ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

24 березня 2021 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 766/12658/20

Номер провадження: 22-ц/819/610/21

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого – Радченка С.В.,

суддів: Кузнєцової О.А., Семиженка Г.В.

секретар Плохотніченко А.В.

учасники справи:

представник позивача – адвокат Старюк В.А.

представник відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк", в інтересах якого діє адвокат Присяжнюк Роман Валерійович, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Булах Є.М., у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Старюк Віталій Анатолійович, до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Матвієнко Андрія Анатолійовича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживачів шляхом визнання договору банківського вкладу дійсним, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції

У серпні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом в обгрунтування якого зазначив, що 19 лютого 2015 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США №005-21504-190215 зі сплатою процентів наприкінці строку дії договору без права поповнення, та цього ж дня було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США №007-21504-190215 зі сплатою процентів наприкінці строку дії договору без права поповнення, строк розміщення зазначених вкладів з 19 лютого 2015 року по 05 березня 2015 року включно.

Правлінням НБУ 30 жовтня 2014 року було прийнято постанову № 692/БТ «Про визнання ПАТ «Дельта Банк» проблемним, 02 березня 2015 року прийнято постанову № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних».

02 жовтня 2015 року на підставі постанови Правління НБУ №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 «Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатору банку, відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В. строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.

Враховуючи, що 02 жовтня 2015 року НБУ прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», позивач на підставі ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», набув право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і включення його до Реєстру вкладників, для здійснення виплат.

При зверненні до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з метою отримання відшкодування коштів у розмірі вкладу позивачу стало відомо, що він відсутній у списках вкладників, оскільки Договори банківського вкладу (депозиту) від 19 лютого 2015 року визнано нікчемними на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Не внесення уповноваженою особою Фонду позивача до переліку вкладників, потягло за собою ряд порушень чинного законодавства, зокрема, не внесення Фондом даних про нього до Загального Реєстру і невиплати йому гарантованої суми вкладу, відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вважає, що факт нікчемності правочину підлягає доказуванню Банком та спростовується змістом договору банківського вкладу, який не містить умов, які б можливо було тлумачити, як такі, що створюють переваги (пільги) і на правовідносини, що склалися між сторонами не поширюються положення п. 7 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, однак ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду по суті пред`явлених вимог скасовано, а провадження в адміністративній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вважає, що спірний договір безпідставно визнано нікчемним, його неправомірно не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Посилаючись на наведене, з уточненнями, остаточно просив зобов`язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за Договорами банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США №005-21504-190215 та №007-21504-190215, укладеними 19.02.2015 року між ним та ПАТ «Дельта Банк», за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2021 року позов задоволено. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно  ОСОБА_1 ,  як вкладника за Договором банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» №005-21504-190215 у доларах від 19 лютого 2015 року, укладеними з ПАТ «Дельта банк», який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно  ОСОБА_1 , як вкладника за Договором банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» №007-21504-190215 у доларах від 19 лютого 2015 року, укладеними з ПАТ «Дельта банк», який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду обґрунтоване тим, що право позивача на внесення до загального реєстру вкладників ПАТ «Дельта банк» було порушено та підлягає відновленню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з рішенням суду, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк", в інтересах якої діє адвокат Присяжнюк Р.В., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог. Зазначає про те, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» не є стороною спірного правочину, а тому до неї не може бути пред`явлено позов про визнання дійсним двостороннього правочину стороною якого вона не є. Правочин визнано нікчемним не за рішенням Уповноваженої особи ФГВФО, а комісія дійшла до висновку, що умови спірних договорів є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону «Про банки і банківську діяльність», а тому вимога позивача щодо визнання протиправними рішення Уповноваженої особи ФГВФО щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу укладеного між АТ «Дельта Банк» та позивачем є необгрунтованою та не передбачена жодним законодавчим актом. Крім того, посилаються на те, що позивач вже звертався до суду з позовом до тих самих відповідачів з тими самими позовними вимогами.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

У письмовому відзиві, який надійшов на адресу суду, представник позивача ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду, як законне та обгрунтоване, без змін.

Фактичні обставини справі встановлені судом першої інстанції

30 жовтня 2014 року постановою Правління Національною банку України №692/БТ, з відміткою «банківська таємниця», «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.

19 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір №005-21504-190215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США, відповідно до пункту 1.2 якого сума вкладу складає 5000 доларів США.

Того ж дня між ними укладено Додаткову угоду №1 до договору банківського вкладу, у якому пункт 1.8 викладено у наступній редакції: зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку позивача, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку. Виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються.

На виконання умов договору, 19 лютого 2015 року з рахунку, відкритому у ПАТ «Дельта Банк», який належав ОСОБА_3 , перераховано 5 000, 00 доларів США на депозитний рахунок ОСОБА_1

19 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір №007-21504-190215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США, відповідно до пункту 1.2 якого сума вкладу складає 1 200 доларів США.

Того ж дня між ними укладено Додаткову угоду №1 до договору банківського вкладу, у якому пункт 1.8 викладено у наступній редакції: зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку позивача, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку. Виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються.

На виконання умов договору, 19 лютого 2015 року з рахунку, відкритому у ПАТ «Дельта Банк», який належав ОСОБА_3 , перераховано 1 200, 00 доларів США на депозитний рахунок ОСОБА_1 .

При зверненні до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з метою отримання відшкодування коштів у розмірі вкладу позивачу повідомлено, що зазначені Договори банківського вкладу (депозиту) від 19 лютого 2015 року визнано нікчемними на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді, осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до приписів частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).

З аналізу наведених процесуальних норм можна зробити висновок про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих правовідносин, коли один із його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У даній справі, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» у якому просив зобов`язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за Договорами банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США №005-21504-190215 та №007-21504-190215, укладеними 19.02.2015 року між ним та ПАТ «Дельта Банк», за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У контексті обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем та Фондом, і визначення яких залежить від з`ясування прав позивача, статусу Фонду, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов`язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Статтею 5 КАС України установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

На підставі частин першої та другої статті 6 цього Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Відповідно до частин першої та другої статті 26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

У разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Нормами статті 27 цього Закону установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема: уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку; уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду та оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України».

Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15 (провадження № 11-239апп18) зроблено правовий висновок такого змісту: спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» граничного розміру відшкодування за вкладами.

Аналогічний правовий висновок викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 (провадження № 11-104апп18), від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18 (провадження № 14-472цс18), від 24 квітня 2019 року у справі № 761/2505/18 (провадження № 14-24цс19), від 19 червня 2019 року у справі № 752/17889/17-ц (провадження № 14-239цс19) та інших.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правовий висновок про те, що спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000,00 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 (провадження № 11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 (провадження № 11-409апп18), від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц (провадження № 14-470цс18) та інших).

Натомість спір про включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб`єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц (провадження № 14-180цс18) та від 19 червня 2019 року у справі № 752/17889/17-ц (провадження № 14-239цс19).

Таким чином, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, зазначених норм матеріального права, правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.

Зазначений правовий висновок, в подібних правовідносинах, викладено в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі №333/3449/17, провадження № 61-9234св20.

У цій справі позивач просив зобов`язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за Договорами банківського вкладу, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Таким чином, спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Такий спір пов`язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування, тому є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини та помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена категорія спору належить до юрисдикції адміністративного суду, що відповідно до ст.277 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження в справі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_1 звертався в порядку адміністративного судочинства з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 року провадження в справі було закрито із роз`ясненням позивачу про його право звернутися з позовом в порядку цивільного судочинства. Слід зауважити, що позовні вимоги в згаданій справі та справі яка переглядається обгрунтовувалися різними правовими позиціями. В даній справі позивач спочатку також заявляв позовну вимогу про визнання дійсним нікчемного правочину та потім уточнив свої вимоги, остаточно просивши зобов`язати Уповноважену особу ФГВФО подати інформацію щодо вкладника, який має право на відшкодування коштів за договорами банківського вкладу. Тобто така вимога за своєю правовою природою стосується саме формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та затвердження такого реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, а отже є публічно-правовим спором і належить до юрисдикції адміністративних судів. Відповідні правові позиції у подібних правовідносинах було висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 12 квітня 2018 року у справі №820/11591/15, від 4 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 761/2499/18 та від 4 вересня 2019 року у справі № 466/7405/16-ц, від 05 травня 2020 року у справі № 750/3917/17.

Відповідно до положень ст.256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.377 ЦПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

 З огляду на те, що колегія Херсонського апеляційного суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України  роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Херсонського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Керуючись ст. 255, 268, 374, 377, 383, 384, 389 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк", в інтересах якого діє адвокат Присяжнюк Роман Валерійович,задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2020 рокускасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Старюк Віталій Анатолійович,його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Херсонського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текс постанови складено 25 березня 2021 року.

Головуючий                                                                                            С.В. Радченко

Судді:                                                                                                               О.А. Кузнєцова

                                                                                                                          Г.В. Семиженко