Дата документу 17.03.2021 Справа № 331/3041/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/3041/15 Головуючий у 1-й інстанції: Жукова О.Є.

Провадження №22-ц/807/651/21                                Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» обгрунтовує тим, що 01 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», в особі Запорізької обласної дирекції «АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №014/17-46/678-55, згідно умов якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти в розмірі 29 800,00 доларів США, на споживчі цілі зі сплатою 14% річних, строком до 01 липня 2018 року.

На виконання положень Кредитного договору, Банком було відкрито Позичальнику позичковий рахунок, на який надано кредитні кошти.

Відповідно до п.1.3.3. п. 3.1. ст. 3, п. 7.1. п. 7.2 ст.7 Кредитного договору №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року, Позичальник зобов`язується сплачувати Кредитору проценти за користування кредитом, розмір яких розраховується на основі процентної ставки, визначеної кредитним договором; погашення кредиту та процентів здійснюється ануїтетними платежами у валюті кредиту першого числа кожного календарного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, згідно з Графіком погашення кредиту та інших платежів.

Забезпеченням Кредитного договору №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року виступають: Договір поруки №014/17-46/678-55/1 від 01 липня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 ; Договір поруки №014/17-46/678-55/2 від 01 липня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 .

Відповідно до п.1.2., 2.1. Договору поруки №014/17-46/678-55/1 від 01 липня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед Банком відповідати по зобов`язанням Боржника – ОСОБА_2 , які виникають з умов кредитного договору №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року, а саме: повернути кредит в розмірі 29 800,00 доларів США до 01 липня 2018 року, сплатити проценти за його користування, виходячи з процентної ставки 14% річних, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати усі можливі збитки, понесені внаслідок невиконання чи неналежного вимонання умов Кредитного договору. У випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов`язань по Кредитному договору, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком, у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

Приписами п.2.4., 2.5., 2.7. Договору поруки №014/17-46/678-55/1 від 01 липня 2008 року, встановлено, що у випадку невиконання Боржником Боргових Зобов`язань перед Банком за Кредитним Договором, Банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про виконання Боргових зобов`язань в повному обсязі чи в частині. Поручитель приймає на себе зобов`язання, у випадку невиконання Боржником боргових зобов`язань перед Банком за Кредитним договором, здійснити виконання Боргових зобов`язань в обсязі, заявленому Банком в письмвій вимозі протягом 5 банківських днів з дати направлення відповідної письмової вимоги Банку. При простроченні виконання своїх обов`язків, як вони визначені в п.2.5. цього Договору, Поручитель зобов`язаний виплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення, за кожний день прострочення.

Відповідно до п.3.1. Договору поруки №014/17-46/678-55/1 від 01 липня 2008 року, сторони договору встановлюють, що у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором на всю суму заборгованості встановлену на момент подання позовної вимоги, відповідно до ч.1,2. ст. 554 ЦК України.

Відповідно до п.1.2., 2.1. Договору поруки №014/17-46/678-55/2 від 01 липня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 , Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед Банком відповідати по зобов`язанням Боржника – ОСОБА_2 , які виникають з умов кредитного договору №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року, а саме: повернути кредит в розмірі 29800,00 доларів США до 01 липня 2018 року, сплатити проценти за його користування, виходячи з процентної ставки 14% річних, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати усі можливі збитки, понесені внаслідок невиконання чи неналежного вимонання умов Кредитного договору. У випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов`язань по Кредитному договору, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком, у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

Приписами п.2.4., 2.5., 2.7. Договору поруки №014/17-46/678-55/2 від 01 липня 2008 року, встановлено, що у випадку невиконання Боржником Боргових Зобов`язань перед Банком за Кредитним Договором, Банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про виконання Боргових зобов`язань в повному обсязі чи в частині. Поручитель приймає на себе зобов`язання, у випадку невиконання Боржником боргових зобов`язань перед Банком за Кредитним договором, здійснити виконання Боргових зобов`язань в обсязі, заявленому Банком в письмoвій вимозі протягом 5 банківських днів з дати направлення відповідної письмової вимоги Банку. При простроченні виконання своїх обов`язків, як вони визначені в п.2.5. цього Договору, Поручитель зобов`язаний виплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення, за кожний день прострочення.

Відповідно до п.3.1. Договору поруки №014/17-46/678-55/2 від 01 липня 2008 року, сторони договору встановлюють, що у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, Поручитель і боржник несуть соліарну відповідальність перед Кредитором на всю суму заборгованості встановлену на момент подання позовної вимоги, відповідно до ч.1,2. cт. 554 ЦК України.

В порушення умов Кредитного договору №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року, позичальником не виконуюються зобов`язання щодо повернення оджержаного кредиту та сплати нарахованих процентів в строки і в порядку погашення кредитної заборованості.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Кредитного договору №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором, Кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту Позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред`явлення вимоги.

Відповідно до п.9.2. ст. 9 Кредитного договору №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року, Кредитор вправі пред`явити Позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадках прострочення Позичальником більше ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 днів, але більше трьох разів протягом останніх дванадцяти місяців.

Приписами п. 16.3 9 Кредитного договору №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року, встановлено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань по цьому Договору, Позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1% від простроченої оплати суми за кожен календарний день прострочення.

У зв`язку із виникненням заборгованості 10 лютого 2015 року ОСОБА_2 та поручителям ОСОБА_1 , ОСОБА_4 направлені вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, повідомлено про наявність заборгованості за несплаченими траншами та відсотками, запропоновано погасити прострочену заборгованість за кредитним договором №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року та попереджено, що у випадку незадоволення вимоги, розпочнеться дострокове стягнення всієї заборгованості за вказаними договорами.

Направлені вимоги Банку про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року, були проігноровані позичальником та поручителями, належним чином їх виконано не було.

Станом на 02 лютого 2015 року заборгованість за кредитним договором №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року становить 20072,46 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 17962, 60 доларів США, заборгованість за несплаченими відсотками – 2109,86 доларів США.

Враховуючи викладене, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», просило суд:

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Раййфайзен Банк Аваль», в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року станом на 02 лютого 2015 року у розмірі 20072,46 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 17962, 60 доларів США, заборгованість за несплаченими відсотками – 2109,86 доларів США. Розмір солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обмежити сумою 20072,46 доларів США.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року станом на 02 лютого 2015 року у розмірі 20072,46 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 17962, 60 доларів США, заборгованість за несплаченими відсотками – 2109,86 доларів США. Розмір солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 обмежити сумою 20072,46 доларів США.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2015 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 станом на 02 лютого 2015 року в сумі 20072 долари США 46 центів США.

Розмір солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 обмежено сумою 20072 долари США 46 центів США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 станом на 02 лютого 2015 року в сумі 20072 долари США 46 центів США.

Розмір солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обмежено сумою 20072 долари США 46 центів США.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2018 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2018 року у цій справі скасовано та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2018 року залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 станом на 02 лютого 2015 року в сумі 20072 долари США 46 центів США.

Розмір солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 обмежено сумою 20072 долари США 46 центів США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 станом на 02 лютого 2015 року в сумі 20072 долари США 46 центів США.

Розмір солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обмежено сумою 20072 долари США 46 центів США.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» судовий збір в сумі по 2152 гривні 00 копійок, з кожного.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що з позовом до суду звернулося Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», яке 09 серпня 2018 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» договір про відступлення права вимоги, за яким останнє набуло право вимоги за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55. Однак, ОСОБА_2 оскаржує вищезазначений договір відступлення права вимоги, та задоволення його позову повністю виключить право ТОВ «ФК «Форінт» бути позивачем в цьому провадженні. Крім того, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було встановлено належним чином, що підпис, що міститься на договорі поруки дійсно належить ОСОБА_2 , та чи є вказаний договір поруки, припиненим.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором кредиту, наявності кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню на користь Банку солідарно з боржника та поручителів. При здійсненні розрахунку суд урахував, що строк дії договору закінчується 01 липня 2018 року, проте направивши 10 лютого 2015 року вимогу боржнику та поручителям про дострокове повернення заборгованості, Банк змінив строк виконання зобов`язання, тому зробив висновок про стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 17962.60 доларів США та відсотками у розмірі 2109.86 доларів США, яка виникла станом на 02 лютого 2015 року.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитись, оскільки до таких висновків суд прийшов з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 01 липня 2008 року був укладений Кредитний договір № 014/17-46/678-55.

