Справа № 22ц-52/2009
Категорія: 37
Головуючий 1 інст: Микитчин І.М.
Доповідач апел. інст.: Монастирецький Д.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2009 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Зубарєвої К.П.,
суддів: Монастирецького Д.І., Бакуса В.Я.,
при секретарі Макойда Н.З.,
з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання членом сім’ї спадкодавця, визнання недійсним договорів купівлі-продажу та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено.
Визнано ОСОБА_4 членом сім’ї ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку № АДРЕСА_2 від 10 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 та договір купівлі-продажу житлового будинку № АДРЕСА_1 від 10 березня 2006 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3.
Визано за ОСОБА_4 право власності на житлові будинки АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7.
Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 5332 грн. за договором купівлі-продажу від 10 березня 2006 року та в користь ОСОБА_3 - 9795 грн. за договором купівлі-продажу від 10 березня 2006 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 солідарно 399,52 грн. судових витрат.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі відповідачі покликаються на те, що суд прийшов до невірного висновку про те, що ОСОБА_7 проживала з позивачкою ОСОБА_4 однією сім’єю з 1995 року, вела спільне господарство, була пов’язана спільним побутом, оскільки ОСОБА_7 проживала у своєму будинковолодінні, а позивачка із сином допомагали їй по господарству. В усіх медичних картках померлої ОСОБА_7 вказано, що вона проживала одна, в лікарню доставлялась машиною швидкої допомоги зі свого будинковолодіння, а з кінця осені 2005 року по травень 2006 року взагалі проживала безвиїзно у їхній квартирі. Крім цього, визнаючи договори купівлі-продажу недійсними, оскільки ОСОБА_7 була психічно хворою, суд взяв за основу висновок посмертної судово-присихіатричної експертизи, не провівши оцінку висновків експертів за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України у їх сукупності та взаємному зв’язку. На час укладення договорів 10 березня 2006 року ОСОБА_7 не лікувалась ні амбулаторно, ні стаціонарно, що підтверджується показаннями свідків, нотаріусом, лікарем-невропатологом. Діагноз "атеросклеротична деменція з переважно маячною симптоматикою" був виставлений ОСОБА_7 за кілька днів до смерті в психіатричній лікарні, через півроку після укладення договорів купівлі-продажу.
Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким в позові відмовити.
В запереченні на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_5 вважає її безпідставно, просить постановити ухвалу про відхилення скарги та залишити рішення Стрийського міськрайонного суду без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та законність рішення в межах доводів скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3,5 та 6 статті 203 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції підставно виходив з того, що ОСОБА_7 на момент укладення договорів купівлі-продажу 10 березня 2006 року страждала психічним розладом, внаслідок чого не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому правильно, у відповідності з ст. 225 ЦК України, зазначені спірні договори купівлі-продажу будинковолодінь АДРЕСА_2 та № АДРЕСА_1 Львівської області визнав недійсними.
Знаходження ОСОБА_7 на момент укладення 10.03.2006 року договорів купівлі-продажу у зазначеному вище стані стверджується висновком амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи № 506 від 25 червня 2007 року, з якого вбачається, що на час укладення договору купівлі-продажу 10.03.2006 року ОСОБА_7 страждала важким стійким психічним розладом у вигляді органічного недоумства змішаного генезу і за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними (а.с. 95-98).
Аналогічний висновок дала повторна амбулаторна, заочна, посмертна судова експертиза, що в акті № 971 від 28 грудня 2007 року (а.с. 114-117).
Висновки дані експертами в галузі психіатрії на основі всесторонніх досліджень як матеріалів справи так і медичних документів - історії хвороби, надісланої з психіатричної лікарні с. Заклад Миколаївського району Львівської області (медичних карт стаціонарного хворого) про перебування ОСОБА_7 в період 2005-2006 р.р. на стаціонарному лікуванні з діагнозом: «синдром Паркінсонізму на фоні церебрального атеросклерозу. Гіперкінетико-ригідний синдром», «Атеросклероз судин головного мозку. Паркінсонізм».
Про те, що ОСОБА_7 у зазначені вище періоди вела себе як психічно хвора ствердили також свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17.
За вказаних обставин суд першої інстанції аргументовано оцінив критично показання свідків з боку відповідачів.
В колегії суддів не виникає сумніву з приводу достовірності вкзаних експертиз та показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17.
Згідно ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.
Судом доказано, і цього не спростували відповідачі, що позивачка ОСОБА_4 проживала зі спакодавцем ОСОБА_7, в якої не було нікого з рідні, однією сім’єю не менш як п’ять років, а саме з 1995 року і до часу відкриття спадщини. Доглядаючи за ОСОБА_7, позивачка ОСОБА_4 тратила свої кошти на продукти харчування, оплату за комунальні послуги, купувала їй ліки, разом з сином ОСОБА_8 утримували житло - проводили газ в будинок, робили в будинку ремонт, що свідчить про ведення ними спільного господарства. На протязі тривалого часу ОСОБА_7 проживала у будинку та сім’ї позивачки вважаючи її своєю сім’єю.
Отже суд у своєму рішенні підставно зазначив, що ОСОБА_4 являється спадкоємницею четвертої черги за законом.
Іншої черги спадкоємців на спадкування майна ОСОБА_7 за законом немає.
Відповідно до ст. 1268 ч. 3 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадчину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
ОСОБА_4 не заявляла про відмову від спадщини.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи скарги висновків суду не спростовують.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що частину другу резолютивної частини рішення слід змінити, уточнивши в ній - про встановлення факту проживання позивачки однією сім’єю з спадкодавцем, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема первинної позовної заяви, що на а.с. 3-5, вимоги ОСОБА_4 в частині встановлення факту її проживання однією з спадкодавцем ОСОБА_7 були заявлені правильно і вона їх підтримувала на протязі всього періоду розгляду справи, а також в суді апеляційної інстанції. Тому суду слід було виходити з цих вимог, а не помилково уточнених - про визнання її членом сім’ї спадкодавця, оскільки саме таке тлумачення статті 1264 ЦК України відповідає вимогам діючого законодавтсва.
Керуючись ст. ст. 303,304, ч. 1 п. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 313,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 травня 2008 року в частині визнання ОСОБА_4 членом сім’ї ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року - змінити, виклавши його в такій редакції:
Встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_4 з спадкодавцем ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
В інших частинах рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.