УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Котік Т.С.
суддів Косигіної Л.М., Трояновської Г.С.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 24 лютого 2010 року,-
встановила:
У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом та в обґрунтування вимог зазначала, що відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, позивачка просила зобов’язати відповідача провести перерахунок та стягнути на її користь заборгованість в розмірі 2 030 грн.70 коп.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 24 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі в частині визначення ОСОБА_1 розміру підвищення до пенсії за ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.01.2008 року по 31.07.2009 року неправомірними.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити заборгованість по підвищенню до пенсії за ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.06.2008 року по 31.07.2009 року в сумі 1 381 грн.40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц-1616 Головуючий в суді 1-ї інстанції Гришковець А.Л.
Категорія 79 Суддя-доповідач Котік Т.С.
2
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі просить постанову суду скасувати. Зазначає, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, здійснюється за рахунок Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, а тому належним відповідачем у справі є Державне Казначейство України.
Також, апелянт посилається на те, що суд безпідставно застосував положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, задовольнив позов на майбутнє, не врахував, що позивач не звертався до Пенсійного фонду із заявою про проведення вказаного перерахунку.
Розглянувши справу та перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Як було встановлено судом, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на всій території України та має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають
3
чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22 травня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, а відтак позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 01 червня 2008 року є обґрунтованими.
В той же час, судом першої інстанцій були допущені порушення правил застосування норм матеріального права.
Так, визнавши неправомірними дії відповідача щодо неналежного нарахування і виплати позивачу доплати до пенсії, місцевий суд допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по виплаті такої доплати.
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України (в порядку якого була розглянута справа) адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні з виключенням з мотивувальної та резолютивної частини суму коштів у розмірі 1381 грн.40 коп., яка підлягають стягненню за період з 01.06.2008 року по 31.07.2009 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необгрунтованими.
Відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обрахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а тому, доводи апеляційної скарги щодо
4
неправильного застосування вище вказаних норм є безпідставними.
Також, є безпідставними доводи апелянта щодо відсутності письмового звернення позивача до Пенсійного фонду зі спірного питання, оскільки така вимога не передбачена законом і суперечить положенням ст. 6 КАС України (в порядку якого було розглянуто справу).
Доводи апелянта щодо задоволення позовних вимог на майбутнє, не приймаються до уваги колегію суддів, оскільки судове рішення про таке судом не ухвалювалося.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303,307,309,313, 315,317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 24 лютого 2010 року змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частин суму коштів у розмірі 1381 грн.40 коп., яка підлягає стягненню за період з 01.06.2008 року по 31.07.2009 року .
В решті постанову суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: