку з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 2949 (дві тисячі дев’ятсот сорок дев’ять) грн. 30 коп. за рахунок активів платника податків.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено 14 травня 2010 року.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович