ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"12" травня 2010 р. м. Київ К-50/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Рецебуринського Ю.Й. (доповідач)
Бутенка В.І.
Гашицького О.В.
Мойсюка М.І.
Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Полтавського районного центру зайнятості до ОСОБА_6 про стягнення коштів за касаційною скаргою Полтавського районного центру зайнятості на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року,
ВСТАНОВИВ:
Полтавський районний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 (далі - відповідач) про стягнення 5748,16 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року, у відкритті провадження по справі відмовлено.
Полтавський районний центр зайнятості, не погоджуючись з прийнятими рішеннями у справі, звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті. В обґрунтування касаційної скарги наводить доводи, що судами попередніх інстанцій не було враховано положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000року №1533-ІІІ (далі - Закон України №1533-ІІІ), Закону України «Про зайнятість населення»та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_6 звернувся до позивача за сприянням у працевлаштуванні. Згідно ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»05.09.2009р. відповідачу надано статус безробітного та виплачена допомога по безробіттю у розмірі 5 748,16 грн. Згодом позивачем було встановлено, що відповідач одночасно перебував на обліку як безробітний та працював, а тому повинен відшкодувати кошти, виплачені як допомога по безробіттю у сумі 5748,16 грн.
При ухваленні рішення про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суди попередніх інстанцій виходили з того, що Закон України «Про зайнятість населення»не надає право на звернення позивача до суду з зазначеним позовом, тому справа не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.4 ст. 50 КАС України громадяни України можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, крім іншого, в випадках, встановлених законом.
Згідно до ст.104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що даний спір не відноситься до сфери публічно-правових відносин, а отже не є справою адміністративної юрисдикції виходячи з наступного.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.4 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках. встановлених законом.
Правові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ (далі - Закон).
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 3 цього Закону з питань, що регулюють цим Законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові особи цих органів діють виключно на підставах, у межах та у спосіб, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ст. 12 Закону виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері правці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками, а функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні. Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
До компетенції, встановленої Законом, виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, зокрема, відноситься виплата забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; контроль правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття; представлення інтересів фонду в судових та інших органах.
Отже, в даному випадку Полтавський районний центр зайнятості виступає як суб'єкт владних повноважень, оскільки йому делеговані владні повноваження на основі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тому спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства та стосується виплати допомоги по безробіттю, відповідно до п. 1 ст. 7, ст. 22, ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тобто між сторонами виникли адміністративні правовідносини, оскільки спір стосується порядку нарахування та виплати допомоги з державного Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття.
Згідно ст. 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»спори, що виникають із правовідносин за цим законом, вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України до відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, до відносин з приводу загальнообов'язкового державного соціального страхування цивільне законодавство не застосовується.
Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій прийняті помилкові рішення, а тому ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року підлягають скасуванню, а справа –направленню до суду першої інстанції на розгляд по суті заявленого адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 222-223, 230-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Полтавського районного центру зайнятості задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю.Й. Рецебуринський
В.І. Бутенко
О.В. Гашицький
М.І. Мойсюк
І.В. Штульман