ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 р.Справа № 520/5452/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року (постановлену суддею Сагайдаком В.В.) по справі № 520/5452/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати Рішення від 15.05.2019 р. № 28 Ізюмського об`єднаного управління ПФУ Харківської області "Про відмову в перерахунку пенсії згідно Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. №1- рп (11)2019"; зобов`язати Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 25.04.2019 р. перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. № 1-р(11)/2019, справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 р. позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано Рішення від 15.05.2019 р. № 28 Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області "Про відмову в перерахунку пенсії згідно Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. №1- рп (11)2019"; зобов`язано Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 25.04.2019 р. перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. № 1-р(11)/2019, справа №3-14/2019(402/19, 1737/19).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 р. замінено боржника у виконавчому листі по справі № 520/5452/19 Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення або зміну порядку та способу виконання судового рішення, в якій просив: задовольнити заяву та постановити рішення про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення від 26.06.2019 р. у справі № 520/5452/19 щодо зобов`язання орган ПФУ в Харківській області провести з 25.04.2019 р. перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. № 1-р(11)/2019, справа №3-14/2019(402/19, 1737/19) в частині стягнення нарахованої але не виплаченої суми заборгованості пенсії в розмірі 7255,93 грн. за період з 25.04.2019 р. по 30.06.2019 р. за матеріалами виконавчого провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 р. заяву позивача про встановлення або зміну порядку та способу виконання судового рішення повернуто заявнику без розгляду.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та задовольнити заяву та постановити рішення про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення від 26.06.2019 р. у справі № 520/5452/19 щодо зобов`язання орган ПФУ в Харківській області провести з 25.04.2019 р. перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. № 1-р(11)/2019, справа №3-14/2019(402/19, 1737/19) в частині стягнення нарахованої але не виплаченої суми заборгованості пенсії в розмірі 7255,93 грн. за період з 25.04.2019 р. по 30.06.2019 р. за матеріалами виконавчого провадження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного суду України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Повертаючи заяву позивача про встановлення або зміну порядку та способу виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що до поданої заяви позивачем не надано доказів її направлення на адресу відповідача згідно з ч. 1 ст. 167 Кодексу адміністративного суд України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 8 ст. 378 Кодексу адміністративного суд України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

У даній справі позивачем в порядку наведених вимог ст. 378 Кодексу адміністративного суд України подана заява щодо встановлення способу виконання судового рішення.

Положення ст. 378 Кодексу адміністративного суд України не визначають будь-яких вимог щодо форми та змісту заяв про встановлення способу виконання судового рішення.

Водночас, вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції врахував положення ст. 167 Кодексу адміністративного суд України, що визначають загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 167 Кодексу адміністративного суд України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним законом іноземної держави (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

В свою чергу, згідно ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного суд України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Відтак, оскільки заява ОСОБА_1 про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення подана на стадії виконання судового рішення, то до останньої мають бути додані докази її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Як вбачається з матеріалів справи, останні не містять доказів направлення заяви від 16.11.2020 р. іншим учасникам справи (провадження), що також не заперечується позивачем.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції щодо невідповідності поданої заяви про встановлення способу виконання судового рішення вимогам ч. 1 ст. 167 Кодексу адміністративного суд України в частині надання доказів її направлення іншим учасникам справи, що є підставою для його повернення згідно ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного суд України, є правомірним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року по справі № 520/5452/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін

Повний текст постанови складено 22.03.2021 р.