Справа № 405/8185/19

Провадження № 2-ві/392/2/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       25 березня 2021 року                                                        м. Мала Виска

                               Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді                Березія Ю.А.,

при секретарі                Анусевич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1

про відвід судді,

В С Т А Н О В И В :

       22 березня 2021 року в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявив відвід головуючій судді Кавун Т.В.

       Заява мотивована тим, що раніше ним було подано позов до голови Новомиргородського районного суду Кіровоградської області; дана справа перебувала в провадженні судді Кавун Т.В.

       Суддею, на його думку, було неправомірно винесено ухвалу про стягнення з нього 3000 грн судового збору.

       Крім того, під час провадження цивільної справи за його позовом до Маловисківського районного суду Кіровоградської області про відшкодування шкоди подано заперечення Маловисківським районним судом Кіровоградської області за підписом судді Кавун Т.В.

       Позивач посилається на те, що він виявляє недовіру складу суду.

       Згідно з частиною 8 статті 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

       Заява про відвід судді підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

       Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від  13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

       Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року, при вирішенні спору щодо цивільних прав та обов`язків, сторони мають право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

       Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав та свобод людини і громадянина.

       Як вбачається із заяви позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні, позивач виявляє недовіру складу суду, що викликає у позивача сумнів у неупередженості судді.

       У провадженні судді Кавун Т.В. справа перебуває з 12 серпня 2020 року (а.с. 119).

       Судовий розгляд у справі не завершено.

       Протоколами судових засідань підтверджується, що позивач ОСОБА_1 тричі заявляв відвід судді Кавун Т.В., посилаючись на недовіру складу суду та залишаючи зал судового засідання, що може свідчити про неприязні відносини, які виникли у позивача до головуючої судді        (а.с. 123, 149, 158-159).

       22 березня 2021 року ухвалою суду (головуюча суддя Кавун Т.В.) чергова заява позивача ОСОБА_1 про відвід судді визнана необгрунтованою.

       Не оцінюючи ухвалу суду від 22 березня 2021 року щодо необгрунтованості заявленого відводу судді, суд зазначає, що в кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення Європейського суду з прав людини (надалі – ЄСПЛ) у справі «Білуха проти України»).

       У рішенні ЄСПЛ у справі «Castillo Algaro v. Spain» зазначено, що навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.

       Відповідно до практики Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти. Так, у справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначалося про необхідність застосування суб`єктивних та об`єктивних критеріїв. Зазначена позиція також підтримана Верховним Судом.

       Згідно з об`єктивним критерієм, необхідно встановити, чи існують, якщо зовсім не брати до уваги особисту поведінку судді, легко з`ясовувані факти, які можуть ставити під сумнів його безсторонність. З цього погляду навіть виступи можуть мати певне значення. Найголовніше — це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості і передусім, у особи, яка звертається до суду.

       У формуванні своєї практики Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що при розгляді заяви про відвід судді слід виходити з суб`єктивної оцінки сторони у справі.

       Якщо сторона у справі має сумнів у безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, Суд наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд (справи "Пуллар проти Сполученого Королівства", "Томанн проти Швейцарії", "Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції", "Дактарас проти Литви").

       Сумніви позивача у неупередженості судді грунтуються на особистій недовірі до судді, що є наслідком трьох заяв про відвід судді та неодноразового відкладення розгляду справи.

       Незадоволення заяви про відвід сприймається позивачем як порушення його прав.

       Тому, з метою уникнення в учасника справи будь-яких сумнівів у неупередженості або об`єктивності судді під час розгляду, заяву про відвід судді необхідно задовольнити, враховуючи положення пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України.

       Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

       Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Кавун Тетяни Володимирівни - задовольнити.

       Передати справу для повторного автоматичного перерозподілу іншому судді в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

       Ухвала оскарженню не підлягає.

       Головуючий

       суддя