Справа №22ц-2042/10 Суддя першої інстанції Семерей М.Ф.
Категорія 57 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченко В.І.,
суддів Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Фірсовій Т.В.,
без участі сторін,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - УПФ) на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до УПФ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2009 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до УПФ, в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. ,,Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 р. до 31 грудня 2007 р. та зобов'язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2009 р. позов задоволено частково. Зобов'язано УПФ здійснити перерахунок пенсії з 2 квітня по 31 грудня 2006 р. та з 9 липня по 31 грудня 2007 р. і провести відповідні виплати, однак, без вказівки про підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком за розміром, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 р. ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон від 9 липня 2003 р.).
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Положеннями ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно з п. 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. на цей рік зупинено.
До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. ,,Про внесення змін до Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключено п. 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, протягом 2006 р. Кабінет Міністрів України не приймав рішень на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 рік". А тому пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., у 2006 р. запроваджені не були.
В свою чергу, п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 р. дії ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., тобто з цього часу відновилось право позивача на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Що стосується нарахування підвищення пенсії за 2008 рік, то підпунктом 2 п. 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 р. ,,Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) вказані зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Після чого положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. знову почали діяти в їх первинній редакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р.
Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, повно та всебічно дослідив обставини спору, належно оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, у порушення вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. не здійснило відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Разом з тим, місцевим судом помилково покладено на відповідача обов'язок щодо перерахунку та виплати пенсії за 2006 рік, а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Крім того, суд першої інстанції не зазначив в своєму рішенні про необхідність нарахування і виплатити пенсії з підвищенням на 30% встановленої мінімальної пенсії за віком, в зв'язку з чим постанова місцевого суду підлягає доповненню такою вказівкою.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2009 року в частині покладення обов'язку на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 2 квітня до 31 грудня 2006 р. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні таких вимог.
Указану постанову місцевого змінити, доповнивши її вказівкою про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в України в Миколаївській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В іншій частині вказану постанову місцевого суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді:
Справа №22ц-2042/10 Суддя першої інстанції Семерей М.Ф.
Категорія 57 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
20 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченко В.І.,
суддів Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Фірсовій Т.В.,
без участі сторін,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - УПФ) на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до УПФ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в України в Миколаївській області Миколаєва задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2009 року в частині покладення обов'язку на Головне управління Пенсійного фонду України в України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 2 квітня до 31 грудня 2006 р. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні таких вимог.
Указану постанову місцевого змінити, доповнивши її вказівкою про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в України в Миколаївській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В іншій частині вказану постанову місцевого суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: