АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 червня 2006р.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Лозовського А.О.

суддів Польового М.І., Оксентюка В.Н.

з участю прокурора Артиша Я.Д.

адвоката ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2 розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Володимир-Волинського міського суду від 26 квітня 2006 року, яким ОСОБА_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні трьох дітей, працює ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимий, засуджений -

за ст. 128 КК України до 1 року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробовуванням, встановлений іспитовий строк - 1 рік, покладений обов'язок, передбачений п.З ч.І ст.76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_3 3000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 719 грн. 90 коп. у відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров'я - Волинською обласною клінічною лікарнею за стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,-

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 26 січня 2006 року близько 20.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в кімнаті за місцем роботи на тракторній бригаді ІНФОРМАЦІЯ_3, під час суперечки умисно штовхнув ОСОБА_3 руками в груди.     Внаслідок

Справа №11-300/06 Ст. 128 КК України

Головуючий у 1 інстанції Віннічук І.Г. Доповідач Лозовський А.О.

 поштовху ОСОБА_3 зачепився за дерев'яну лавку і падаючи на підлогу вдарився головою, отримавши тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких.

В поданій на вирок апеляції засуджений стверджує, що штовхнув потерпілого, захищаючись від його неправомірних дій, вважає, що злочину не вчиняв, оскільки діяв в межах необхідної оборони, просить вирок суду першої інстанції скасувати та виправдати його. Окрім того, вважає, що суд, вирішуючи питання про звернення на погашення збитків арештованого майна, не врахував наявність на його утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, пояснення ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_1, які апеляцію підтримали, думку прокурора про залишення вироку без змін, розглянувши справу, колегія суддів судової палати встановила, що апеляція потерпілого підлягає до задоволення частково.

Як вбачається з матеріалів справи, факт суперечки та поштовху потерпілого, внаслідок чого ОСОБА_3 впав, перечепився за лавку і вдарився головою, не заперечував і сам засуджений ОСОБА_2 в суді.

З показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що його брат ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, нецензурно висловлювався на адресу засудженого, махав перед ОСОБА_2 руками. Однак ствердив, що ОСОБА_3 не бив, а просто махав перед обличчям ОСОБА_2 руками.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про заподіяння ОСОБА_2 необережного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_3. Юридична кваліфікація злочинних дій ОСОБА_2 за ст. 128 КК України дана вірно.

Обґрунтовано суд першої інстанції визнав, що такі дії потерпілого, як нецензурна лайка, розмахування руками перед обличчям не можуть в даному випадку бути розцінені як суспільно небезпечне посягання, а тому у відповідності до ст.36 КК України дії засудженого ОСОБА_2 не визнаються необхідною обороною.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65, 75 КК України.

Разом з тим, суд першої інстанції, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, всупереч положенням ст.23 ЦК України не в повній мірі врахував правопорушення, оскільки вчинений злочин зумовлений неправомірною поведінкою самого потерпілого, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди ( необережна форма вини ОСОБА_2), а також вимоги розумності та справедливості, адже на утриманні в засудженого трос неповнолітніх дітей.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір грошового відшкодування моральної шкоди до 500 грн.

У відповідності до ст.28 КПК України цивільний позов у кримінальні справі може бути пред'явлений під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи судове слідство розпочалось 21 квітня 2006 року, довідка про вартість лікування ОСОБА_3, адресована слідчому, надійшла в суд 25.04.2006 року (а.с. 109), позовна заява Волинської обласної клінічної лікарні без дати і без інформації про дату її надходження до суду (а.с. 110), а сама позовна заява була оголошена головуючим в суді першої інстанції 26 квітня 2006 року.

З урахуванням наведеного колегія суддів знаходить, що вирок в частині задоволення цивільного позову Волинської обласної клінічної лікарні підлягає скасуванню, а позовна заява - залишенню без розгляду.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Володимир-Волинського міського суду від 26 квітня 2006 року відносно ОСОБА_2 в частині доведеності вини, кваліфікації злочинних дій та призначеного покарання залишити без зміни.

Цей же вирок в частині задоволення цивільного позову Волинської обласної клінічної лікарні до ОСОБА_2 про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров'я за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 скасувати, позовну заяву залишити без розгляду.

Цей же вирок в частині вирішення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 змінити. Зменшити розмір грошового відшкодування моральної шкоди засудженим ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 до 500 (п'ятсот) гривень.

Головуючий /-/ Лозовський А.О.

Судді 1-І 1-І       Польовий М.І., Оксентюк В.Н.

А.О.Лозовський

Оригіналу відповідає:

Суддя апеляційного суду