ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2010 року                                                                                  смт. Ювілейне

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

              головуючого - судді Макарова М.О.,

                при секретарі – Ратушній Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації, про визнання дій незаконними, перерахунок нарахованих та виплачених сум, стягнення грошових коштів,

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації про  визнання дій незаконними щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  та зобов'язання відповідача нарахувати допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку за період 2007-2008 роки відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та стягнути з відповідача 6400 грн. 70 коп. недовиплаченої допомоги, а також зобов’язати відповідача виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з січням 2009 року відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у неї народився син ОСОБА_2 та Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації їй призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення її сином трирічного віку, а саме їй виплачено: у серпні 2007 року – 128 грн. 37 коп., у вересні 2007 року - 134 грн. 45 коп., жовтні 2007 року – 136 грн. 13 коп., у листопаді – 140 грн. 05 коп., з0 грудня 2007 року по червень 2009 року – по 144 грн. 10 коп. щомісячно.

  Оскільки відповідачем зазначена допомога призначена їй у розмірі меншому, ніж встановлено чинним законодавством, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Відповідач позов не визнав. У судовому засіданні представник відповідача Шевелєва А.О. суду показала, що управління діяло відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, у своїй діяльності керувалось положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Управління також діяло в межах ст. 23 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються Законом «Про державний бюджет». Крім того, як зазначив представник відповідача, після прийняття Конституційним Судом України 09 липня 2007 року рішення про визнання неконституційними деякі положення статей Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік не було виділено додаткових коштів та не визначено порядку виконання, а що стосується вимог щодо підвищення зазначеної допомоги та виплату її у 2008 – 2009 року то ці вимоги не ґрунтуються на законі, а тому просила в задоволенні позову відмовити.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, установив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у позивачки народився син ОСОБА_2. У зв’язку з народженням дитини позивачка перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації, де й отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, а також їй виплачено: у серпні 2007 року – 128 грн. 37 коп., у вересні 2007 року - 134 грн. 45 коп., жовтні 2007 року – 136 грн. 13 коп., у листопаді – 140 грн. 05 коп., з0 грудня 2007 року по червень 2009 року – по 144 грн. 10 коп. щомісячно.

У відповідності до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Згідно із п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», на 2007 рік зупинено дію ст. 12, ч.1 ст.15 та п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» на 2007 рік допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за N 6-рп/2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст.12, ч.1 ст. 15 та п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації з 9 липня 2007 року повинно було діяти у відповідності до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та призначити позивачеві допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи рішення про призначення позивачеві допомоги до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у вищевказаних розмірах, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про визнання такого рішення протиправним є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

З наведеного слідує, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації повинно було керуватися приписами ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції, чинній станом на 09 липня 2007 року.

Суд, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають дітей віком до трьох років, серед яких їм надано право на отримання грошової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Посилання відповідача на відсутність коштів у зв’язку із затвердженим раніше обсягом видатків на бюджетний рік судом не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Посилання відповідача про те, що належним відповідачем по даному  спору є Міністерство праці та соціальної політики України суд вважає безпідставними, оскільки конкретні розрахунки розміру допомоги визначались саме відповідачем відповідно до своїх функцій.

Позовні вимоги щодо стягнення суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007-2008 роки не підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги не ґрунтуються на законі, тому  позов підлягає частковому задоволенню лише в частині зобов’язання відповідача перерахувати і виплатити позивачці зазначену допомогу в період з 02 серпня 2007 року до 31 грудня 2007 року по догляду за дитиною трьох років, оскільки рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» діяло до з 09 липня 2007 року до кінця 2007 року.

Посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, яким, як вона вважає, внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» є неконституційними, суд вважає необґрунтованими, оскільки зміни до зазначеного закону не визнанні неконституційними.

Посилання представника відповідача на те, що позивачкою пропущено строк звернення до адміністративного суду суд вважає безпідставним, оскільки допомогу по догляду за дитиною позивачка отримує і зараз, а дізнавшись про порушення її прав відразу звернулася до суду для захисту своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування. Розмір судових витрат визначений судом з урахуванням положення підпункту «б» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6 - 14, 94, 159 - 167, 170 КАСУ, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007, ст. ст. 4, 5, 15 ч. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", ст. ст. 1, 3, 21, 64, 124, 152 Конституції України, суд- ,

П о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації, про визнання дій незаконними, перерахунок нарахованих та виплачених сум, стягнення грошових коштів, задовольнити частково .

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації (52005, вул. Теплична, 5, смт. Ювілейне, Дніпропетровського району Дніпропетровської області) щодо нарахування, призначення та виплати ОСОБА_1 (52031, АДРЕСА_1) державної допомоги по догляду за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку за період часу з 02 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації перерахувати ОСОБА_1 державну допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2 до досягнення ним трирічного віку, у відповідності до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до шести років на час її вплати у період з 02 серпня 2007 року до 31 грудня 2007 року та виплатити ОСОБА_1 різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумою державної допомоги.

Стягнути з бюджету Дніпропетровського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп.  

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови суду заяви про апеляційне оскарження та подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

              Суддя                                                            М.О. Макаров