УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Котік Т.С.
суддів Косигіної Л.М., Жигановської О.С.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про припинення стягнення аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 березня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
В січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся з позовом про припинення стягнення аліментів на утримання дружини. Свої вимоги обґрунтовував тим, що неспроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дружини відповідно до рішення суду від 26 травня 2009 року, оскільки ніде не працює, проживає з батьками, які є пенсіонерами, та сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове – про задоволення позовних вимог. Зазначає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного .
Судом встановлено, що позивач є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням суду від 26 травня 2009 року на утримання сина стягнуто аліменти в розмірі ј частини заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 лютого 2009 року.
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц-1836 Головуючий в суді 1-ї інстанції Куліченко М.В.
Категорія 47 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
Вказаним рішенням з ОСОБА_1 стягнуто аліменти і на утримання дружини ОСОБА_5 в розмірі 250 грн. щомісячно, починаючи з 04 лютого 2009 року до 22 січня 2011 року.
Відповідно до вимог частини 3 статті 82 СК України право одного з подружжя на аліменти, які було присуджено за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги, або платник аліментів сам неспроможний надавати матеріальну допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_5 відповідно до частини 4 ст. 84 СК України має право на утримання, та потребує матеріальної допомоги.
Таке право та потреба в матеріальній допомозі ОСОБА_5 мала на час ухвалення рішення суду від 26 травня 2009 року, та не втратила його на час звернення ОСОБА_1 з вказаним позовом та ухвалення рішення від 18 березня 2010 року.
Та обставина, що відповідачка з 06 квітня 2010 року (після ухвалення даного рішення) тимчасово приступила до роботи на умовах неповного робочого дня в Коростенській міській лікарні (а.с. 47), не впливає на правильність рішення суду, та не свідчить про відсутність у неї потреби в аліментах на час ухвалення рішення, а може бути підставою для зменшення розміру аліментів, в разі звернення апелянта до суду з відповідним позовом.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він неспроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, оскільки ніде не працює, сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина та проживає разом із батьками, які є непрацездатними, є безпідставними.
26 травня 2009 року, ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання дружини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дружини в розмірі 250 грн. щомісячно. Вказане рішення ОСОБА_1 не оскаржувалося.
На час ухвалення рішення суду від 26 травня 2009 року, позивач не працював та проживав разом з непрацездатними батьками, а отже, перебував в такому ж матеріальному становищі, як і на час звернення до суду з вимогою про припинення стягнення аліментів (а.с. 4,8).
Зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що він має вищу освіту. З 2003 року по листопад 2007 року обіймав посади лікаря ветеринарної медицини та кожен раз звільнявся з посади за власним бажанням (а.с.7,8), а отже, втрачав роботу за власним бажанням.
Доказів на підтвердження того, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання дружини, відповідач не може працювати у зв’язку з погіршенням стану здоров’я не надано, як і не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 втрачено рухоме чи нерухоме майно, з якого він отримував доходи.
Окрім того, за період з 26 травня 2009 року по 18 березня 2010 року відповідачем придбано автомобіль, який зареєстрований на його ім’я 08 грудня 2009 року (а.с. 20,21).
3
Твердження ОСОБА_1 про те, що вказаний автомобіль придбаний ним за кошти батьків, є необґрунтованими, та суперечать його доводам, викладеним в позовній заяві. Зокрема, як підставу для припинення стягнення аліментів на утримання дружини він зазначав проживання з батьками, які є непрацездатними та потребують допомоги.
Також, позивач просив задовольнити його вимоги з тих підстав, що він сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, зі змісту довідки відділу державної виконавчої служби Коростенського міського управління юстиції вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.04.2010 року, а кошти на утримання дружини з часу ухвалення судом рішення, ним жодного разу не були сплачені (а.с. 44,45).
З урахуванням викладеного, наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.209,218, 303,307,308,313-315,317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді