УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Котік Т.С.
суддів Жигановської О.С., Косигіної Л.М.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Кредитної спілки „ІСТОК” (надалі КС „ІСТОК”) до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та пені за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 листопада 2009 року,-
в с т а н о в и л а :
В липні 2009 року КС „ІСТОК” звернулася до суду з позовом (вимоги за яким в подальшому збільшила (а.с.56)), про стягнення з відповідачів у солідарному порядку 25 050 грн.79 коп. заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 11 вересня 2008 року з відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, а з відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - договори поруки на забезпечення виконання зобов’язання за згаданим кредитним договором.
У зв’язку з тим, що ОСОБА_1 не сплачувала кошти за кредитним договором, позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку 13 454 грн. 82 коп. суми неповернутого кредиту та 11 595 грн.97 коп. суми несплачених відсотків за користування кредитом.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16 листопада 2009 року позов задоволено. Стягнуто з відповідачів у солідарному порядку 25 050 грн.79 коп. заборгованості за кредитним договором, по 62 грн.63 коп. судового збору з кожного та по 62 грн.50 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове – про відмову в задоволенні позову щодо стягнення з неї в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором та судових витрат. На думку апелянта, судом не надана оцінка документам щодо укладення договору та не досліджено кредитний договір на
_______________________________________________________________________________________________________
Справа №22ц-394 Головуючий в суді 1-ї інстанції Бучик А.Ю.
Категорія 24 Суддя – доповідач Котік Т.С
2
відповідність його законодавству, не перевірені повноваження Кредитної спілки щодо надання фінансових послуг. Також зазначає, що кошти вона не отримувала, кредит взяла без згоди чоловіка, а сума відсотків, на її думку занадто завищена. Окрім того, апелянт посилається на те, що порушені її права, оскільки справа розглянута в попередньому судовому засіданні.
Відповідач ОСОБА_2 приєднався до апеляційної скарги ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 299 ЦПК України.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України „Про фінансові послуги та державне врегулювання ринків фінансових послуг” фінансовий кредит – кошти, які надаються в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.
Пунктом 4 частини 1 статті 34 зазначеного закону та частиною 4 статті 8 Закону України „Про кредитні спілки” діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов’язковому ліцензуванню.
На виконання вимог частини 2 статті 34 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та вищезазначених законів, КС „ІСТОК” здійснювала свою діяльність по наданню фінансових кредитів на підставі відповідних ліцензій (а.с. 119,120).
Судом встановлено, що 11 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та КС „ІСТОК” укладено кредитний договір терміном до 13.09.2010 року. Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 15 000 гривень зі сплатою 30% річних (а.с.14).
На забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, 11.09.2008 року з відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладені договори поруки, за якими поручителі, зобов’язуються відповідати за виконання позичальником усіх його зобов’язань за кредитним договором перед кредитором в тому ж розмірі, що і боржник (а.с.18, 22, 25).
Як вбачається з матеріалів справи, Кредитна спілка виконала свої зобов’язання, надавши відповідачці ОСОБА_1 кошти в розмірі 15 000 гривень, однак остання, в порушення вимог п. 3.1. кредитного договору, свої зобов’язання перед Кредитною спілкою не виконала, кошти за користування кредитом та відсотки не сплачувала відповідно до графіка погашення (а.с.14).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
3
Частина 1 статті 554 ЦК України та п.4 договору поруки, передбачають солідарну відповідальність боржника та поручителя перед кредитором в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою.
На підставі викладеного, суд обґрунтовано стягнув з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в розмірі 13 454 грн. 82 коп. та заборгованість по відсотках за користування кредитом в розмірі 11 595 грн. 97 коп.
Заперечення ОСОБА_1 з приводу того, що сума відсотків занадто завищена, є безпідставними, оскільки розмір відсотків визначений сторонами в кредитному договорі, який нею ж і підписаний (а.с.14).
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінки документам, що підтверджують її участь в Кредитній спілці та порядку надання кредиту, є необґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2008 року ОСОБА_1 подала до правління Кредитної спілки „ІСТОК” заяву з проханням прийняти її до членів Кредитної спілки”, а 11.09.2008 року звернулася із заявою про отримання кредиту на споживчі потреби в розмірі 15 000 гривень, що стало підставою для укладення з нею кредитного договору (а.с.11,13,14).
Відповідно до видаткового касового ордера №352 від 11.09.2008 року, кошти в розмірі 15 000 гривень були отримані ОСОБА_1 особисто (а.с.15).
При розгляді справи в суді першої інстанції та при розгляді справи апеляційним судом, відповідачка ОСОБА_1 не заперечувала вказані обставини та визнала позов. Визнали позов в суді першої інстанції і відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 60-62), а відповідач ОСОБА_3 при вирішенні справи покладався на розсуд суду (а.с. 53).
Той факт, що кошти, після їх отримання, вона передала іншій особі, не звільняють її від обов’язку щодо виконання умов договору, та не є підставою для скасування судового рішення.
Також, є безпідставними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не досліджувався кредитний договір на відповідність його законодавству. Вимоги про визнання кредитного договору недійсним з підстав невідповідності його законодавству, відповідачкою ОСОБА_1 не заявлялися, як не заперечувався зміст договору та умови надання кредиту.
Є необґрунтованими, та спростовуються змістом заяви ОСОБА_6 від 08.09.2008 року, посилання апелянта на те, що кредитний договір укладено нею без згоди свого чоловіка (а.с. 99).
Не впливають на правильність висновків суду та не є підставою для скасування рішення суду та обставина, що справа розглянута судом в попередньому судовому засіданні, оскільки таке рішення прийнято судом за клопотанням сторін у справі та за їх згодою.
4
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді