Справа № 2а-1459/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2009 року Кам’янобрідський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого - судді Пташкіної А.О.,
при секретарі - Кущовій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради, третя особа – Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій відповідача неправомірними щодо нарахування допомоги та зобов’язання провести перерахунок і виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2009 року позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син – ОСОБА_4, після чого вона стала на облік в Управлінні праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у
м. Луганську ради, яке виплачувало їй щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року у розмірі 129,03 грн. щомісячно; з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі 130,64 грн.; з 01.01.2008 року по теперішній час у розмірі – 144, 10 грн. Позивачка зверталась до відповідача щодо перерахунку державної допомоги по догляду за дитиною до трьох років, однак, у задоволенні такої вимоги їй було відмовлено. На думку позивачки, державна допомога по догляду за дитиною до трьох років сплачувалась їй у розмірі меншому ніж це передбачено діючим законодавством. У зв’язку із чим, позивачка просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.04.2007 по 08.07.2007 р. р та з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. із розрахунку прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за відповідні роки.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні, викладеним у позові, просила задовольнити позов та поновити їй строк для звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки не знала що може отримувати державну допомогу у більшому розмірі.
Представник відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради позов не визнав. В своїх запереченнях відповідач посилався на наступне. Позивачем пропущено строк позовної давності передбачений ст. 99 КАС України. У 2007 році позивачці, як застрахованій особі державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначалась відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
З 01.01.2008 року призначення допомоги здійснювалось за нормами ч.1 ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” з урахуванням змін, внесених Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Оскільки Конституційним Судом України рішення щодо визнання п. 23 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» неконституційним не приймалось, то виплата позивачці допомоги проводилась відповідно до чинного законодавства. Лише Законом України «Про Державний бюджет України» визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідач не є прибутковою організацією, а є розпорядником коштів Державного бюджету України. Проведення соціальних виплат можливе лише за умови внесення змін до Закону України про Державний бюджет України, які мають передбачати збільшення видаткової частини з одночасним визначенням джерел надходжень до бюджету, за рахунок яких здійснюватимуться ці видатки. Відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Луганській області у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі. У своїх письмових запереченнях на позовну заяву зазначив, що єдиним законом України, який Конституція України відокремлює серед інших, є закон про Державний бюджет України, та відповідною конституційною нормою чітко окреслене коло питань, які можуть бути врегульовані цим Законом. А саме, виключно Законом “Про Державний бюджет України” визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За цим конституційним приписом у разі, якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону “Про Державний бюджет України”. Крім того, позивачкою пропущено строк для звернення до суду, визначений ст.ст. 99, 100 КАС України, що є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову.
Вислухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно ст.21 Конституції України усі люди є вільними і рівними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати її.
Судом встановлено, що позивачка має сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про його народження (а.с.9).
Позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як застрахована особа в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування і користується правами, встановленими Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
Відповідно до ст. 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Дію статті 43 зупинено на 2007 рік - згідно із Законом України від 19.12.2006 р.
N 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується відповідно до Закону України « Про державну допомогу сім'ям з дітьми » передбачена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст.56, пункту 7 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення статті 56, пункту 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, визначений ст. 56 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, передбачений також Постановою КМ України від 11.01.2007 року №13 “Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми”. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону.
Таким чином, при визначенні розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих осіб, застосовується розмір допомоги, визначений ст. 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
Однак, Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” при визначенні розміру допомоги не визначив, відповідно до якого прожиткового мінімуму визначається розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зважаючи на обумовлене, суд виходячи з положень ч. 7 ст. 9 КАС України, застосовує закон, що регулює подібні правовідносини, а саме ч.1 ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року), відповідно до якої розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до листа відповідача № 05-947 від 18.02.2009 року (а.с.7-8) про відмову позивачці у перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, позивачка перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради з 01.04.2007 року. Їй була призначена допомога по догляду за дитиною до 3-х років у розмірі з 01.04.07 р. по 30.09.07 р. 129.03 грн. та з 01.10.07 р. по 31.12.2007 р. у розмірі - 130.64 грн., з 01.01.08 р. по теперішній час - 144.10 грн. В своєму листі відповідач зазначив, що ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ч.1 ст. 15 та п. 3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» на 2007 рік зупинено. Стосовно 2008 року зазначено, що розмір допомоги по догляду за дитиною до 3-х років визначено наступним чином: «… допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається у розмір, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за шість місяців, але не менш як 130 грн.
У зв’язку з внесенням змін до деяких законодавчих актів України допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується в розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року – 50%, з 1 січня 2009 року – 75%, з 1 січня 2010 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 гривень на місяць, що є значно меншим від розміру допомоги, визначеного ст. 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
Відповідно до ч.1 Постанови КМ України від 16.01.2007 року №32 “Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку”, в 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, призначається, а в ІІ-ІV кварталах і виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.
Таким чином, до повноважень відповідача належить нарахування та виплата позивачу щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому
ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
Враховуючи зазначене, можна прийти до висновку, що право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років виникає за період починаючи з 09 липня 2007 року по 31.12.2007 р. відповідно до частини 1 ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” в розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років. Тобто з моменту винесення Конституційним Судом України 09.07.2007 року вказаного рішення, відповідач мав провести розрахунок та виплати допомоги позивачам, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом, і в такому розмірі виплачувати до 31 грудня 2007 року, тобто до закінчення бюджетного року.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.2 ст.100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Позивач разом із заявлениям клопотання про поновлення строку звернення до суду не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, що вона не знала скільки їй фактично нараховують вказану допомогу, а могла тільки знати скільки їй фактично виплачується. Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, оскільки відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню і є доступними для ознайомлення всіма громадянами.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Разом з цим, суд вважає, що позивачем пропущено строки звернення до суду, оскільки вона звернулась до суду лише у травні 2009 р., тобто майже через два роки після оприлюднення вищевказаного рішення Конституційного суду України, тобто поза межами встановленого ст. 99 КАС України однорічного строку давності.
Суд вважає, що згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Що стосується вимог позивачки за 2008 рік, то рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. не були визанні неконституційними внесені п.23 Розділу П ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 р.» від 28.12.07 р. зміни до ст. 15 ч.1 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»,згідно з якими допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. В зв’язку з чим вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, понесені позивачкою судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя А.О.Пташкіна