Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #92913176

Дата документу 18.03.2021 Справа № 937/2776/20


ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд



Провадження №11-кп/807/548/21Головуючий у 1-й інстанції Урупа І.В.

Єдиний унікальний №937/2776/20Суддя-доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.

Категорія: ч.2 ст.186 КК України




УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


18 березня 2021 року м.Запоріжжя


Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі

головуючого Гончара О.С.

суддів Білоконева В.М., Тютюник М.С.

за участі секретаря Лебедєвої К.С.

прокурора Ящука К.В.

потерпілої ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

захисника Медвідя Є.М. (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 грудня 2020 року, яким

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мелітополь Запорізької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИЛА

Вказаним вироком районного суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 31 січня 2020 року приблизно о 17 годині 10 хвилин, знаходячись у приміщенні господарської будівлі, яка розташована на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , маючи єдиний умисел на відкрите викрадення чужого майна, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, шляхом ривка з рук ОСОБА_1 повторно, відкрито викрав її сумку зі шкірозамінника чорного кольору, яка для потерпілої матеріальної цінності не становить, в якій знаходились банківська картка «Ощадбанк» НОМЕР_1 , банківська картка «Ощадбанк» № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , які для потерпілої матеріальної цінності не становлять; грошові кошти у сумі 750 грн.; м`яка іграшка у вигляді ведмедя, рожевого кольору, яка для потерпілої матеріальної цінності не становить; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 ; рахунок за послуги з розподілу природного газу за січень 2019 року, на ім`я ОСОБА_1 , який для потерпілої матеріальної цінності не становить.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_2 , застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, наніс один удар долонею руки по правій частині обличчя ОСОБА_1 , після чого з її правої руки вирвав належний їй мобільний телефон «Хіаоmі Redmi 4Х» вартістю 2000 грн., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_3 , яка для потерпілої матеріальної цінності не представляє, грошові кошти на якій були відсутні, та з метою подолання супротиву потерпілої, наніс ОСОБА_1 один удар кулаком руки в обличчя, чим заподіяв тілесні ушкодження у виді синців навколо обох очей, травматичний набряк м`яких тканин носу, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, чим заподіяв потерпілій майнову шкоду на загальну суму 2750 грн.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.2 ст.186 КК, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого. Йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційній скарзі прокурор просив вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.186 КК у виді 4 років позбавлення волі. Свої вимоги мотивував тим, що оскільки суд не встановив обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, обвинувачений повністю визнав свою вину, а обставинами, які пом`якшують його покарання, суд визнав щире каяття, сприяння розкриттю злочину і відшкодування майнової шкоди, то з огляду на положення ст.69-1 КК ОСОБА_2 не може бути призначено покарання більше двох третин максимального строку покарання, передбаченого ч.2 ст.186 КК, тобто більше 4 років позбавлення волі, проте суд призначив обвинуваченому 5 років позбавлення волі. Крім того, суд, звільнивши ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК, не в повній мірі врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, цінність відносин, на які здійснено посягання, тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким. Також суд належним чином не врахував особу обвинуваченого, який раніше був судимий за вчинення умисних тяжких злочинів, у тому числі корисливого злочину проти власності та здоров`я потерпілих, за яке відбував реальне покарання у виді позбавлення волі. Однак це не призвело до позитивних змін в особистості обвинуваченого та не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві. А тому підставі для застосування до обвинуваченого ст.75 КК відсутні.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, потерпілу, які повністю підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти апеляційної скарги та просили залишити вирок суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Подія кримінального правопорушення, доведеність винуватості ОСОБА_2 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка його діянь в апеляційному порядку не оскаржені. У зв`язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК вирок суду в цій частині не переглядався.

