Постанова

Іменем України

29 березня 2021 року

м. Київ

справа № 2-5356/10

провадження № 61-17987св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

заявник (правонаступник стягувача) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Фінанс Україна»,

стягувач - Публічне акціонерне товариство «Банк Петрокоммерц-Україна» в особі Одеського відділення № 1 Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна»,

боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Зудовою Вікторією Володимирівною, на постанову Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Фінанс Україна» про заміну сторони на його правонаступника у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» в особі Одеського відділення № 1 Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Фінанс Україна» (далі - ТОВ «Інвест Фінанс Україна») звернулося до суду з заявою про заміну сторони на його правонаступника у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» в особі Одеського відділення № 1 Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» (далі - ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» в особі Одеського відділення № 1 ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява обґрунтована тим, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2010 року стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» в особі Одеського відділення № 1 ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» заборгованість за кредитним договором від 23 травня 2008 року № 10.1/622А у розмірі 230 950,54 грн, державне мито у розмірі 1 700 грн та витрати на ІТЗ судового розгляду у розмірі 30 грн.

24 січня 2019 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТОВ «Інвест Фінанс Україна» укладено договір відступлення прав вимоги, за яким ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» відступило право вимоги за кредитним договором від 23 травня 2008 року № 10.1/622А - ТОВ «Інвест Фінанс Україна».

Враховуючи викладене, ТОВ «Інвест Фінанс Україна» просило суд замінити ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» на його правонаступника ТОВ «Інвест Фінанс Україна».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2020 року у задоволенні заяви про заміну сторони на його правонаступника відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що заміна правонаступника в порядку статті 55 ЦПК України неможлива, оскільки розгляд справи закінчено ухваленням рішенням 9 років тому, а виконавчий лист не видавався.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу директора ТОВ «Інвест Фінанс Україна» Мартинюка А. Ю. задоволено.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2020 року скасовано.

Заяву директора ТОВ «Інвест Фінанс Україна» Мартинюка А. Ю. про заміну сторони на його правонаступника задоволено.

Замінено ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» на його правонаступника ТОВ «Інвест Фінанс Україна» у цивільній справі № 2-5356/10 за позовом ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23 травня 2008 року № 10.1/622А.

Судове рішення мотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Інвест Фінанс Україна» про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватись на будь-якій стадії процесу, незалежно від того, чи відкрито виконавче провадження. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18).

Крім того заявник, звертаючись із заявою про заміну сторони її правонаступником, крім загальних положень, які регулюють правонаступництво (стаття 55 ЦПК України), в тому числі посилався на статтю 442 ЦПК України та правові позиції Верховного суду з питань заміни сторони правонаступником, тому висновки суду про відмову у задоволенні клопотання про заміну сторони з підстав посилання заявника на статтю 55 ЦПК України, коли розгляд справи вже закінчено, є помилковими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 через адвоката Зубову В. В., подала касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судовий розгляд у даній справі завершено більш ніж 9 років тому та наразі не здійснюється, а тому неможливо замінити сторону позивача, за умови закінчення розгляду справи. З огляду на те, що судовий процес у справі завершено, виконавчий лист не видано, дані ЄДРПОУ не містять відомостей щодо правонаступника позивача, апеляційний суд помилково задовольнив заяву про заміну сторони.

Крім того, ТОВ «Інвест Фінанс Україна» намагався з тих самих підстав замінити сторону у виконавчому провадженні, на що 08 січня 2020 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні такої заяви.

Разом з тим, у заяві ТОВ «Інвест Фінанс Україна» відсутнє посилання на факти, підтверджені належними та допустимими доказами, передбаченими статтями 77-79 ЦПК України, які б достовірно доводили правомірність заявлених вимог.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У січні 2021 року ТОВ «Інвест Фінанс Україна»подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що звернення із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, висновки апеляційного суду, викладені в оскаржуваному судового рішенні відповідають засадам судочинства в Україні, чинному процесуальному законодавству, а також національній та міжнародній судовій практиці.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Приморського районного суду м. Одеси.

16 лютого 2021 року справа № 2-5356/10 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 січня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна» (далі - ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10.1/622А, відповідно до якого Банк надав позичальнику в кредит грошові кошти у розмірі 29 200 доларів США на придбання автомобіля марки Nissan Tiida, 2008 року випуску, зі сплатою 15 % річних, з терміном повернення до 22 травня 2015 року.

Вказаний автомобіль є заставою за кредитним договором.

23 січня 2008 року між ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 10.1/622А/1, за яким поручитель зобов`язалася за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 боргових зобов`язань за кредитним договором.

26 вересня 2008 року між ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1, яким внесено зміни до кредитного договору від 23 травня 2008 року № 10.1/622А.

Відповідно до статуту ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» від 17 липня 2009 року та зареєстрованого 13 серпня 2009 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» є правонаступником по всіх правах та обов`язках ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна».

В подальшому, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» звернулося з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2010 року стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» в особі Одеського відділення № 1 ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» заборгованість за кредитним договором від 23 травня 2008 року № 10.1/622А у розмірі 230 950,54 грн, державне мито у розмірі 1 700 грн та витрати на ІТЗ судового розгляду у розмірі 30 грн.

24 січня 2019 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТОВ «Інвест Фінанс Україна» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» відступило право вимоги за кредитним договором від 23 травня 2008 року № 10.1/622А, додатковою угодою від 26 вересня 2008 року № 1 до кредитного договору від 23 травня 2008 року № 10.1/622А, договором поруки від 23 травня 2008 року № 10.1-622А/1 - ТОВ «Інвест Фінанс Україна».

Відповідно до пункту 2 вищевказаного договору новий кредитор набуває усі права кредитора за основним договором, включаючи право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основним договором, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, відповідно до умов кредитного договору, право вимагати та отримувати відшкодування за договором страхування, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, тощо. Права кредитора за Основним договором переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Прав вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов основного договору.

Відповідно до акту приймання-передачі від 24 січня 2019 року, ТОВ «Інвест Фінанс Україна» підтвердило, що ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» передало йому усі необхідні документи і претензій у нього до останнього не має.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження 61-39193св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Задовольняючи заявуТОВ «Інвест Фінанс Україна», суд апеляційної інстанції, встановивши, що до заявника перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору від 23 травня 2008 року № 10.1/622Ата договору поруки від 23 травня 2008 року № 10.1-622А/1, які були укладені між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та враховуючи вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування норм права до подібних правовідносин, правильно виходив з того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення прав вимоги є матеріальним правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, що є підставою, передбаченою частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», для заміни стягувача у справі.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ТОВ «Інвест Фінанс Україна», замінивши стягувача ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» щодо боржників, оскільки звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи касаційної скарги про те, що ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення у справі є незаконним та ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права є необґрунтованими, оскільки підставою для заміни стягувача у справі, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Посилання в касаційній скарзі на те, що ТОВ «Інвест Фінанс Україна» вже зверталось із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні та ухвалою суду було відмовлено у задоволенні такої заяви є безпідставними, оскільки діючим цивільним процесуальним законом не заборонено повторне звернення до суду з заявою про заміну сторони стягувача.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Зудовою Вікторією Володимирівною, залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький