ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2007 р.

Справа  № 4-5-29/407-05-11898

За позовом   Управління Державної служби охорони при УМВС України в Одеській області;  

    

   

ддо відповідача   Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"  

   

про тлумачення змісту договору  

Суддя  

Представники:

Від позивача: Мазуркевич Р.В. по довіреності;  

Від відповідача: Копіца С.М. по довіреності;

СУТЬ СПОРУ: про тлумачення змісту договору   

     Управління державної служби охорони при УМВС України в Одеській області звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ВАТ “ЕК Одесаобленерго”  в особі структурного підрозділу Південного району електричних мереж з вимогами щодо тлумачення змісту договору на поставку електричної енергії № 2561 від 13.03.2003 року, а саме п. 2 та п. 4 Додатку № 1 до Договору в редакції Додаткової угоди від 22.04.2003 року.   

  Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.2005 року, суддею Аленіним О.Ю. було порушено провадження по справі та присвоєно номер № 29/407-05-11898.

 До прийняття рішення у справі, заявою № 15/2-307 від 02.02.2006 року про часткову зміну позову, позивач змінив позовні вимоги та просить суд дати тлумачення змісту пункту 2 додатку 1 від 22.04.2003 року, до Договору № 2561 від 13.03.2003 року, та визнати недійсним повідомлення про коригування граничних величин на грудень 2004 року, до 0 кВт/год.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Аленін О.Ю) від 24.02.2006 року у справі № 29/407-05-11898 в задоволенні позову Управлінню державної служби охорони при УМВС України в Одеській області, було відмовлено повністю.

Одеський апеляційний господарський суд (у складі колегії: Колоколов С.І. Разюк Г.П., Петров М.С.) переглянув вказане рішення і постановою від 18.04.2006 року залишив його без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України (судді: Карабань В.Я., Ковтнюк Л.В., Чабан В.В.) прийняла постанову від 17.07.2006 року про скасування рішення господарського суду Одеської області від 24.02.2006 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року, та про направлення справи на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.10.2006 року позов було задоволено частково: дано тлумачення пункту 2 Додатку № 1 від 22.04.2003 року до Договору № 2561 від 13.03.2003 року наступним чином: „розрахунковий період –період часу, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величини потужності, здійснюються відповідні розрахунки і який погоджено сторонами між сторонами за договором та в який можливо проведення коригування  ліміту споживання електроенергії до рівня фактично проведеної оплати. Календарний місяць –період часу, прирівняний до

розрахункового періоду у зв’язку з щомісячною зміною  тарифів на електроенергію. З наведених понять „розрахунковий період” та „календарний місяць” вважаються прирівняними. Таким чином, за підсумками розрахункового періоду можливе проведення коригування величин споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої на розрахунковий період який минув. В решті позову було відмовлено.

Одеський апеляційний господарський суд (у складі колегії: Андреєва Е.І., Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В.) переглянувши дану справу, постановою від 08.02.2007 року залишили рішення  господарського суду Одеської області від 30.10.2006 року без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України (судді: Карабань В.Я., Ковтнюк Л.В., Чабан В.В.) постановою від 14.04.2007 року, дійшла висновку про скасування рішення від 30.10.2006 року місцевого та постанови від 08.02.2007 року апеляційного господарських судів та передачі справи на новий розгляд в іншому складі суду.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області, справу було передано на новий розгляд судді Літвінову С.К.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2007 року, справу № 5-29/407-05-11898 було прийнято до провадження, та справі було присвоєно № 4-5-29/407-05-11898.

Відповідно до ст.77 ГПК України, в судовому засіданні були оголошені перерви 02.07.2007 року до 16.07.2007 року о 12 год. 50 хв., 16.07.2007 року до 27.07.2007 року о 12 год. 00 хв.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні  матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

Між сторонами по справі було укладено Договір № 2561 від 13.03.2003 року, про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого, відповідач зобов’язався постачати електроенергію, а позивач своєчасно проводити оплату за використану електроенергію.

22 квітня 2003 року між сторонами  було підписано додаткову угоду до Договору про внесення змін в Додаток 1 до Договору, відповідно до якої, додаток № 1 до зазначеного Договору було викладено в новій редакції.   

Пунктом 2 додатку 1 до Договору, в редакції затвердженій додатковою угодою від 22.04.2003 року, передбачено, що за „підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електричної енергії коригується Постачальником енергії до рівня фактично сплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії, як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення граничних величин”.

Пунктом 4 додатку 1 до Договору,  в редакції додаткової угоди від 22.04.2003 року, визначено –„у випадку перевищення  скоригованих договірних величин споживання електричної енергії та потужності, Споживач несе відповідальність згідно з частинами п’ятою та шостою статті 26 Закону України „Про електроенергетику”.

