Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Липач Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, в інтересах якого приймає участь Орган опіки і піклування Вінницької міської ради, третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_7, ОСОБА_8, до Ленінського відділу державної виконавчої служби ВДВС (далі - ВДВС) Вінницького міського управління юстиції, Міністерства юстиції України, Державного казначейства України, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_11, приватного нотаріуса Вінницького міського округу Довгалюк Людмили Борисівни, про визнання недійсними прилюдних торгів від 28 листопада 2002 року з реалізації арештованого нерухомого майна – квартири, визнання недійсними результатів проведених прилюдних торгів, а саме: протоколу проведення прилюдних торгів № 392-НТ від 28 листопада 2002 року, акту проведених прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна боржника від 28 листопада 2002 року, визнання недійсними свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна від 9 грудня 2002 року, договору купівлі-продажу квартири від 24 січня 2003 року, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов’язання звільнити квартиру, за апеляційними скаргами Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції та ОСОБА_10 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 3 лютого 2010 року,
у с т а н о в и л а :
до ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_5 звернувся із вказаним позовом в грудні 2002 року. Третіми особами були визначені ОСОБА_11, ОСОБА_9, Вінницька філія спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст». Вимоги позивачем неодноразово змінювалися та уточнювалися.
В ході розгляду справи до участі у справі допущені в якості третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також допущено Орган опіки і піклування Вінницької міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, інтереси якого також представляє позивач ОСОБА_5
Також до участі у справі в якості відповідачів притягнено ОСОБА_10, Міністерство юстиції України, Державне казначейства України, а в якості третьої особи на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Вінницького міського округу Довгалюк Л.Б.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що Ленінським районним судом м.Вінниці від 21 січня 2002 року винесено рішення по справі за позовом ОСОБА_11 до нього про стягнення боргу, яким позов задоволено. Вказане рішення було скасоване ухвалою апеляційного суду Вінницької області. В той час, коли він оскаржував вказане рішення суду, судом було видано та направлено для виконання виконавчий лист. В процесі виконавчого провадження і проведення прилюдних торгів Ленінським ВДВС, СДП «Укрспецюст», приватним нотаріусом Довгалюк Л.Б. було допущено ряд грубих порушень Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції про ведення виконавчих дій, Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, Закону України «Про нотаріат», зокрема правил ст.55 цього Закону, що є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
В результаті незаконних прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та незаконного перепродажу квартири малолітній ОСОБА_6 був позбавлений права користування квартирою. А тому позивач просив визнати недійсним проведені прилюдні торги від 28.11.2002р. з реалізації арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1.
Просив визнати недійсними результати проведених прилюдних торгів від 28.11.2002р., а саме:
- протоколу №392-НТ проведених прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 від 28.11.2002р.;
- акту проведених прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 28.11.2002р., складеного старшим державним виконавцем ДВС у Ленінському районі м. Вінниці Медяним В.Г. та затвердженим начальником Міського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції Вороньком М.Ф. Визнати недійсним свідоцтво від 09.12.2002р. на ім»я ОСОБА_9 про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів – АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л.Б. від 09.12.2002р., реєстр №2889.
Також просив:
- визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 24.01.2003р., укладений між продавцем ОСОБА_9. та покупцем ОСОБА_10. посвідчений 24.01.2003р. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л.Б., реєстр №125 та зареєстрованого в КП «ВООБТІ» від 27.01.2003р., реєстр №834/17041.
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_10 на користь ОСОБА_5 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 на праві особистої власності і знаходиться у ОСОБА_10
- зобов’язати ОСОБА_10 звільнити квартиру АДРЕСА_1.
Судові рішення у цій справі ухвалювались неодноразово, але скасовувались судом апеляційної інстанції з різних підстав.
Останнім рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 3 лютого 2010 року зазначений позов задоволено.
Визнано недійсним проведені прилюдні торги від 28 листопада 2002 року з реалізації арештованого нерухомого майна - 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1.
Визнано недійсними результати проведених прилюдних торгів від 28 листопада 2002 року, а саме:
- протоколу № 392-НТ проведених прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 від 28 листопада 2002 року;
- акту проведених прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 28 листопада 2002 року, складеного старшим державним виконавцем ДВС у Ленінському районі м. Вінниці Медяним В.Г. та затвердженим начальником Міського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції Вороньком М.Ф.
Визнано недійсним свідоцтво від 9 грудня 2002 року на ім’я ОСОБА_9. про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів – АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л.Б. від 9 грудня 2002 року, реєстр №2889.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 24 січня 2003 року, укладений між продавцем ОСОБА_9 та покупцем ОСОБА_10, посвідчений 24 січня 2003 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л.Б., реєстр № 125 та зареєстрованого в КП «ВООБТІ» від 27 січня 2003 року, реєстр №834/17041.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_10 на користь ОСОБА_5 нерухоме майно: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 на праві особистої власності і знаходиться у ОСОБА_10.
Зобов’язано ОСОБА_10 звільнити АДРЕСА_1.
Роз’яснено право добросовісного набувача ОСОБА_10 право звернення до суду з позовом до сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною в недійсності правочину щодо відшкодування збитків.
У апеляційній скарзі ОСОБА_10, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У апеляційній скарзі Ленінський ВДВС Вінницького міського управління юстиції, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить закрити провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним результатів проведених прилюдних торгів, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вважаючи апеляційну скаргу обґрунтованою апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити представник Міністерства юстиції України та третя особа - приватний нотаріус Довгалюк Л.Б.
