УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
іменем України
21 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Котік Т.С.
суддів Косигіної Л.М., Жигановської О.С.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку ?крсоцбанк” в особі Київської міської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку ?крсоцбанк” на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 січня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ?орговий дім – „Фаворит” та Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку ?крсоцбанк” в особі Київської міської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку ?крсоцбанк” (надалі АКБ ?крсоцбанк”) про визнання третейського застереження недійсним, а договору поруки таким, що припинився, -
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, вимоги за яким в подальшому уточнила (а.с. 45). В обґрунтування позову зазначала, що третейське застереження, яке міститься в договорі поруки від 12 серпня 2008 року не відповідає вимогам Закону України ?ро третейські суди”, а тому є недійсним.
Також, позивачка просила визнати договір поруки від 12 серпня 2008 року, який укладений на забезпечення виконання кредитного договору за овердрафтом №935/1-112 від 12 серпня 2008 року таким, строк дії якого закінчився на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28 січня 2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі представник АКБ ?крсоцбанк” просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове – про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц-764 Головуючий в суді 1-ї інстанції Сингаївський О.П.
Категорія 27 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного .
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання договору поруки від 12 серпня 2008 року таким, що припинив свою чинність 12 серпня 2009 року, суд першої інстанції вважав, що строк дії Договору поруки встановлений моментом пред’явлення вимоги та відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України закінчився через один рік із дати укладання Договору. Зазначення в договорі поруки відомостей про те, що порука діє до повного виконання зобов’язання за кредитним договором, на думку суду, не може розцінюватися як встановлення строку дії поруки, оскільки не визначено в договорі до якого саме індивідуально визначеного зобов’язання діє даний договір.
Проте з такими висновками суду погодитися неможливо, виходячи з наступного.
За змістом статті 509 ЦК України зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Частиною ч. 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником, а отже, порука має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання – своєчасного повернення кредиту за кредитним договором.
З матеріалів справи вбачається, що 12 серпня 2008 року між АКБ ?крсоцбанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім - ”Фаворит” і ОСОБА_1 укладено Договір поруки (а.с.18-21).
За змістом вказаного договору, поручитель зобов’язується перед Кредитором солідарно відповідати за виконання Позичальником у повному обсязі зобов’язань за Договором кредиту за овердрафтом №935/1-112 від 12 серпня 2008 року, який укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім - ”Фаворит” (а.с.8-17).
Кредитним договором та договором поруки визначений кінцевий термін повернення кредиту в сумі 1 000 000 грн. - не пізніше 11 серпня 2009 року (п.2.1.1. договору поруки та п.1.1.4 кредитного договору), однак вказаний термін не є тотожним із строком припинення поруки.
Відповідно до вимог ч.1 ст.598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.
3
В пункті 6.1. Договору поруки від 12 серпня 2008 року, сторони обумовили, що Договір діє до виконання у повному обсязі зобов’язання за Договором кредиту і цим Договором, тобто, момент припинення поруки залежить від моменту настання обставин, з якими пов’язується припинення поруки, а не встановленням певного строку.
Будь-яких інших умов щодо припинення поруки в договорі не зазначено.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника „Торговий дім - ?аворит” при розгляді справи в апеляційній інстанції, зобов’язання за Договором кредиту від 12 серпня 2008 року боржником не виконані, що стало підставою для звернення Банку до третейського суду (а.с. 22-30).
З урахуванням зазначеного, Договір поруки припиняє свою дію лише після повного виконання зобов’язань за Договором кредиту, а тому у суду не було підстав для задоволення позову в частині визнання Договору поруки таким, що припинився на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України.
Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового – про відмову в задоволенні позовних вимог.
Також, підлягає скасуванню рішення суду і в частині задоволення позовних вимог про визнання третейського застереження недійсним.
Відповідно до вимог ст.12 Закону України ?ро третейські суди” третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Третейська угода укладається в письмовій формі та вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами.
Посилання в договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Статтею 5 Договору поруки від 12 серпня 2008 року сторони передбачили способи врегулювання спорів та непорозумінь, які можуть виникнути між Сторонами у зв’язку з укладанням та виконанням положень цього Договору.
Зокрема, пунктом.5.2. Договору поруки передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони, керуючись ст. 5 Закону України ?ро третейські суди”, домовилися про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошевцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М.Раскової,15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або ОСОБА_3 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (а.с.20).
4
З огляду на наведене, між сторонами укладена третейська угода у вигляді третейського застереження, яка підписана сторонами, а отже, є частиною Договору поруки.
Третейська угода у вигляді третейського застереження є частиною Договору поруки, який укладено між АКБ ?крсоцбанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім - ”Фаворит” і ОСОБА_1 Отже, дублювати відомості щодо сторін та їх місцезнаходження, а також предмету спору, окремо у тексті третейського застереження, не було потреби. В даному випадку місце і дата укладення третейської угоди співпадає із місцем та датою укладення Договору поруки (а.с.18-21), а тому підстави для визнання третейського застереження недійсним відсутні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку ?крсоцбанк” в особі Київської міської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку ?крсоцбанк” задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 січня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю ?орговий дім – „Фаворит” та Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку ?крсоцбанк” в особі Київської міської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку ?крсоцбанк” про визнання третейського застереження недійсним, а договору поруки таким, що припинився.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: підпис Судді: підписи
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду
Житомирської області Т.С.Котік