Справа № 2-27
2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2010 року Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого: Ставнійчука В.С.
при секретарі Мазурик О.П.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання добросовісним набувачем майна та визнання права власності на нерухоме майно ,-
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2009 року ОСОБА_2 пред»явив позов до ОСОБА_3 про визнання добросовісним набувачем майна та визнання права власності на нерухоме майно, посилаючись на те , що 2 червня 2006 року між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу належного відповідачеві на праві власності житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами , розташованого по АДРЕСА_1.Даний договір позивачем зареєстрований 16 червня 2006 року в КП «Тульчинське МБТІ» і в цей же день ОСОБА_2 видано свідоцтво про право приватної власності на будинок .Рішенням Томашпільського районного суду від 30 грудня 2008 року було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним вищевказаного договору купівлі-продажу , стягнення матеріальної і моральної шкоди .Однак , рішенням апеляційного суду Вінницької області від 23 березня 2009 року залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 4 червня 2009 року , рішення районного суду від 30 грудня 2008 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 в частині визнання недійсним договору купівлі -продажу будинку від 2 червня 2006 року задоволено.Своє рішення , з яким погодився Верховний Суд України, апеляційний суд мотивував тим , оскільки вважав доведеним , що ОСОБА_3 не мав наміру продавати будинок і позбавляти себе єдиного житла , грошей від продажу він не отримував .
Даний висновок суду не відповідає дійсності , так як фактично ще в травні 2006 року мати позивача у даній справі ОСОБА_4 домовилася з ОСОБА_3 щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу будинку , заплатила йому 7500 доларів США в підтвердження чого останній власноручно написав розписку .Факт отримання грошей підтверджується і постановою дільничного інспектора міліції Крижопільського РВ ГУМВС України у Вінницькій області Чепелівського В.П. від 27 серпня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками шахрайства щодо ОСОБА_3
Про намір останнього продати будинок свідчать і ті факти , що ще до укладення угоди між сторонами до ОСОБА_3 з приводу придбання будинку неодноразово зверталися ОСОБА_6,ОСОБА_7 та інші жителі смт.Крижопіль.
Крім того , як у своїй первісній позовній заяві , так і в апеляційній скарзі як на підставу для скасування рішення суду від 30 грудня 2008 року ОСОБА_3 посилався на те , що не мав права відчужувати спірний будинок , так як на його частину у порядку успадкування за законом претендувала донька ОСОБА_8.Проте , на момент продажу спірний будинок ні під арештом, ні під забороною не перебував , а право власності на будинок в цілому було зареєстровано на ОСОБА_3 .Про дані обставини , тобто про права чи претензії на спірний будинок з боку інших осіб , позивач не знав і не міг знати , а тому є добросовісним набувачем майна, так як будь-яких неправомірних дій щодо ОСОБА_3 не вчиняв , повністю виконав всі обумовлені сторонами умови договору.У ст.388 ЦПК України наведено вичерпний перелік підстав за яких власник має право витребувати майно придбане за відплатним договором від добросовісного набувача .Проте , жодна з цих підстав відсутня , а тому позивача слід визнати добросовісним набувачем спірного будинку , визнавши за ним право власності на будинок.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 позов підтримала з підстав , зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_9 позов не визнала, надавши суду письмові заперечення на це , які оголосила в судовому засіданні .
Заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи, суд уважає позов необгрунтованим, який не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як убачається із матеріалів справи , 2 червня 2006 року між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу належного відповідачеві на праві власності житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами , розташованого по АДРЕСА_1.Даний договір позивачем зареєстрований 16 червня 2006 року в КП «Тульчинське МБТІ» і в цей же день ОСОБА_2 видано свідоцтво про право приватної власності на будинок .
Таким чином судом встановлено , що учасниками угоди були безпосередньо сторони у справі , а саме : з боку продавця –ОСОБА_3, покупця – ОСОБА_2 , що стверджується реквізитами тексту договору купівлі-продажу будинку і не заперечується представниками сторін в судовому засіданні.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 23 березня 2009 року залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 4 червня 2009 року вищезазначена угода визнана недійсною.Рішення суду набрало законної сили.При цьому , як убачається із резолютивної частини рішення , відповідно до ст.216 ЦПК України застосування двосторонньої реституції як наслідок недійсності оспорюваного правочину судом не вирішувалося.
Відповідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою , яка не мала на це права , добросовісний набувач набуває право власності на нього , якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього .
Добросовісне придбання , згідно ст.388 ЦК України , можливе тоді , коли майно придбане не безпосередньо у власника , а у особи , яка не мала права відчужувати це майно .
У даній же справі угода укладена безпосередньо між власником майна ОСОБА_3 і позивачем ОСОБА_2
Відповідно до обраного позивачем способу захисту і ст.216 ЦК України в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все , що вона одержала на виконання цього правочину. Такий наслідок недійсності правочину – реституція – настає незалежно від наявності вини сторін правочину в тому , що правочин є недійсним .ОСОБА_6 повертається стороні , яка передала його за недійсним правочином , лише тому , що правочин визнано недійсним і добросовісність
сторони ,яка набула майно за таким правочином , до уваги не береться .
Як уже зазначалося вище , при ухваленні апеляційним судом рішення 23 березня 2009 року питання застосування двосторонньої реституції не вирішувалося , що не позбавляє ОСОБА_2 права пред»явлення самостійної вимоги про це.
Відповідно до ст.88 ЦПК України , судові витрати по справі підлягають віднесенню за рахунок позивача.
На підставі викладеного , керуючись ст.ст.216,330, 388 ЦК України , ст.ст.10,11, 60, 212-215 ЦПК України , суд , -
ВИРІШИВ:
В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання добросовісним набувачем майна та визнання права власності на нерухоме майно відмовити, як заявленому безпідставно.
Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.
На рішення суду протягом 10 днів з дня проголошення може бути подана заява про апеляційне оскарження , а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви , до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд.
Суддя: