УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
іменем України
14 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Котік Т.С.
суддів Косигіної Л.М., Жигановської О.С.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 березня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
В серпні 2009 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначала, що 07 листопада 1999 року, в результаті дорожньо-транспорної пригоди, яка сталася з вини відповідача, її тітці ОСОБА_3 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть.
Позивачка зазначає, що вона визнана потерпілою по кримінальній справі, яка порушена проти ОСОБА_1 за ст. 286 ч.2,135 ч.1 КК України, оскільки є племінницею ОСОБА_3
19 травня 2009 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України ?ро амністію”, а цивільний позов залишено без розгляду.
У зв’язку з тим, що позивачкою витрачені кошти на поховання ОСОБА_3, просить стягнути на її користь матеріальну шкоду у розмірі 7 665 грн.06 коп. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 15 000 гривень, яку обґрунтовує тим, що перенесла моральні страждання у зв’язку з втратою близької людини. Тривалий час перебуває в напруженому нервовому стані та потребує тривалого процесу реабілітації для відновлення психічного та фізичного здоров’я.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 04 березня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 137 грн.20 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 15 000 на відшкодування моральної шкоди, на користь держави 59 грн.50 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
_______________________________________________________________________________________________
Справа №22ц-1489 Головуючий в суді 1-ї інстанції Баренко С.Г.
Категорія 32 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати, та ухвалити нове – про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, а саме вимоги ст. 1168 ЦК України. Також посилається на те, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи. Рішення в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ґрунтується на недоведених обставинах, які суд вважав встановленими.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 07 листопада 1999 року о 18 годині 30 хв., відповідач, керуючи технічно несправним мотоциклом ЯВА-350 без державного номерного знака, рухаючись по правому укріпленому узбіччю автодороги Житомир-Сквира з під’їзними шляхами до автодороги Київ-Чоп зі сторони м. Житомира, проїжджаючи 1-й км автошляху в с.Глибочиця Житомирського району, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка знаходилася на узбіччі дороги. Після вчинення наїзду на пішохода, ОСОБА_1 з місця пригоди зник, поставивши потерпілу в небезпечний для життя стан.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді тупої сполучної травми тіла, саден на обличчі, синців передньої черевної стінки, правого стегна, ран в ділянці обох гомілок з відкритим переломом кісток обох гомілок на відстані 28 см від підошвенної поверхні, саден титульної поверхні правої кисті, переломів 3-4-5-6-7 правих ребер, 2-3-4-5-6-7-8 лівих ребер, підкапсулярних розривів селезінки, які в своїй сукупності мають ознаки тяжких по критерію небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв’язку із смертю, яка наступила на місці пригоди.
За даним фактом проти ОСОБА_1 порушена кримінальна справа за ст. ст. 286 ч.2, 135 ч.1 КК України /а.с.6/. Позивачку визнано потерпілою по вказаній справі та цивільним позивачем /а.с.4,5/.
Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 19 травня 2009 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст.286 ч.2, 135 ч.1 КК України закрита на підставі п.»а» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року /а.с.8,9/. Цивільний позов, заявлений ОСОБА_2 залишений без розгляду, потерпілій роз’яснено право на пред’явлення позову в порядку цивільного судочинства.
Розглядаючи справу та покладаючи на відповідача відповідальність за заподіяну позивачці шкоду, місцевий суд дійшов помилкового висновку, що вказані правовідносини регулюються статтями 1166 і 1168 ЦК України.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень, Цивільний Кодекс в редакції 2003 року застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
3
Оскільки спірні правовідносини виникли під час дії ЦК України в редакції 1963 року, то ОСОБА_1 повинен нести відповідальність по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди на підставі вимог статей 440,440-1 ЦК України.
Однак, вказана помилка не впливає на правильність вирішення справи.
Зі змісту ст. 440-1 ЦК України моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” зазначено, що „під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків” .
На відміну від норм ЦК України в редакції 2003 року, цивільне законодавство, яке було чинне на час виникнення правовідносин, не встановлювало обмежень щодо кола осіб, які мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а тому доводи ОСОБА_1 з приводу того, що позивачка не є тією особою, яка має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст. 1168 ЦК України, є безпідставними.
Окрім того, при розгляді справи в апеляційній інстанції, відповідач не заперечував проти того, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, однак в меншому розмірі, ніж визначив суд. ОСОБА_1 погоджується відшкодувати ОСОБА_2 моральну шкоду 1000 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Розмір моральної шкоди місцевий суд визначив з урахуванням п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 / з послідуючими змінами/ та вимог частини 2 ст. 440-1 ЦК України.
Зокрема судом враховано, що ОСОБА_2 визнана потерпілою по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст.286 ч.2, 135 ч.1 КК України та цивільним позивачем відповідно до вимог ст. ст. 49,50 КПК України, оскільки є племінницею ОСОБА_3 (а.с.4,5).
4
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, ОСОБА_3 була самотньою та проживала з позивачкою однією сім’єю, допомагала позивачці по господарству та доглядала її дітей. Дорожньо-транспортна пригода, в якій загинула ОСОБА_3, сталася в с. Глибочиця, за місцем проживання позивачки.
У зв’язку з викладеним, ОСОБА_2 перенесла моральні страждання внаслідок дорожньо-транспорної пригоди, оскільки втратила близьку людину, з якою тривалий час проживала однією сім’єю.
Також, визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує те, що у зв’язку зі смертю тітки, в житті позивачки відбулися вимушені зміни та вона мусить докладати додаткові зусилля для організації свого життя, оскільки протягом тривалого часу тітка допомагала їй у веденні домашнього господарства та вихованні дітей.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд правильно врахував неправомірну поведінку ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди, який після наїзду на ОСОБА_3 не надав їй допомоги, та зник з місця пригоди, залишивши останню в безпорадному стані.
Тривалість душевних страждань ОСОБА_2 проявляється і в тому, що слідство по справі проводилося протягом десяти років. Через дев’ять років після загибелі ОСОБА_3 проводилася ексгумація її трупа у зв’язку з призначенням комплексної комісійної судово-медичної та автотехнічної експертиз (а.с. 60), що негативно вплинуло на позивачку та завдало їй додаткових душевних страждань.
Рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди не оскаржується, а тому відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України та п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.10.2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” не є предметом апеляційного розгляду.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди відсутні.
Керуючись ст.ст.209,218, 303,307,308,313-315,317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : підпис Судді: підписи
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Житомирської області Т.С.Котік