Відповідно до п. п. 1.1.1, 1.1.6, 1.2.1 договору, Банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 29800,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних, строком по 01 липня 2018 року під заставу земельної ділянки.

Відповідно до п. 7.1. договору встановлено, що ОСОБА_2 зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними платежами в розмірі, згідно з графіком погашення кредиту.

Забезпеченням Кредитного договору №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року виступають: Договір поруки №014/17-46/678-55/1 від 01 липня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 ; Договір поруки №014/17-46/678-55/2 від 01 липня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 .

Відповідно до п.1.2., 2.1. Договору поруки №014/17-46/678-55/1 від 01 липня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед Банком відповідати по зобов`язанням Боржника – ОСОБА_2 , які виникають з умов кредитного договору №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року, а саме: повернути кредит в розмірі 29800,00 доларів США до 01 липня 2018 року, сплатити проценти за його користування, виходячи з процентної ставки 14% річних, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати усі можливі збитки, понесені внаслідок невиконання чи неналежного вимонання умов Кредитного договору. У випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов`язань по Кредитному договору, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком, у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

Приписами п.2.4., 2.5., 2.7. Договору поруки №014/17-46/678-55/1 від 01 липня 2008 року, встановлено, що у випадку невиконання Боржником Боргових Зобов`язань перед Банком за Кредитним Договором, Банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про виконання Боргових зобов`язань в повному обсязі чи в частині. Поручитель приймає на себе зобов`язання, у випадку невиконання Боржником боргових зобов`язань перед Банком за Кредитним договором, здійснити виконання Боргових зобов`язань в обсязі, заявленому Банком в письмoвій вимозі протягом 5 банківських днів з дати направлення відповідної письмової вимоги Банку. При простроченні виконання своїх обов`язків, як вони визначені в п.2.5. цього Договору, Поручитель зобов`язаний виплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення, за кожний день прострочення.

Відповідно до п.3.1. Договору поруки №014/17-46/678-55/1 від 01 липня 2008 року, сторони договору встановлюють, що у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором на всю суму заборгованості встановлену на момент подання позовної вимоги, відповідно до ч.1,2, cт. 554 ЦК України.

Відповідно до п.1.2., 2.1. Договору поруки №014/17-46/678-55/2 від 01 липня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 , Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед Банком відповідати по зобов`язанням Боржника – ОСОБА_2 , які виникають з умов кредитного договору №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року, а саме: повернути кредит в розмірі 29800,00 доларів США до 01 липня 2018 року, сплатити проценти за його користування, виходячи з процентної ставки 14% річних, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати усі можливі збитки, понесені внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов Кредитного договору. У випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов`язань по Кредитному договору, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком, у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

Приписами п.2.4., 2.5., 2.7. Договору поруки №014/17-46/678-55/2 від 01 липня 2008 року, встановлено, що у випадку невиконання Боржником Боргових Зобов`язань перед Банком за Кредитним Договором, Банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про виконання Боргових зобов`язань в повному обсязі чи в частині. Поручитель приймає на себе зобов`язання, у випадку невиконання Боржником боргових зобов`язань перед Банком за Кредитним договором, здійснити виконання Боргових зобов`язань в обсязі, заявленому Банком в письмoвій вимозі протягом 5 банківських днів з дати направлення відповідної письмової вимоги Банку. При простроченні виконання своїх обов`язків, як вони визначені в п.2.5. цього Договору, Поручитель зобов`язаний виплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення, за кожний день прострочення.

Відповідно до п.3.1. Договору поруки №014/17-46/678-55/2 від 01 липня 2008 року, сторони договору встановлюють, що у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором на всю суму заборгованості встановлену на момент подання позовної вимоги, відповідно до ч.1,2. ст. 554 ЦК України.

Матеріалами справи, зокрема виписками по рахунку, підтверджено, що Банк виконав обов`язок перед ОСОБА_2 відповідно до умов Договору надавши кредит в сумі 29800, 00 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 несвоєчасно та не в повному обсязі виконував умови договору, через що станом на 02 лютого 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 в розмірі 20072 долари США 46 центів США, з яких: заборгованість за кредитом - 17962,60 доларів США, заборгованість за відсотками - 2 109, 86 доларів США.