Як стверджує позивач, сторони по різному тлумачать зміст вказаних пунктів Додатку 1 до Договору. Позивач вважє, що в пункті 2 Додатку 1до Договору під розрахунковим періодом розуміється календарний місяць; за підсумками календарного місяця коригування договірної (граничної) величини споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої споживачем за цей календарний місяць енергії може здійснюватись постачальником електроенергії лише на майбутній розрахунковий період, тобто на наступний календарний місяць.

Відповідно до остаточних позовних вимог, позивач просить суд дати тлумачення змісту пункту 2 додатку 1 до Договору № 2561 від 13.03.2003 року, в редакції затвердженій додатковою угодою від 22.04.2003 року,  стосовно того, який саме календарний період (календарний місяць або інший період) слід вважати розрахунковим періодом при розрахунках за фактично спожиту електроенергію та визнати недійсним повідомлення про коригування граничної величини споживання електроенергії за Договором № 2561 від 13.03.2003 року на грудень місяць 2004 року до 0 кВт/год, яке ВАТ „ЕК Одесаобленерго” провело Управлінню державної служби охорони при УМВС України в Одеській області.

Позивач вважає, що для вірного тлумачення пункту 2 додатку 1 до Договору, важливе значення має аналіз змісту частини 2 пункту 5.2. Типового договору про постачання електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.08.2002 року,  № 928: „Договірні (граничні) величини доводяться Постачальником електричної енергії до відома Споживача, письмовим повідомленням, що є невід’ємною частиною цього Договору, не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду”..., т.т. згідно з вказаним пунктом Типового договору, коригування договірної (граничної) величини споживання електроенергії може здійснюватися лише на наступний розрахунковий період, а не за той, який вже минув.

Також, позивач робить наголос на тому, що якщо сторонами не встановлено порядок коригування граничних величин та доведення їх до споживача у тому числі, не має вказівки на терміни, протягом яких енергопостачальна компанія повинна довести до споживача скориговані граничні величини споживання електроенергії, то це позбавляє енергопостачальну організацію права на вчинення коригування договірної величини споживання електроенергії і на застосування до споживача відповідних санкцій. Так, на думку позивача, Договором № 2561 від 13.03.2003 року, не визначено порядок коригування граничних величин споживання електроенергії та доведення їх до споживача. Крім того, позивач вважає, що повідомлення підписано невідомою посадовою особою,  у повідомленні відсутня вказівка на документ, на підставі якого ця посадова особа наділена повноваженнями на підписання таких повідомлень.

В свою чергу, відповідач зазначає, що відповідно до п. 2.1. Договору, сторонами по справі було укладено додаток № 1 до Договору, щодо обсягів постачання електричної енергії та потужності умови якого на момент укладення договору відповідали діючим у той період Правилам користування електричною енергією. Постановою НКРЕ від 22.08.2002 року,  № 928 „Про внесення змін та доповнень до Правил користування електричною енергією, ПКЕЕ були викладені у новій редакції. Таким чином, в зв’язку з змінами  внесеними до правил, зокрема в частині порядку коригування договірних величин, додатковою угодою від 22.04.2003 року, було внесено зміни до цього додатку і він був викладений у редакції, яка відповідала вимогам діючого законодавства та його було підписано сторонами по справі. Відповідач також звертає увагу суду на те, що додаток було викладено з умовою про коригування договірної величини відповідно до п. 5.3. Правил, та умов застосування відповідальності за перевищення договірної величини споживання електроенергії, скоригованої за підсумками розрахункового періоду до рівня фактично оплаченої за цей період величини спожитої електроенергії (п. 4), згідно з частинами п’ятою та шостою ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”.  

Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін, суд дійшов висновків щодо часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, зміст умов Договору, які є предметом спору,  викладено наступним чином: - п. 2 додатку „за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електричної енергії коригується Постачальником енергії до рівня фактично сплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії, як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення граничних величин”. Згідно з п. 1.2. Правил, розрахунковий період –це період часу, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електроенергії, величини потужності, та здійснюються відповідні розрахунки. Погоджений сторонами розрахунковий період вказується в Договорі. Відповідно до  п. 3.5.1. Договору, між сторонами по справі та за договором було погоджено розрахунковий період наступним чином: „розрахунковий період –щомісячно. Дата повного розрахунку за фактично використану електроенергію –19-20 число”. Також, у зазначеному пункті Договору, між сторонами було погоджено, що в зв’язку з щомісячною зміною тарифів на електроенергію при розрахунках за фактично спожиту електроенергію, поняття „розрахунковий період” та „календарний місяць” вважаються прирівняними. Тобто,  розрахунковий період за Договором встановлений з 19-20 число попереднього календарного місяця по 19-20 число поточного місяця.

