СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2021 р. Справа № 5023/5722/11 (922/3331/20)

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О.В.

за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Співака Владислава Вячеславовича (вх. №520Х) на ухвалу господарського суду Харківської області від 26.01.2021 (ухвалу постановлено суддею Бринцевим О.В. 26.01.2021 о 12:06 год., у приміщенні господарського суду Харківської області, повну ухвалу підписано 28.01.2021) у справі №5023/5722/11(922/3331/20)

за позовом фізичної особи-підприємця Співака Владислава Вячеславовича, м. Харків,

до 1. ОСОБА_1 , м. Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт", м. Київ,

про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2011. у справі №5023/5722/11 визнано ФОП Співака В.В. банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру відповідно до статей 22-34, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до набрання чинності Законом України №4212-VI від 22.12.2011).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.04.2016 ліквідатором ФОП Співака В.В. призначено арбітражного керуючого Ткаченка О.А.; зобов`язано арбітражного керуючого Ткаченка О.А. виконати у повному обсязі вимоги постанови суду від 22.11.2011.

У жовтні 2020 ФОП Співак В.В. в межах справи про банкрутство №5023/5722/11 звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 29.06.2017, укладений між ТОВ "ФК "Форінт" та ОСОБА_1 , згідно якого ТОВ "ФК "Форінт" відступило ОСОБА_1 право вимоги за кредитним договором (генеральна кредитна угода №07-01-56-08 від 13.03.2008, кредитний договір №110-2/07-01-0228-08 від 13.03.2008, які укладені між АТ "Райффайзен Банк Аваль" і боржником (ФОП Співак В.В.));

- визнати недійсним договір відступлення права за договором іпотеки від 29.06.2017, укладений між ТОВ "ФК "Форінт" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрований в реєстрі за №2176, відповідно до якого ТОВ "ФК "Форінт" передав, а ОСОБА_1 прийняла права за договором іпотеки №07-01-56/1-08 від 13.03.2008, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карафетовою К.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1989.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2021 позов залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Залишаючи позов без розгляду з посиланням на положення ст. 51 ЦК України та ст. 1, 59 та 61 Кодексу України з процедур банкрутства, суд першої інстанції зазначив, що з дня призначення (12.04.2016) ліквідатором ФОП Співака В.В. арбітражного керуючого Ткаченка О.А., саме до нього перейшли повноваження ФОП Співака В.В., зокрема, щодо пред`явлення до суду заяв (позовних заяв) про визнання недійсними правочинів (договорів). З огляду на те, що доказів укладення договору про надання правової допомоги між ліквідатором ФОП Співака В.В. арбітражним керуючим Ткаченком О.А. та адвокатом Магомедрасуловим А.М., який підписав позов, матеріали справи не містять, останній не мав права його підписувати та подавати до господарського суду.

ФОП Співак В.В. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №5023/5722/11(922/3331/20) і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства, зазначає, що оскільки запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення його підприємницької діяльності відсутній, він, як суб`єкт господарювання, має процесуальну правоздатність та право захищати свої права та законні інтереси в суді на власний розсуд самостійно або через свого представника. А тому, висновок суду, що адвокат Магомедрасулов А.М., який діяв на підставі ст. 60, 61 ГПК України, не мав права особисто підписувати та подавати позовну заяву суперечить нормам законодавства та порушує права ФОП Співака В.В. на звернення до господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Співака В.В. на ухвалу господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №5023/5722/11(922/3331/20); повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 18.03.2021.

01.03.2021 від ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просило закрити апеляційне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України (вх.№2586).

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2021 у зв`язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представник ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував та просив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника позивача адвоката Магомедрасулова А.М.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Відповідно положень статей 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (статті 129 Конституції України).

Саме суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваним, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду.

У статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено завдання суду при здійсненні правосуддя та вказано, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суду, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України та статті 20 ГК України кожна особа/суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного/господарського законодавства.

Стаття 30 ЦК України визначає, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) (ст. 34 ЦК України).

Відповідно до статей 36, 39 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім`ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов`язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно положень ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 ЦК України).

Згідно положень ст. 44 ГПК України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (процесуальна дієздатність).

Таким чином, право на звернення до суду гарантується Конституцією України та захищається Конвенцією. Обмеження цивільної та процесуальної дієздатності можуть бути встановлені лише в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною 4 статті 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб`єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами.

Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом (ст. 53 ЦК України).

Судом враховується, що з 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, а Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відтак, з 21.10.2019 провадження у справі №5023/5722/11 про банкрутство ФОП Співака В.В. має здійснюватися згідно з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до статті 1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Згідно ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Статтею 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом

Положеннями Книги четвертої «Відновлення платоспроможності фізичнї особи» КУзПБ визначено особливості провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Зокрема, статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

У випадках передбачених ст. 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника. Постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника господарський суд також призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному цим Кодексом.

Стаття 1 КУзПБ визначає, що керуючий реалізацією (арбітражний керуючий) призначається господарським судом у справі про неплатоспроможність фізичної особи для здійснення реалізації майна банкрута та задоволення вимог кредиторів.

Кодекс України з процедур банкрутства встановлює певні обмеження для фізичної особи, визнаної судом банкрутом.

Зокрема, з моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника. З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухоме майно і цінні папери, що існують в бездокументарній формі, відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією (ч. 4, 5 ст. 131 КУзПБ).

Таким чином, визнання фізичної особи банкрутом має для неї певні правові наслідки, зокрема, у вигляді обмеження повноважень розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, які переходять до керуючого реалізацією.

Хоча, продаж майна банкрута - фізичної особи має здійснюватися відповідно до умов та в порядку, визначених цим Кодексом для юридичних осіб (ч. 8 ст. 131 КУзПБ), одночасно, законодавець визначив можливість виключення окремих майнових об`єктів із складу ліквідаційної маси (ч. 6, 7 ст. 131 та ст. 132 КУзПБ).

Обмеження стосовно фізичних осіб, визнаних банкрутами, також передбачені ст. 135 КУзПБ.

Проте, ні Кодекс України з процедур банкрутства, ні інші норми чинного законодавства не встановлюють обмежень для фізичної особи або фізичної особи - підприємця, визнаних банкрутами, у праві на звернення до суду, зокрема, з позовом про визнання правочинів (договорів) недійсними.

Не містить таких обмежень і постанова господарського суду Харківської області від 22.11.2011 у справі №5023/5722/11, якою визнано ФОП Співака В.В. банкрутом. Матеріали справи також не містять доказів обмеження боржника у вказаних правах будь-якими іншими судовими рішеннями.

Необхідно також звернути увагу, що чинне законодавство України щодо відновлення платоспроможності визначає відмінні судові процедури, які застосовуються до боржників юридичних та фізичних осіб (в тому числі, підприємців). Зокрема, не передбачено застосування до фізичних осіб ліквідаційної процедури, а також призначення ліквідатора (ст. 6, 130 КУзПБ).

А тому, невірним є посилання суду першої інстанції на положення статей 59 та 61 КУзПБ, які передбачають наслідки визнання юридичної особи - боржника банкрутом, відкриття щодо нього ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора, зокрема, перехід функцій щодо управління і розпорядженням майном, а також виконання повноважень керівника (органів управління) банкрута до ліквідатора.

При цьому варто відмітити, що суд першої інстанції правильно встановив, що ФОП Співак В.В. не позбавлений статусу підприємця, оскільки запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення його підприємницької діяльності відсутній, а сама процедура визнання фізичної особи-підприємця банкрутом не передбачає для нього наслідків у вигляді припинення підприємницької діяльності.

Колегія суддів також зазначає, що обставини не застосування судом, що розглядає справу №5023/5722/11 про неплатоспроможність ФОП Співака В.В., положень розділу ІV «Визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника» Книги четвертої «Відновлення платоспроможності фізичної особи» КУзПБ (зокрема, не запровадження процедури погашення боргів боржника, а також не призначення керуючого реалізацією майна), не спростовують вищевикладених висновків суду апеляційної інстанції, оскільки, як було зазначено, з дня введення в дію КУзПБ подальший розгляд справ про банкрутство, перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ФОП Співак В.В. не позбавлений права звернення до суду з даним позовом, оскільки таких обмежень ні законом, ні судом не встановлено.

А тому, невірними є висновки суду першої інстанції, про те, що з 12.04.2016 - дня призначення ліквідатором ФОП Співака В.В. арбітражного керуючого Ткаченка О.А., саме до нього перейшли повноваження боржника щодо пред`явлення до суду заяв (позовних заяв) про визнання недійсними правочинів (договорів).

Не можуть бути підставою для залишення даного позову без розгляду на підставі п.2 ч. 1 ст. 226 ГПК України обставини підписання та подання його від імені Співака В.В. адвокатом Магомедрасуловим А.М.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Згідно ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

В матеріалах справи міститься копія ордеру серії ДН №094810 від 12.10.2020 та договору від 12.10.2020 про надання правової допомоги адвокатом Магомедрасуловим А.М., які підтверджують повноваження останнього на представництво інтересів боржника в суді.

З урахуванням встановлених апеляційним господарським судом обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою від імені боржника адвокатом Магомедрасуловим А.М.

Колегія суддів вважає також невірним застосування у даній справі правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №925/1879/15, враховуючи зокрема те, що предметом спору у ній було стягнення дебіторської заборгованості боржника (а не визнання правочинів недійсними), а правові висновки суду касаційної інстанції ґрунтувалися на положеннях Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність з дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, у справах №925/1879/15 та №5023/5722/11 (922/3331/20) обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального та процесуального права, не є подібними, а механізм правового регулювання спірних правовідносин, який застосований Верховним Судом у справі №925/1879/15, є відмінним від визначеного Кодексом України з процедур банкрутства, яким повинні регулюватися правовідносини у даній справі, що виключає в даному випадку можливість застосування висновку, викладеного у вищезазначеній постанові Верховного Суду.

Згідно статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області від 26.01.2021 скасуванню, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись статтями 269, 271, 275, 280-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Співака Владислава Вячеславовича задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі №5023/5722/11(922/3331/20) скасувати.

Справу №5023/5722/11(922/3331/20) передати на розгляд господарського суду Харківської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.03.2021.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.В. Шевель