Вимога Банку до поручителів ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про погашення суми заборгованості від 02 лютого 2015 року, залишена ними без задоволення, і розмір заборгованості останніми жодними належними та допустимими доказами не спростований.

09 серпня 2018 року між Aкціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форініт» укладено Договір № 140/11/210, згідно умов якого Кредитор передав у власність Набувача Права Вимоги за Кредитним договором №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року зі змінами і доповненнями та укладеним додатковими угодами до нього, вказані в Реєстрі кредитних операцій до відступлення, в пopядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, а Набувач прийняв від Кредитора права Вимоги в обсязі та на умовах, що існували на Дату відступлення Прав Вимоги та сплатив Кредитору їх вартість.

Також, 09 серпня 2018 року, між Акціоненим товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» укладено Договір відступлення прав за договорами поруки, які не посвідчені нотаріально №140/11/211, згідно умов якого, у зв`язку з укладанням зазначеного вище Договору №140/11/210 від 09 серпня 2011 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» прийняло права за договорами поруки, а саме за Договором поруки №014/17-46/678-55/1 від 01 липня 2008 pоку, укладеним між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 та Договором поруки № 014/1746/678-55/2 від 01 липня 2008 року, укладеним між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 , в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за Кредитним договором №«014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року.

Сторонами у повному обсязі виконані зобов`язання за Договором №140/11/210 від 09 серпня 2018 року та Договором відступлення прав за договорами поруки, які не посвідчені нотаріально №140/11/211 від 09 серпня 2018 року.

Перехід права вимоги за кредитним договором 014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року та договорами поруки №014/17-46/678-55/1 від 01 липня 2008 року, № 014/1746/678-55/2 від 01 липня 2008 року, підтверджено даними доданими до заяви про заміну позивача, а саме копіями договорів від 09 серпня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», копіями договорів про відступлення прав за договорами поруки від 09 серпня 2018 року та Витягу до нього.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено у ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 несвоєчасно та не в повному обсязі виконував умови договору, через що станом на 02 лютого 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55 в розмірі 20072 долари США 46 центів США, з яких: заборгованість за кредитом - 17962,60 доларів США , заборгованість за відсотками - 2 109, 86 доларів США.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, наявність яких підтверджується наявним кредитним договором від 01 липня 2008 року № 014/17-46/678-55.

Фактично, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків про стягнення заборгованості з боржника і поручителів в солідарному порядку, водночас не в повній мірі встановив фактичні обставини справи.

Так, суд першої інстанції не взяв до уваги, що в якості забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору № 014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений 01.07.2008 року Чуєвою Т.Т. приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу зареєстрований в реєстрі за № 1954.

Положеннями п.1,2, 1.3. 1.5 Договолру іпотеки встановлено, що предметом іпотеки є нерухоме майено: земельна ділянка, площею 0,0999 гектарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 265785, виданого Бердянською міською радою Запорізької області 20.01.2008 року.

У зв`язку з виникненням заборгованості станом на 02.02.2015 року у розмірі 20072.46 доларів США з яких: заборгованість за кредитом – 17962.60 доларів США, заборгованість за несплаченими відсотками – 2109.86 доларів США, 10.02.2015 року Банк направив позичальнику та іпотекодавцю – ОСОБА_2 , і поручителям ОСОБА_1 , ОСОБА_4 вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, повідомлено по наявність заборгованості за несплаченими траншами та відсотками, запропоновано погасити прострочену заборгованість за кредитним договором № 014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року та попереджено, що у випадку незадоволення вимоги розпочнеться дострокове стягнення всієї суми заборгованості за вказаним кредитним договором.

Направлені вимоги Банку були проігноровані позичальником і поручителями та належним чином їх не було виконано.

В квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просило суд звернути стягнення на предмет ііпотеки за Договором іпотеки, посвідченим 01 липня 2008 року Чуєвою Т.Т., приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу за №1954, предметом якого є земельна ділянка, площею 0,0999 гектарів в межах згідно з планом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер земельної ділянки 2310400000:01:012:0061, що належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзе Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» з метою погашення усієї суми заборгованості за кредитним договором №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року, яка станом на 02.02.2015 року становить у загальній сумі 20072,46 доларів США, з яких: 17962.60 доларів США – заборговність за кредитом; 20109.86 доларів США – заборованість за відсотками шляхом проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» уточнило позовні вимоги та просило суд: в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року станом на 05 червня 2015 року на загальну суму 36976.32 доларів США з яких: 17962.60 доларів США – заборговангість за кредитом; 3177.76 доларів США – заборгованість за відсотками; 15835.96 доларів США - пеня звернути стягнення на предмет ііпотеки за Договорм іпотеки, посвідченим 01 липня 2008 року Чуєвою Т.Т., приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу за №1954, предметом якого є земельна ділянка, площею 0,0999 гектарів в межах згідно з планом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер земельної ділянки 2310400000:01:012:0061, що належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №265785, виданого Бердянською міською радою Запорізької області 29 січня 2008 року, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною незалежним експертом в ході проведення виконавчих дій та задовольнити за рахунок предмету іпотеки майнові вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року в розмірі 36976.32 доларів США, звернуто стягнення на предмет ііпотеки - на земельну ділянку, площею 0,0999 гектарів в межах згідно з планом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер земельної ділянки 2310400000:01:012:0061, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №265785, виданого Бердянською міською радою Запорізької області 29 січня 2008 року, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною незалежним експертом в ході проведення виконавчих дій та задовольнити за рахунок предмету іпотеки майнові вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Зазначене рішення набрало законної сили.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінює порядоку, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно, засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог, згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором, указана в такому рішенні в повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постаовах Верховного суду.

У справі, яка переглядається, строк кредитного договору встановлений сторонами до 01 липня 2018 року, однак 02 лютого 2015 року Банк надіслав відповідачам вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, а 29 квітня 2015 року звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна.

29 квітня 2015 року Банк пред`явив позов про дострокове стягнення усієї суми кредитної заборгованості, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна, яка виникла станом на 05 червня 2015 року на загальну суму 36976.32 доларів США з яких: 17962.60 доларів США – заборговангість за кредитом; 3177.76 доларів США – заборгованість за відсотками; 15835.96 доларів США -пені, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку плати процентів за користування кредитом.

Отже, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» використало згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України та пунктом 3.8 кредитного договору право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України за порушення умов договору, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, змінивши строк дії та умови кредитних договорів, а тому у банку відсутні підстави для нарахування передбачених договорами відсотків за користування кредитом поза межами строку дії кредитних договорів та інших санкцій, оскільки їх нарахування законом не передбачено. У спірних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки построчення виконання грошового зобов`язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

27 липня 2018 року в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, відбулася примусова реалізація земельної ділянки, що була передана в іпотеку за договором іпотеки в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 348063 від 27 липня 2018 року реалізація зазначеного предмету іпотеки відбулась за ціною 183 710 грн.

09 серпня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», та ТОВ «ФК «Форінт» було укладено Договір № 140/11/210, згідно умов якого Банк передав у власність Кредитора Права Вимоги за Кредитним Договором 014/17-46/678-55 від 01 липня 2008 року.

За Кредитним договором №014-17-46/678-55 на дату відступлення прав (09 серпня 2018 року), розмір вимог склав 44 968,39 дол. США , в тому числі: основна(позичкова) заборгованість - 17 962, 60 дол. США; нараховані проценти за користування кредитом - 11 169, 83 дол. США; пеня-15 835, 96 дол. США.

30 серпня 2018 року на рахунок ТОВ «ФК «Форінт» надійшли кошти у розмірі 157 567,73 грн, що за курсом Національного Банку України становило 5 604,12 дол. США, які були зараховані в рахунок пені за Кредитним договором №014-17-46/678-55, яка була стягнута з ОСОБА_2 згідно рішення Бердянського міськрайоного суду Запорізької області по справі № 310/3892/15-ц від 14 січня 2016 року, яке набрало законної сили.

Умовами п. 7.7 кредитного договору було визначено черговість погашення заборгованості за договором, зокрема, передбачено, що в першу чергу погашається пеня та штрафи за неналежне виконання позичальником зобов`язань за цим договором, сплата прострочених процентів за користування кредитом, погашення простроченої до сплати суми заборгованості за кредитом, якщо таке прострочення матиме місце, погашення суми заборгованості за кредитом.

Таким чином, є правомірним здійснення зарахування вказаної вартості майна на погашення заборгованості за пенею, яка становила 15835.96 доларів США.

Отже, при вирішенні питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню у цій справі, слід виходити із сум, які стягнуто заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року та не виконано на час звернення з цим позовом.

При цьому слід врахувати, що вимоги щодо пені в рамках даної справи не заявлялись та не були предметом розгляду.

Таким чином, залишок непогашеної сума заборгованості за кредитним договором №014-17-46/678-55 на час звернення з цим позовом до суду та на час розгляду справи апеляційним судом, яка виникла станом на 02.02.2015 року становить 20072.46 доларів США, в тому числі: 17962.60 доларів США – заборгованість за кредитом; 2109.86 доларів США – нараховані проценти за користування кредитом за період з 01.05.2014 року по 01.02.2015 року.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука ( частина перша статті 546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником ( частина перша статті 553 ЦК України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦПК України, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги, що порука за вказаним кредитним договором є припиненою, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.

З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Отже, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Проте, якщо кредитор змінює строк виконання основного зобов`язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. В такому разі кредитор зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

У справі, яка переглядається, строк кредитного договору встановлений сторонами до 01 липня 2018 року, однак 02 лютого 2015 року Банк надіслав відповідачам вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, а 29 квітня 2015 року звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна.

Отже, такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку плати процентів за користування кредитом. Рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни

У такому випадку підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Банк звернувся із позовом у цій справі у квітні 2015 року, тобто в межах шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Оскільки заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 січня 2016 року, яке набрало законної сили задоволено позовні вимоги Банку у розмірі 36976.32 доларів США з яких: 17962.60 доларів США – заборговангість за кредитом; 3177.76 доларів США – заборгованість за відсотками; 15835.96 доларів США -пені, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна. На час звернення з цим позовом до суду та на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції на рахунок ТОВ « ФК « Форінт» надійшли кошти у розмірі 157567.73 грн, що за курсом Націонадбного Банку України становило 5604.12 доларів США, які були зараховані в рахунок пені, яка була стягнута з ОСОБА_2 згідно вищезазначеного рішення суду. Заборгованість у розмірі 20072,46 доларів США з яких: 17962.60 доларів США – заборгованість за тілом кредиту, 2109.86 доларів США – проценти за користування кредитом за період з 01.05.2014 рокцу по 01.02.2015 року , залишається непогашеною, наявні підстави для стягнення заборгованості солідарно з боржника і поручителів.

      З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дослідивши зібрані у справі докази й надавши їм належну оцінку, застосувавши відповідні норми матеріального права, фактично прийшов до обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором, яка утворилась внаслідок невиконання ними належним чином зобов`язань за цим договором, проте не врахував всіх вищезазначених фактичних обставин справи, що є підставою для зміни судового рішення, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Відповідно до частини першо статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

     Доводи апедяційної скарги про те, що ОСОБА_1  не підписував договір поруки  №014/17-46/678-55/1 від 01 липня 2008 року не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустими доказами.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

        ОСОБА_1 не надав доказів на спростування презумпції правомірності зазначеного правочину, а тому суд першої інстанції мав усі підстави для стягнення заборгованості солідарно з боржника та поручителя відповідно до вищезазначеного договору поруки.

Інші доводи апеляційної скарги  не дають підстав для  висновку, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та відмови у задоволенні позову ТОВ Фінансова компанія « Форінт» про стягнення заборгованостів за кредитним договором №014-17-46/678-55 від 01 липня 2008 року.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене судове рішення зміні, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно братии до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23,ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша цієї ж статті).

Враховуючи висновок апеляційного суду про зміну мотивувальної частини судового рішення суду першої інстанції і залишення без змін резолютивної частини цього рішення, якими в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.367, 374, 375, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2020 року у цій справі змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повна постанова складена 23 березня 2021 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддя

Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.