Справа № 2-161/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 квітня 2010 року                                    Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області  у складі:

  головуючого судді: Пелипенко К.В.

  при секретарі:  

  за участю представників сторін:

  від позивача:      

  від відповідача: Хандрига Л.І.

не з’явився

не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу  

за позовом  ОСОБА_3 (с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

до  Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропетровської області)

про  стягнення моральної шкоди, спричиненої  втратою професійної працездатності  в сумі  43 750, 00 грн.

                                                      ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_3 (с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області) звернувся до суду з позовом, відповідно до якого  просить стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропетровської області) моральну шкоду, спричинену втратою професійної працездатності  в сумі 43 750, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що   з 24.02.1997р. по 12.12.2000р. позивач працював підземним гірником шахти «Степова» ВАТ «Павлоградвугілля». 12.12.2000р. позивач був звільнений з шахти «Степова» Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» в зв’язку з тим, що стан здоров’я позивача  перешкоджав його подальшому продовженню трудових відносин. В зв’язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки, із впливом комплексу виробничих шкідливостей (фізичні перенагрузки, вимушена робоча поза, неблагоприємний мікроклімат) на підприємстві вугільної промисловості позивач отримав виробничу травму. Внаслідок отриманої виробничої травми позивач отримав травму хребта, спинного мозку та кісток тазу. Вищенаведені ушкодження позивачем отримані в результаті трудових відносин з відповідачем. Відповідно до довідки МСЕК серії ДНА-01 № 167918 від 13.11.2000р. позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності, встановлено третю групу інвалідності, встановлено потребу у медикаментозному та санаторно-курортному  лікуванні, а також лікування у травматолога та невропатолога. В подальшому, довідкою МСЕК серії ДНА-02 № 023641 від 30.01.2008р. встановлена зміна ступені втрати професійної працездатності позивача до 35%. Позивач зазначає, що внаслідок отриманої виробничої травми йому завдано моральну шкоду, яка виражається в тому, що він втратив професійну працездатність, в молодому віці став інвалідом, втратив високооплачувану роботу. Спричинену моральну шкоду в розмірі 43 750, 00 грн. позивач просить стягнути з відповідача на його користь в повному обсязі.

В судове засідання позивач не з’явився, подав заяву, відповідно до якої просить розглянути справу у його відсутність, позові вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі. Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позивач не надав жодних доказів наявності у нього моральної шкоди. Крім того, відповідач посилається на те, що укладаючи трудовий договір з позивачем, йому було роз’яснено його права і обов’язки, про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, при цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці з підвищеною небезпекою. Відповідач не приховував від позивача важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, а тому, як вважає відповідач, протиправних дій відносно позивача не вчиняв і не може нести відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди за цієї підстави. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів про хворобу, пов’язану зі стресом, якого він зазнав в результаті трудового каліцтва, професійного захворювання чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви свого стану.  Відповідач зазначає, що позивач при зверненні з позовом пропустив встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний термін  звернення до суду. Стаття 237-1 КЗпП України є спеціальною нормою трудового права, яка регулює правовідносини по відшкодуванню даного виду моральної шкоди, а тому застосування норм трудового права можливе лише за умови дотримання передбачених тим же трудовим законодавством строків звернення до суду. Згідно п. 6 перехідних положень Цивільного Кодексу України 2004 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. На підставі викладеного відповідач просить відмовити позивачу в позові.  

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач з 24.02.1997р. по 12.12.2000р. працював підземним гірником шахти «Степова» ВАТ «Павлоградвугілля», з якої був звільнений 12.12.2000р. у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника виконуємій роботі зі станом здоров’я, що підтверджується записами у трудовій  книжці (а.с. 27).

17.12.1999р. комісія у складі голови – начальника зміни по техніці безпеки  шахти «Степова» Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» провела розслідування нещасного випадку, що стався на шахті «Степова» Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» з ОСОБА_3, який працює на цьому підприємстві машиністом горновийомчених машин.

Причину нещасного випадку встановила комісія з участю представників роботодавця  - відповідача по справі.

Комісією встановлено, що причиною нещасного випадку стало порушення паспорта кріплення н/ниши, технології виїмки, низька технологічна дисципліна серед робочих дільниці.

Відповідно до зазначених вище подій цією комісією був складений акт про нещасний випадок № 101.

В матеріалах справи є виписні епікризи з історії хвороби позивача, відповідно до яких підтверджується погане самопочуття позивача внаслідок отриманих травм.

Відповідно до висновку МСЕК від 13.11.2000 року, серія ДНА-01 № 167918,   позивачеві було встановлено 40% втрати професійної працездатності, 3-тю групу інвалідності.

16.01.2002р. постановою № 2116 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України продовжив раніше призначену позивачу щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 391, 78 грн., виплату якої провадити з 01.12.2001р.                                                                                                                                                  

25.03.2002р. постановою № 397 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України призначив позивачу одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі  467, 39 грн.

Підставою для винесення зазначених вище постанов став відповідний висновок МСЕК.  

Виходячи з наведеного, не викликає сумніву та є таким, що доведений, факт того, що втрата професійної працездатності настала в результаті нещасного випадку на виробництві.

Компенсація по відшкодування  моральної шкоди через  втрату працездатності позивачеві  не було нарахована та не була сплачена.

 Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Між тим,  відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Згідно п. 3 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. Проте за п. 6 Прикінцевих та перехідних положень правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Так, право звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди у позивача виникло в 2000 році, тобто коли довідкою МСЕК від 13.11.2000 року, серія ДНА-01 № 167918, позивачеві було встановлено 40% втрати професійної працездатності та 3-тю групу інвалідності.

Отже саме в цей час виникли правовідносини між позивачем та відповідачем, тобто до цих правовідносин повинні застосовуватись норми, які діяли на момент їх виникнення, тобто на 2000 рік.

Цивільний кодекс України, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, а саме на ст. 1167 ЦК України, набрав чинності з 01.01.2004 року.

Як вже зазначалось вище, правовідносини між позивачем та відповідачем виникли у 2000 році, тобто до набрання зазначеним Кодексом чинності.

На той час спірні правовідносини були врегульовані Цивільним Кодексом України 1963 року, який не містив норми, відповідно до якої позовна давність не поширювалась на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Право звернення до суду з позовом у позивача виникло в 2000 році, а звернувся він до суду у січні 2010 року, тому суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду і тому суд вбачає підстави для безумовного застосування ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР 1964 року,  відповідно до якої закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 58-60, 79, 212, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд –  

                                ВИРІШИВ :

        В задоволенні позову – відмовити.    

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області може бути подано через Петропавлівський районний  суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя                                                                                                           К.В. Пелипенко