З цих же підстав судова колегія вважає встановленим скоєння кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_2 за обставин, зазначених в оскарженому вироку суду.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції у вступній частині вироку послався на судимості ОСОБА_2 за вироком міського суду м.Мелітополя Запорізької області від 26.06.2002 року та за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.02.2012 року.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що зазначені судимості обвинуваченого з огляду на приписи п.п.1, 8 ч.1 ст.89, ч.3 ст.90 КК є погашеними. Відтак ці судимості підлягають виключенню із вступної частини вироку.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд в якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, зазначив повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування завданого збитку. При цьому обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , суд не встановив.

Відповідно до ст.69-1 КК за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відтак з огляду на положення зазначених норм кримінального закону обвинуваченому ОСОБА_2 не може бути призначено покарання більше ніж 4 роки позбавлення волі. Проте суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув та призначив обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення, що підлягає виправленню за наслідками апеляційного розгляду. А тому доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині колегія суддів вважає слушними.

Крім того, колегією суддів встановлено, що відповідно до обвинувального акта дії ОСОБА_2 були кваліфіковані за ознакою повторності. Суд першої інстанції, кваліфікуючи дії обвинуваченого без ознаки повторності, не навів у вироку мотивів, з яких виключив дану кваліфікуючу ознаку. Разом з тим, кваліфікація дій обвинуваченого без ознаки повторності є правильною, оскільки ОСОБА_2 вважається особою раніше не судимою.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставне звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК, то вони не можуть вважатися обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст.65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч.1 ст.75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК, поряд із ступенем тяжкості скоєного злочину, врахував те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, що дало суду право розглянути провадження в порядку ч.3 ст.349 КК, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно в повному обсязі відшкодував завдану потерпілій майнову шкоду, що визнано судом пом`якшуючими покарання обставинами. Крім того, обвинуваченим вчинено один епізод злочину, в результаті якого тяжких наслідків не настало. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, судом встановлено не було.

Відтак, з огляду на всі зазначені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст.50 КК, зважаючи на конкретні обставини провадження, відсутність даних, які би безумовно свідчили про неможливість досягти мети покарання і виправлення обвинуваченого в умовах здійснення контролю за його поведінкою, дійшов мотивованого висновку про застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

При цьому колегія суддів зауважує, що під час судових дебатів у суді першої інстанції прокурор також вважала, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без його ізоляції від суспільства, а тому просила застосувати ст.75 КК.

Доводи прокурора про необхідність врахування судимостей обвинуваченого є неприйнятними, оскільки такі судимості у обвинуваченого є погашеними, а це означає, що припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

Щодо посилань прокурора на недостатнє врахування судом обставин вчиненого злочину та цінності відносин, на які здійснено посягання, то врахування зазначених обставин як підстави для скасування рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання поза зв`язком із іншими конкретними обставинами справи й даними про особу винного, не ґрунтується на принципі індивідуалізації, що передбачає диференційований підхід як обов`язкову умову справедливості кримінальної відповідальності. Більш того, така вимога прокурора суперечить іншим доводам і вимогам апеляційної скарги, де йдеться про необхідність пом`якшення покарання ОСОБА_2 .

У контексті викладеного правових підстав вважати призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням інституту умовного звільнення явно несправедливим через м`якість і таким, що є недостатнім для досягнення його мети, колегія суддів не вбачає.

Переконливих аргументів про протилежне в апеляційній скарзі не наведено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури задовольнити частково.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 грудня 2020 року щодо ОСОБА_2 в цій справі змінити.

Виключити із вступної частини вироку посилання на судимості ОСОБА_2 за вироком міського суду м.Мелітополя Запорізької області від 26.06.2002 року та за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.02.2012 року.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

В решті вирок, в тому числі і в частині звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар О.С.Білоконев В.М.Тютюник М.С.







  • Номер: 11-кп/807/548/21
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 937/2776/20
  • Суд: Запорізький апеляційний суд
  • Суддя: Гончар О.С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 15.01.2021
  • Дата етапу: 15.01.2021
  • Номер: 11-кп/807/1614/21
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 937/2776/20
  • Суд: Запорізький апеляційний суд
  • Суддя: Гончар О.С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.09.2021
  • Дата етапу: 13.09.2021
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація