Справа 2-229/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

31 березня 2010 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді - Брагіна В.І.

при секретарі – Поліщук Н.П.

з участю: позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міньковецької сільської ради про визнання права власності на спадщину: жилий будинок та земельну ділянку,суд,-

 встановив :

      Позивач звернувся до суду з позовом,в якому зазначав,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати – ОСОБА_2.Після її смерті відкрилась спадщина на будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки площею 0,25га. для обслуговування будинку,та 0,60га. для ведення підсобного господарства,розташовані за тією ж адресою.Позивач є спадкоємцем за законом,який фактично прийняв спадщину в частині іншого спадкового майна,а саме земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,отримавши в державного нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за № 2071 від 29.11.2005 року. Але він не може реалізувати свої спадкові права,оскільки на спадковий будинок та земельні ділянки відсутні правовстановлюючі документи,яких не було виготовлено ще за життя власника (спадкодавця). Просив визнати за ним право власності на будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки площею 0,25га. для обслуговування будинку,та 0,60га. для ведення підсобного господарства,розташовані за тією ж адресою,як на спадщину за законом.

        В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі,обґрунтувавши їх наведеними в позові обставинами.

       Відповідач в судове засідання не з’явився направивши на адрес суду заяву з проханням розглядати справу в його відсутність,вказував,що позовні вимоги визнає,проти їх задоволення не заперечує.  

       Вислухавши позивача,дослідивши матеріали справи,суд встановив: ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а.с.4).Після її смерті відкрилась спадщина на будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки площею 0,25га. для обслуговування будинку,0,60га. для ведення підсобного господарства,розташовані за тією ж адресою (а.с.6,7);спадкоємцем за законом є позивач (а.с.5),який прийняв спадщину ,отримавши від державного нотаріуса свідоцтво про право на спадщину.  

       Зазначені обставини визнанні відповідачем,підтверджені дослідженими судом доказами та вважаються судом доведеними в порядку ч.1 ст. 61 ЦПК України.

       Спірні правовідносини виникли з цивільних відносин та регулюються ст.549 ч.2 ЦК України (в ред. 1963 року) ст.ст. 328,380,1216,1220,1222,1225 ЦК України,ст.120 ЗК України,ст.3 ч.5 Закону України « Про державну реєстрацію речових   прав на нерухоме майно та їх обмежень » від 1 липня 2004 року   N 1952-IV.

       При вирішенні спору суд виходить з положень ст.549,ч.2 ЦК України (в ред.1963 року ),згідно якої вважається,що спадкоємець,який подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори,вважається таким,що прийняв спадщину.У відповідності зі ст.3 ч.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень »,згідно з яким,право власності  та  інші речові права на нерухоме майно,набуті згідно з діючими нормативно-правовими  актами  до  набрання чинності  цим  Законом,визнаються державою. Відповідно до цього Закону  реєстрація  речових  прав  на  нерухомість,їх   обмежень здійснюється  лише  в  разі  вчинення  правочинів  щодо нерухомого майна,а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.Таким чином,суд прийшов  до висновку,що позивач позбавлений можливості в позасудовому порядку визнати право власності на спадкове майно.При цьому суд вважає,що спадкодавець був власником нерухомого майна,яке входить до складу спадщини у відповідності з діючими нормативно-правовими  актами  до  набрання чинності  Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ».Згідно ст.120 ЗК України,набувач права власності на жилий будинок одночасно набуває право власності на земельні ділянки для його обслуговування без зміни цільового призначення,відсутність у спадкодавця державного акту на право власності на зазначені земельні ділянки,відсутність державної реєстрації,в даному випадку правового значення не має.

          Виходячи з викладеного суд задовольняє позов,визнає за позивачем право власності на жилий будинок АДРЕСА_1,та земельні ділянки : площею 0,25га. для обслуговування будинку,0,60га. для ведення підсобного господарства,розташовані по АДРЕСА_1.

 Враховуючи клопотання позивача суд понесені ним судові витрати при подачі позову на його користь з відповідача не стягує.

      Керуючись ст.549 ч.2 ЦК України (в ред. 1963 року) ст.ст. 328,380,1216,1220,1222,1225 ЦК України,ст.120 ЗК України,ст.3 ч.5 Закону України « Про державну реєстрацію речових   прав на нерухоме майно та їх обмежень » від 1 липня 2004 року   N 1952-IV,ст.ст.10,11,60,118,209,212,214,215 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В  :

      Позов  задовольнити.

      Визнати за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок АДРЕСА_1,та земельні ділянки : площею 0,25га. для обслуговування будинку,0,60га. для ведення підсобного господарства,розташовані по АДРЕСА_1.

      Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Андрушівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів після його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

       С У Д Д Я   :