Справа №11а-126/09
Категорія ст. ст. 172 ч.1,271 ч.2 КК України
Головуючий у 1 інстанції Тропак О.В.
Доповідач: Танечник І.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року березня 13 дня Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого Танечника І.І.
Суддів Валько Н.М., Литвинова О.М.
з участю прокурора Остапик О.П.
та адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_1,
захисника засудженого - адвоката ОСОБА_2,
прокурора Лящука Т.І.
на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2008 року Цим вироком
ОСОБА_3, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Броди Львівської області, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, розлучений, інвалід 11 групи, приватний підприємець, проживаючий за адресою - АДРЕСА_1
засуджений:
- за ст. 172 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 680 грн.;
- за ст. 271 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю, пов’язаною з виготовленням та реалізацією макаронних виробів, на строк один рік.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю, пов’язаною з виготовленням та реалізацією макаронних виробів, на строк один рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням - з іспитовим строком один рік та покладено на нього згідно ст. 76 КК України обов’язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 50 тис. грн..
Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь Бродівської районної ради Львівської області 3.411 грн.99 коп., витрачені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4
Вирішено питання з речовим доказом по справі.
Засуджений ОСОБА_3 знаходиться на підписці про невиїзд.
ОСОБА_3 визнаний винуватим і засуджений за те, що він, будучи приватним підприємцем, використовуючи найману робочу силу, у вересні 2006 року, грубо порушуючи вимоги ч. 1 ст. 24, ст. 48 КЗпП України, не оформив шляхом укладення письмового трудового договору, трудові відносини з ОСОБА_4, та не вніс відповідний запис до його трудової книжки.
Крім того, ОСОБА_3, будучи приватним підприємцем, який використовує найману робочу силу, у вересні 2006 року, порушуючи вимоги ст. 22 Закону України „Про охорону праці", п.п. 3.1,3.10 „Типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці", п.п.6.3 „Положення про порядок забезпечення працівників індивідуальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту", п.6.1.20 „Правил безпеки для виробництва хліба, хлібобулочних і макаронних виробів" ввів в експлуатацію цех з виготовлення макаронних виробів, без проектної документації, прийомки державною комісією, дозволу територіального органу Держпромгірнагляду, не забезпечив оператора -ОСОБА_4 спеціальним одягом та допустив його до роботи без навчання та перевірки знань з питань охорони праці, внаслідок чого 22 вересня 2006 року ОСОБА_4 при роботі на вакуумному пресі агрегату з виготовлення макаронних виробів отримав травматичне розміжчення, відрив лівої кінцівки на рівні верхньої третини лівого передпліччя, що є тяжким тілесним ушкодженням за ознакою втрати будь-якого органу і своїми діями, які виразились в порушенні вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці громадянином - суб’єктом підприємницької діяльності, спричинив тяжкі наслідки здоров’ю потерпілого.
Представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_1 в своїй апеляції зазначав про те, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Вважав, що докази, які досліджені в судовому зсідання, свідчать про причетність до вчинення злочину свідка ОСОБА_5, який, на його думку, винен у незабезпечення здорових та безпечних умов праці, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_4 втратив руку. Вбачав в цьому і недоліки досудового слідства, тому просив скасувати вирок місцевого суду, а справу повернути прокурору для організації додаткового розслідування (т.2 а.с.98-99).
Адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 в апеляції зазначав про те, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню через однобічність та неповноту дізнання, досудового та судового слідства; через невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинами справи; через істотне порушення кримінально-процесуального закону, яке перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, а також через те, що судом було допущено застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню. На його думку, в діях його підзахисного містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41 КУпАП, тому кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 172 ч.1 КК України підлягала закриттю за відсутності події злочину, а за ст. 271 ч.2 КК України - за відсутності в діянні складу злочину. Крім того зазначав, що за змістом вироку потерпілий ОСОБА_4 не є потерпілою від злочину особою. Просив скасувати вирок місцевого суду відносно ОСОБА_3 як такий, що не відповідає вимогам закону (т.2 а.с. 101 -104).
Прокурор Лящук Т.І. в своїй апеляції зазначав про те, що вирок відносно ОСОБА_3 є незаконним і підлягає скасуванню внаслідок м’якості обраного покарання, яке, на його думку, не відповідає ступеню тяжкості злочину і особі засудженого. Просив згаданий вирок скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч.1ст. 172 КК України у виді штрафу 850 грн., а за ст. 271 ч.2 КК України - обрати аналогічне покарання, але встановити іспитовий строк два роки (т.2 а.с. 116-118).
Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність постановления нового вироку з посиленням засудженому ОСОБА_3 покарання, висновки потерпілого та його захисника про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного вироку та направлення справи на додаткове розслідування, міркування засудженого і його захисника про скасування вироку місцевого суду та винесення апеляційним судом виправдувального вироку, перевіривши матеріали справи і доводи апеляцій сторін по справі, колегія суддів вважає, що такі не підлягають до задоволення з наступних мотивів.
Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, вина ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена визнавальними показаннями підсудного ОСОБА_3, показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідка ОСОБА_5 та іншими доказами, зокрема:
-свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 від 19 травня 1998 року (т.1.а.с.15);
-свідоцтвом про сплату єдиного податку від 30 грудня 2006 року, виданим суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 на 2006 рік, де зазначено, зокрема, такий вид діяльності як виготовлення та реалізація макаронних виробів і обумовлено місце здійснення діяльності - АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 15-1);
-речовим доказом по справі - трудовою книжкою на ім’я ОСОБА_4, відповідно до якої він був прийнятий на роботу підприємцем ОСОБА_3 02 жовтня 2006 року;
-висновком судово-медичного експерта № 84/2007 року, згідно з яким в гр. ОСОБА_4 при поступленні в лікарню було виявлено травматичне розмжчення, відрив лівої верхньої кінцівки на рівні верхньої третини лівого передпліччя, яке утворилось від дії тупих предметів, незадовго до поступлення потерпілого 22 вересня 2006 року в лікувальний заклад та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою втрати будь-якого органу - ампутація лівої верхньої кінцівки на рівні нижньої третини лівого плеча (т.1 а.с. 92-93);
-висновком судово-технічної експертизи по кримінальній справі № 152-0065, згідно якого безпосередньою причиною даного нещасного випадку стало виконання робіт на вакуумному пресі АК-40 оператором ОСОБА_4, який не пройшов спеціального навчання і перевірку знань з охорони праці, при відкритій кришці преса, відсутність блокуючого пристрою, який автоматично повинен відключати привід при відкриванні кришки. Відповідальним за дані порушення є підприємець ОСОБА_3, який ввів в експлуатацію цех з виготовлення макаронних виробів без проектної документації, прийоми державною комісією, дозволу територіального органу Держпромгірнагляду, допустив до роботи потерпілого ОСОБА_4 без навчання та перевірки знань з питань охорони праці, не забезпечив його при цьому спеціальним одягом, не забезпечив належний стан підлоги на робочому місці (т. 1 а.с. 109-114).
Суд першої інстанції дав належну оцінку всім зібраним по справі об’єктивним доказам, які з достовірністю стверджують вину засудженого ОСОБА_3 у грубому порушенні вимог законодавства про працю, бо, не оформивши, шляхом укладення письмового трудового договору, трудові відносини з потерпілим ОСОБА_4, не внісши відповідний запис до його трудової книжки, а також, будучи громадянином -суб’єктом підприємницької діяльності, порушив вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що спричинило тяжкі наслідки здоров’ю потерпілого.
Доводи апеляцій адвоката засудженого правильних висновків суду не спростовують, стосуються обставин, які органом досудового слідства і судом встановлені та достатні для висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_3, дії якого за ст. ст. 172 ч.1,271 ч.2 КК України кваліфіковані вірно.
Колегія суддів також вважає, що правових підстав для направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування з метою притягнення до кримінальної відповідальності свідка ОСОБА_5 немає, оскільки відповідальність за дотримання техніки безпеки виробництва за адресою - АДРЕСА_2 (в 2006 році) має нести підприємець ОСОБА_3, який не покладав своїм наказом таку відповідальність на іншу особу, в тому числі і на свого рідного брата - ОСОБА_5.
Що стосується міри покарання засудженому ОСОБА_3, то, на думку колегії суддів, вона обрана у відповідності до вимог ст. 65 КК України і є необхідною та достатньою для виправлення засудженого й попередження нових злочинів. Правових підстав для застосування більш суворого покарання засудженому ОСОБА_3 колегія суддів не вбачає.
При наведених обставинах колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляцій представника потерпілого, захисника засудженого та прокурора.
Керуючись ст. ст. 362,366 КПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Вирок Бродівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2008 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції - без задоволення.