Справа №11а-2/09
Категорія ст. 185 ч. 3 КК України
Головуючий у 1 інстанції Бородійчук О.І.
Доповідач: Танечник І.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року березня 10 дня Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого Танечника І.І.
Суддів Гнатіва Н.І., Тенюха В.П.
з участю прокурора Василик Ю.М.
та адвоката
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями
засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, прокурора Лящука Т.І.
на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 19 червня 2008 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, з неповною середньою освітою, неодружений, раніше судимий - 29.05.2006 року Бродівським районним судом Львівської області за ст. 289 ч.2КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна з випробувальним строком 2 роки, непрацюючий
засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 ч.1 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 5 років 1 місяць позбавлення волі;
ОСОБА_3,
народження ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та житель АДРЕСА_2, з неповною середньою освітою, несудимий, непрацюючий
засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку в 1 рік.
Засуджений ОСОБА_1 знаходиться під вартою з 09 квітня 2008 року, а засуджений ОСОБА_3 - на підписці про невиїзд.
ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_3 визнані винуватими і засуджені за те, що вони 27 березня 2008 року біля 11 години, користуючись корисливими спонуканнями та діючи за попередньою змовою між собою, проникли на огороджену територію господарства ОСОБА_4, що в с.Лагодів Бродівського району, де проникли в приміщення гаража, звідки таємно викрали наступне майно: блок від двигуна автомобіля „Москвич 407" вартістю 180 грн., радіатор автомобільний латунний вартістю 270 грн., піддон двигуна Д-240 вартістю 30 грн., а з території господарства викрали розподільник дюралюмінієвий вартістю 350 грн., головку блока автомобіля „Москвич 407" вартістю 48 грн., 5,4 метра дюралюмінієвої труби вартістю 24 грн. за 1 метр, чим спричинили потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 947 грн.60 коп. Викрадені речі ОСОБА_1 перевіз в с.Смільно Бродівського району, де продав їх гр. ОСОБА_5 на металобрухт, отримавши при цьому 540 грн.
Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції зазначав про те, що кається у скоєнні даного злочину. Просить обрати йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України та не позбавляти його волі.
Адвокат ОСОБА_2 в своїй апеляції в інтересах засудженого ОСОБА_1 зазначає про те, що, на його думку, вирок місцевого суду відносно ОСОБА_1 є надто суворим, оскільки судом не враховано тяжке матеріальне становище підзахисного, йому тривалий час не виплачувалась заробітна плата, його щире каяття, відсутність матеріальних збитків від злочину, те, що він є єдиним помічником у матері, яка є інвалідом 2 групи. Просив вирок змінити, пом’якшивши останньому міру покарання засудженому ОСОБА_1
Прокурор Лящук Т.І. в своїй апеляції зазначав про те, що оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_1 є незаконним через свою м’якість та невідповідність ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Вважає, що місцевим судом при призначенні покарання не враховано особу засудженого, який вдруге притягається до кримінальної відповідальності, схильний до вчинення корисливих злочинів, вчинив даний злочин під час іспитового строку, ніде не працює, негативно характеризується за місцем проживання. Просив вирок відносно ОСОБА_1 скасувати, постановивши вирок апеляційним судом, яким обрати ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді 5 років б місяців позбавлення волі.
У своїх змінах до апеляції в порядку ст. 355 КПК України від 12.01.2009 року прокурор Лящук Т.І. просив вирок відносно ОСОБА_1 змінити, враховуючи рішення Верховного Суду України від 05.12.2008 року стосовно вироку Бродівського районного суду Львівської області від 29.05.2006 року, яким ОСОБА_1 було визнано винуватим і засуджено за ч.2ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки. Пропонував визначити ОСОБА_1 покарання за ст. 185 ч. 3 КК України 3 роки позбавлення волі, а за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України остаточно обрати йому покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. В решті оскаржуваний вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність зміни вироку в частині обрання покарання засудженому ОСОБА_1, міркування засудженого на підтримання доводів апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора Лящука Т.І. та адвоката ОСОБА_2 підлягають до повного задоволення, а апеляція засудженого ОСОБА_1 - до часткового задоволення.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 в інкримінованому злочині, вчиненого ним разом з неповнолітнім ОСОБА_3 при обставинах, зазначених у вироку суду, кваліфікація їх дій за ст. 185 ч. 3 КК України в апеляціях не оспорюється.
Як вбачається з матеріалів справи даний злочин засуджений ОСОБА_1 вчинив в період іспитового строку, який йому був встановлений вироком Бродівського районного суду Львівської області від 29 травня 2006 року (а.с.53), який в порядку виключного провадження переглянутий Верховним Судом України в період апеляційного провадження по даній справі. Згідно ухвали Верховного Суду України від 05 грудня 2008 року вирок Бродівського районного суду Львівської області від 29 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінено - перекваліфіковано його дії з ч.2 на ч.1 ст. 289 КК України і визначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк три роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладенням на цього обов’язку відповідно до ст. 76 КК України повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.
Викладені обставини суттєво впливають на призначення остаточного покарання засудженому ОСОБА_1 за сукупністю вироків і тягнуть за собою зміну оскаржуваного вироку, що не погіршує становище засудженого ОСОБА_1 У зв’язку з чим колегія суддів поділяє доводи прокурора та захисника про необхідність пом’якшення обраного судом першої інстанції остаточного покарання засудженому ОСОБА_1 на підставі ст. 71 КК України.
Що торкається доводів апеляції засудженого ОСОБА_1 про можливість обрання йому покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, та застосування положень ст. 69 КК України, то колегія суддів правових підстав для їх задоволення не знаходить.
Керуючись ст. ст. 362,366,371 КПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора Лящука Т.І. та адвоката ОСОБА_2 задоволити в повному обсязі, а засудженого ОСОБА_1 - частково.
Вирок Бродівського районного суду Львівської області від 19 червня 2008 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_3 змінити.
Вважати засудженим цим вироком ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 3 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати покарання за вироком Бродівського районного суду Львівської області від 29 травня 2006 року, зміненого ухвалою Верховного суду україни від 05 грудня 2008 року, і остаточно до відбуття ОСОБА_1 призначити покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.