Справа № 22ц-1199
Категорія: 34
Головуючий у І інстанції: Малех І.Б.
Доповідач апел інст. : Монастирецький Д.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2009 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Зубарєвої К.П.,
суддів: Монастирецького Д.І., Бакуса В.Я.,
при секретарі Гуняк О.Я.,
з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
та його представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2008 року позивачі звернулися в суд із вищезазначеним позовом, в якому просять стягнути з ОСОБА_4 у їх користь завдану матеріальну шкоду, внаслідок залиття квартири в сумі 137 грн. 02 коп. та моральну - в сумі 3000 грн., а також понесені судові витрати по справі.
Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 02 лютого 2009 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 солідарно в користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 137 грн. 02 коп. завданої матеріальної шкоди, 2500 грн. заподіяної моральної шкоди, 51 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 100 грн. за надання юридичної допомоги, а всього 2818 грн. 02 коп..
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_4.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не доведено обставини, що мають значення для справи.
Зокрема, факту залиття ним квартири позивачів не було.
У березні 2007 року при проведенні ремонту у його квартирі, працівниками ЖЕК БУ-4 були проведені сантехнічні роботи у ванній кімнаті із заміною труб та кранів. Як пізніше виявилося, в місці з’єднання труби з краном, працівниками не було досягнуто повної герметичності, внаслідок чого мало місце незначне просочування води.
Єдиною підставою, яку суд поклав в основу рішення, є акт від 28.08.2008 року, який не має юридичної сили, так як складений у його відсутності і не у квартирі позивачів, крім того - без обстеження на той момент його квартири.
Безпідставно задоволено і вимоги позивачів щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки суд не встановив причинного зв’язку між шкодою та виною.
Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача ОСОБА_4 позивачам завдана матеріальна шкода, яка підтверджена усними та письмовими доказами, а також моральна (немайнова), яка виразилась в тому, що у зв’язку із залиттям квартири відповідачем, позивачі перенесли незручності морального характеру - перебували у стресі, порушений їх нормальний життєвий уклад, позивачка ОСОБА_3 знаходилась на тривалому лікуванні, в неї значно погіршився стан здоров’я, відбулось загострення астми, на яку вона захворіла після попередніх залиттів квартири, про що свідчать листки непрацездатності. Крім цього, позивачам необхідно робити відновлювальний ремонт. Розмір завданої моральної шкоди визначено судом в сумі 2500 грн..
Однак з висновками суду в частині відшкодування моральної шкоди погодитись не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Встановлено, що під час огляду квартири позивачів було виявлено часткове залиття приміщень туалету, ванни, коридору, кухні.
Згідно наряду замовлення на виконання ремонтних робіт, складеного будинкоуправлінням АДРЕСА_1, матеріальні збитки внаслідок залиття складають 137 грн. 02 коп. (а.с. 6).
З акту від 28.08.2008 року вбачається, що у квартирі відповідача протікає вода на з’єднанні між трубою водопостачання та змішувачем, що спричиняє часткове залиття квартири позивачів (а.с. 5).
З відповіді № 413 від 01.12.2008 року Львівського БУ № 4 на звернення ОСОБА_4 видно, що під час проведення ремонтних робіт у березні 2007 року у квартирі АДРЕСА_1 (відповідача) та встановлення водопровідних і каналізаційних труб, сантехнічних приладів у ванній кімнаті, в місцях стикування водопровідних і запірної арматури, не було досягнуто повної герметичності у їхньому з’єднанні, що призвело в подальшому до просочування води, яке було невидимим для працівників БУ-4 та самого мешканця кв. АДРЕСА_1 по причині замурування прокладених труб в стіні. Внаслідок цього неможливо всю вину залиття квартири АДРЕСА_2 покласти на мешканця кв. АДРЕСА_1 (відповідача) (а.с. 26).
Наведене свідчить, що шкода позивачам завдана не умисними діями відповідача.
Судова колегія приходить до висновку, що не знайшло свого підтвердження покликання суду у рішенні на те, що є причинний зв’язок між діями відповідача і тим, що позивачка ОСОБА_3 знаходилась на тривалому лікуванні, в неї значно погіршився стан здоров’я, відбулось загострення астми, оскільки таке не доведено належними доказами. Наявні у матеріалах копії лікарняних листків за жовтень - листопад 2008 року та листків огляду ОСОБА_3 про таке не свідчать (а.с. 41-54).
Посилання районного суду на те, що підставою для задоволення вимог щодо стягнення 2500 грн. за завдану моральну (немайнову) шкоду є хвороба, на яку ОСОБА_3 захворіла після попередніх залиттів її квартири, також не приймаються до уваги, оскільки це не стосується оспорюваного періоду, а саме 24 серпня 2008 року.
Розмір такої шкоди слід визначити, виходячи з положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
За таких обставин, враховуючи конкретні обставини у справі, характер фізичних і моральних страждань позивачів, істотність вимушених змін у їхніх життєвих стосунках і наслідків, що настали та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що з відповідача в користь позивачів у відшкодування моральної (немайнової) шкоди слід стягнути: в користь ОСОБА_2 200 грн.; в користь ОСОБА_3 300 грн.; в користь ОСОБА_6 100 грн.. Ці суми є достатньою компенсацією незручностей позивачів, враховуючи судовий спір, що виник та суму матеріального відшкодування.
Крім того, районний суд підставно ухвалюючи рішення стягнув завдану позивачам шкоду лише з одного відповідача - ОСОБА_4, незважаючи на те, що відповідачами по справі виступали співвласники квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_7, оскільки остання не проживає у цій квартирі та не користується комунальними послугами у ній.
З огляду на наведене, судова колегія доходить висновку, що зазначене рішення Шевченківського районного суду міста Львова області від 02 лютого 2009 року, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, при невідповідності висновків обставинам справи, у зв’язку з чим, відповідно до ч. 1 п.п. 3,4 ст. 309 ЦПК України, таке підлягає зміні в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
В решті позову рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303,304,307 ч. 1 п. 3; 309 ч. 1 п. п. 3,4; 313,314 ч. 2,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 лютого 2009 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди в користь: ОСОБА_2 200 гривень; ОСОБА_3 300 гривень; ОСОБА_6 100 гривень.
Рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 137 грн. 02 коп., 51 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 100 грн. за надання юридичної допомоги - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.