Позивач ОСОБА_5 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, а також його представник та третя особа - ОСОБА_7 заперечували доводи апеляційної скарги через їх безпідставність. Просили відхилити апеляційні скарги, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно частинам 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Рішення суду таким визнати не можна оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального права.
Так, ухвалюючи рішення про задоволення позову, визнаючи недійсним проведені прилюдні торги з реалізації арештованого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, визнаючи при цьому недійсними результати проведення прилюдних торгів від 28 листопада 2002 року, а саме :
протоколу №392-НТ проведення прилюдних торгівз реалізації вказаного майна;
акту проведення прилюдних торгів з реалізації вказаного арештованого нерухомого майна,
визнаючи при цьому недійсним свідоцтво від 9 грудня 2002 року на ім’я ОСОБА_9. про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів – АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу цієї квартири від 24 січня 2003 року, укладений між продавцем ОСОБА_9 та покупцем ОСОБА_10, суд виходив із того, що Державна виконавча служба не мала права відчужувати вказану квартиру, а торги проведені з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та прав позивача як власника квартири та його неповнолітньої дитини, оскільки продана без дозволу органу опіки та піклування з прилюдних торгів в порядку виконавчого провадження.
Разом із тим, витребовуючи з чужого незаконного володіння - з володіння ОСОБА_10 на користь ОСОБА_5 вказану квартиру, як нерухоме майно, зобов’язуючи ОСОБА_10 звільнити квартиру, суд виходив із того, що ОСОБА_10 є добросовісним набувачем цієї квартири, однак остання вибула із володіння власника не з його вини, а тому квартира підлягає віндикації на користь позивача, а ОСОБА_10 як добросовісному набувачу слід роз’яснити його право звернення до суду про відшкодування збитків.
Такого висновку суд дійшов помилково, усупереч встановленим обставинам справи, а також неправильно застосувавши норми матеріального права.
Як правильно встановлено судом першої інстанції спірна квартира АДРЕСА_1, яка згідно із правовстановлюючими документами належала позивачу ОСОБА_5, була продана 28 листопада 2002 року з прилюдних торгів в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
Даний факт не оспорюється сторонами у справі.
Переможцем прилюдних торгів стала ОСОБА_9, якій було видано відповідний акт.
ОСОБА_9 оформила у встановленому порядку своє право власності на вказану квартиру, отримавши 9 грудня 2002 року нотаріально посвідчене свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів.
Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що ОСОБА_9 є недобросовісним набувачем цього нерухомого майна, а відтак вона є добросовісним набувачем вказаної квартири, придбаної у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Не оспорюється також факт, що в січні 2003 року ОСОБА_9 продала цю квартиру ОСОБА_10, згідно із договором купівлі-продажу від 24 січня 2003 року, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л.Б. Цей договір зареєстровано в КП «ВООБТІ» 27 січня 2003 року, реєстр №834/17041.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_10 також є добросовісним набувачем цього нерухомого майна за договором купівлі –продажу від 24 січня 2003 року.
Як вбачається із судового рішення суд вирішив справу керуючись нормами матеріального права - ст. 47 Конституції України, ст.ст.203, 215, 216, 388, 650 ЦК України, ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.27 КпШС, ст.ст.16,17,48 Закону України «Про власність», Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 27 жовтня 1999 року, Закону України «Про виконавче провадження» та інші.
Із вказаних вище обставин спірні правовідносини витікають саме із відносин по виконавчому провадженню, виконанню судового рішення в примусовому порядку, які врегульовані Законом «Про виконавче провадження» та нормами, що врегульовують, зокрема питання щодо можливості віндикації нерухомого майна, яке продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень, оскільки саме такі вимоги заявляються у позові.
Проте вирішуючи цей спір суд не звернув уваги на норми матеріального права безпосередньо за якими слід було вирішити цю справу, тобто застосувати ті норми матеріального права, які врегульовують спірні питання.
Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначає умови та порядок виконання, зокрема, рішень судів, що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувані і боржники. Останні мають відповідні права за цим Законом, зокрема оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження.
Згідно з розділом VІІ ЦПК України боржники мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушені їх права чи свободи.
За обґрунтованих вимог суд задовольняє скаргу та відновлює порушені права чи свободи.
Боржник саме у такий спосіб мав можливість скористатись своїми правами у виконавчому провадженні, проте він не скористався такими правами у виконавчому провадженні, а пред’явив позов до виконавчої служби та покупця спірної квартири з публічних торгів, а також до покупця, що придбав цю квартиру у подальшому у власника спірної квартири, придбаної з публічних торгів, що не передбачено законодавством, яке регулює примусове виконання судових рішень.
У Цивільному процесуальному кодексі України та Законі України «Про виконавче провадження» відсутні правові норми, які б давали право боржникам звертатися з позовом про визнання публічних торгів недійсними, як і відсутні зазначення умов визнання їх такими. Законодавство містить лише норми про визнання публічних торгів такими, що не відбулися.
Крім того, ч.2 ст. 388 ЦК України, а також відповідна ч. 2 ст. 145 ЦК України (1963 року) гарантує особам, які купили майно у порядку, встановленому для виконання судових рішень, захист їх прав від можливої віндикації, а боржники не є стороною в таких правовідносинах. Права останніх в даному випадку не порушені.
Отже суд дійшов до таких своїх висновків внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а також допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідно до правил пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
За цих обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а по справі слід ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Разом із тим вбачається, що позивач не позбавлений права захищати свої права, чи інтереси в судовому порядку звернувшись не з такими вимогами, заявивши за відповідних обставин позов не до добросовісних набувачів нерухомого майна – спірної квартири, а до інших осіб, з інших правових підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_10 та Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції задовольнити частково.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 3 лютого 2010 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: