Справа № 22-Ц-729/06              Головуючий у 1 інстанції Іщук Л.П.

Категорія - 5                                       Доповідач Русинчук М.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

27 липня 2006 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого Русинчука М.М.

суддів Расевича С.І., Здрилюк О.І.

при секретарі Царук О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою відповідачки на рішення Луцького міськрайонного суду від 30 травня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивачка - ОСОБА_1; представник позивачки - ОСОБА_3; відповідачка - ОСОБА_2; представник відповідачки - ОСОБА_4 /а.с. 19/.

Колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від ЗО травня 2006 року позов задоволено.

Постановлено визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 і зняти її з реєстраційного обліку за даною адресою.

В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати вказане судове рішення з направленням справи на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом при вирішенні даного спору норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено і це відповідає дійсним обставинам справи, що ОСОБА_1 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 23 грудня 2003 року придбала у ОСОБА_5 жилий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, в якому на той час як член сім'ї продавця залишалась зареєстрованою з 11 липня 2000 року, але не проживала ОСОБА_2.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про власність» власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Продавши будинок позивачці, ОСОБА_5 розпорядився своїм правом власності на зазначене нерухоме майно, втративши з часу укладення згаданого договору купівлі-продажу право володіння, користування та розпорядження цим майном.

Після відчуження спірного будинку ОСОБА_5 втратила право користування ним і відповідачка, оскільки це її право як члена сім'ї названого власника будинку є похідним від права власності останнього на це майно. А з припиненням основного права припиняється і похідне від нього право.

За правилами ч.2 ст.48 Закону України «Про власність» власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Залишаючись зареєстрованою в належному ОСОБА_1 жилому будинку, без права на користування цим житлом і не проживаючи в ньому, ОСОБА_2 створює певну перешкоду у здійсненні позивачкою належного їй права власності на спірне майно в частині повноважень щодо можливого розпорядження ним, у зв'язку з чим суд обгрунтовано з метою усунення цього порушення визнав відповідачку такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням і постановив зняти її з реєстраційного обліку за адресою знаходження цього приміщення.

Доводи відповідачки про належність їй права у власності на спірний жилий будинок на час його придбання позивачкою нічим не підтверджені і тому не можуть братись до уваги.

Із змісту наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу /а.с. 5/ вбачається, що єдиним власником цього будинку був ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого виконкомом Піддубцівської сільської ради 22 липня 1980 року. Цим спростовуються твердження відповідачки про те, що укладений у 1980 році договір посвідчувався в нотаріальній конторі лише у 2003 році. У вказаний рік відбулась реєстрація права власності ОСОБА_5 у Волинському бюро технічної інвентаризації, а не посвідчення вказаного договору.

Посилання апелянта на порушення судом вимог ст. 169 ЦПК України щодо обов'язку суду відкласти розгляд справи у разі першої неявки сторони є безпідставними, оскільки в судовому засіданні 30 травня 2006 року, в якому було постановлене оскаржуване рішення суду, брали участь позивачка, її представник та представник відповідачки, повідомленої належним чином про час і місце судового засідання, що давало суду підстави розглядати справу у відсутності останньої.

Відмова суду у прийнятті заявленого відповідачкою позову до ОСОБА_5 про визнання недійсним укладеного ним з позивачкою договору купівлі-продажу будинку до спільного розгляду з первісним позовом, якщо вона вчинена з порушенням норм процесуального права, не тягне за собою скасування оскаржуваного рішення, оскільки позов ОСОБА_2 може розглядатися і окремо, а можливість об'єднання позовів в одне провадження передбачена лише з метою процесуальної економії.

Із змісту поданої ОСОБА_1 позовної заяви вбачається, що підставою пред'явленого нею позову є порушення відповідачкою її права власності на спірний жилий будинок, а предметом - усунення цих порушень шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користування ним.

Те, що суд першої інстанції застосував норми матеріального права, які регулюють ці спірні правовідносини, а не ті норми, на які посилалась позивачка у

своїй позовній заяві,  не  можна  вважати  порушенням  процесуального права, оскільки це не є зміною підстав позову, право на що належить тільки позивачу.

Оскаржуване рішення суду постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в ньому висновки відповідає дійсним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2. відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 30 травня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до судової палати в цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді