Справа № 22ц-82/2009
Категорія: 46
Головуючий у 1 інст. : Головатий В.Я.
Доповідач апел. інст. : Монастирецький Д.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2009 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Зубарєвої К.П.,
суддів: Монастирецького Д.І., Бакуса В.Я.,
при секретарі Макойда Н.З.,
з участю ОСОБА_1, представника ОСОБА_2
адвоката ОСОБА_3, представників акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" в особі Філії Львівське регіональне управління АТ "Індекс-Банк" ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 грудня 2006 року у справі за позовом акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" в особі Філії Львівське регіональне управління АТ "Індекс-Банк" до ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2 про виділ частки із спільного майна подружжя, -
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено. Визначено ідеальні частки співвласників АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 ідеальній частці.
Ухвалою Сихівського районного суду Львівської області від 12 квітня 2007 року внесено виправлення в рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 грудня 2006 року, зазначено, що слід вважати в описовій та резолютивній частині рішення: визначити ідеальні частки співвласників квартири АДРЕСА_2 та виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 ідеальній частці.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що в судовому засіданні повідомляла про те, що квартиру по АДРЕСА_2 вона придбала за кошти які належали їй особисто, однак суд безпідставно не взяв до уваги її пояснення. Крім цього, в мотивувальній частині даного рішення вказано, що визначити ідеальні частки квартири АДРЕСА_1 та виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 ідеальній частці, хоча вона до даної квартири не має ніякого відношення і така не перебуває у її власності.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі покликається на те, що суд не надав жодного значення поясненням ОСОБА_2, вирішив питання про його права та обов’язки, належним чином не з’ясувавши обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а також те, що суд вирішив питання про його права, як відповідача не повідомивши його належним чином про час і місце розгляду справи та ухвалив заочне рішення.
Просять рішення районного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, представників акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" в особі Філії Львівське регіональне управління АТ "Індекс-Банк" ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які заперечують проти неї, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Встановлено, що позивач звернувся в суд із позовом в якому просив виділити ідеальні частки із спільного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 для звернення стягнення на неї, оскільки між позивачем та ОСОБА_1 29 червня 2004 року укладено договір позики у вигляді відзивної кредитної лінії в сумі 50 000 грн. зі строком погашення до 29 червня 2005 року. 30 червня 2005 року між сторонами укладено договір застави на суму 102 690 грн. 51 коп.. На даний час сума боргу ОСОБА_1 перед позивачем становить 43 778,95 грн., а тому останній просив визначити ідеальні частки співвласників квартири АДРЕСА_2.
Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що між позивачем та ОСОБА_1 29 червня 2004 року укладено договір позики у вигляді відзивної кредитної лінії в сумі 50000 грн. зі строком погашення до 29 червня 2005 року, а 30 червня 2005 року укладено договір застави на суму 102 690 грн. 51 коп. На даний час сума боргу ОСОБА_1 становить 43 778,95 грн..
Постановою підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Львівського обласного управління юстиції від 07 листопада 2005 року повернуто виконавчий документ стягувачеві без виконання по причині відсутності заставного майна в орендованому відповідачем приміщенні.
Відповідно до п. 3.1.10 договору застави від 30.06.2004 року у випадку, якщо суми вирученої від продажу майна недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, останній має право одержати суму, якої не вистачає за рахунок іншого майна заставодержателя.
Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.10.2003 року підтверджується, що за ОСОБА_2, яка була на той час дружиною ОСОБА_1, зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу № 3820 від 30.09.2003 року право власності на квартиру АДРЕСА_2.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші і інше майно, яке було отримано за цим договором є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина і чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного Кодексу України).
А відтак, виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку що частки сторін в даному випадку є рівними і кожному з них належить по 1/2 ідеальній частині квартири АДРЕСА_2.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд вирішив питання про його права, як відповідача не повідомивши його належним чином про час і місце розгляду справи та ухвалив заочне рішення, - не заслуговують на увагу та спростовуються повідомленням про вручення йому поштового відправлення 16 грудня 2006 року (а.с. 58).
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин.
Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст. ст. 303,304, ч. 1 п. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, ст. ст. 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.