На підставі зазначених вище положень, укладеного між сторонами по справі договору у пунктах 3.5.2.1, та 3.5.2.2 договору, між учасниками правочину були наведені терміни здійснення проміжних платежів та встановлено порядок проведення остаточного розрахунку за фактично спожиту активну електроенергію. Отже, за змістом даної норми, термін для остаточного розрахунку, який має бути визначений у Договорі, і є терміном в продовж якого сторони здійснюють розрахунки за відповідний розрахунковий період в повному обсязі, а кінцева дата для остаточного розрахунку є датою підведення підсумків за розрахунковий період. Так, у Договорі сторони зазначили, що остаточний (кінцевий) розрахунок за спожиту активну електроенергію здійснюється за показами лічильників згідно звіту відповідача на протязі п’яти днів з моменту виставлення рахунку. Таким чином, датою проведення підсумків розрахункового періоду є кінцева дата терміну для остаточного розрахунку яка вказана у виставленому до оплати рахунку. Саме, цією датою за підсумками відповідного розрахункового періоду і здійснюється коригування погодженої сторонами за Договором договірної величини до рівня фактично оплаченого споживачем обсягу спожитої електроенергії. Ця умова визначена сторонами у Договорі у відповідності до пункту 5.3 Правил, а саме, який передбачає зобовязання енергопостачальника за підсумками розрахункового періоду здійснювати коригування договірної величини до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електроенергії. Отже, в силу того що у відповідності до умов Договору та Правил, коригування договірної величини проводиться саме за підсумками розрахункового періоду. Таким чином, думка позивача про те, що у п. „2” Додатку йде мова про „наступний” розрахунковий/календарний період є помилковою.

Як встановлено судом, щодо розтлумачення змісту правочину укладеного між сторонами по справі, за час дії Договору та при виконанні його умов ні у позивача, ні у відповідача по справі, не виникало суперечностей щодо неоднакового тлумачення окремих частин Договору, окрім спірного періоду грудня 2004 року, за який позивачу було проведено коригування договірної величини.  Як вбачається з матеріалів справи, та це було підтверджено представниками сторін, позивачем надаються звіти у терміни встановлені Договором та отримуються рахунки для оплати відповідно до умов Договору та у строки та терміни встановлені Договором (т.т. у 19-20 числах місяця).  

Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України, на вимогу однієї або обох сторін, суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Тож, з викладеного вище випливає, що текст типового договору має істотне значення для тлумачення змісту правочину, але коли при тлумаченні змісту правочину немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, установлена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін та інші обставини що мають істотне значення.

У даному випадку, договірні строки, це строки, що визначаються сторонами у правочинах за їхнім бажанням, будь якої тривалості, якщо інше не встановлено Законом.

Таким чином, з огляду на викладене, датою підведення підсумків розрахункового періоду є кінцева дата терміну для остаточного розрахунку яка вказана у виставленому до оплати рахунку. Саме цією датою за підсумками відповідного розрахункового періоду і здійснюється коригування погодженої на даний період сторонами у Договорі договірної величини електроспоживання до рівня фактично оплаченого споживачем обсягу спожитої електроенергії.

Без встановлення факту оплати/не оплати за звітній місяць, коригування договірної граничної величини не може бути проведено. Зобов’язання енергопостачальника за підсумками розрахункового періоду здійснювати коригування договірної/граничної величини електроспоживання до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії, визначено умовами  Договору та Правил КЕЕ (п.

5.3), коригування договірної/граничної величини електроспоживання проводиться саме за підсумками розрахункового періоду (періоду який сплинув).  

Статтею 525 ЦК України, передбачено що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Тобто, в даному випадку, між сторонами по справі було узгоджено та закріплено Договором той розрахунковий період (19-20 число), за підсумками якого можливе проведення коригування т.т. зміни величин споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої. Коригування здійснюється за розрахунковий період, підсумки якого підводяться згідно проведеної оплати.

Щодо  визнання недійсним повідомлення про коригування граничної величини споживання електричної енергії суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтю 12 ГПК господарським судам підвідомчі спори про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним.

В даному випадку, повідомлення про коригування договірних/граничної величини споживання електричної енергії, не представляє собою акту нормативного або індивідуального характеру.  За своєю правовою природою, дане повідомлення є документом, складання якого витікає з договірних правовідносин, які склалися між сторонами, воно носить сугубо інформаційний характер та вказує на виконання зобовязання ВАТ „ЕК Одесаобленерго”, передбачене п. 2 Додатку до Договору.

У відповідності до ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п. 6.1. ПКЕЕ, затверджених постановою НКРЕ України від 22.08.2002 № 928, Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території та споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Позивачем при розгляді справи не було доведено, що повідомлення про коригування договірних величин є актом, або що воно не відповідає вимогам законодавства та умовам Договору.

Відповідно до п. 1, ст. 80 Господарсько-процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження по справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині визнання недійсним

Повідомлення про коригування граничних величин споживання електроенергії, такими, що не підлягають розгляду господарським судом.

         За таких обставин, приймаючи до уваги все вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Управління державної служби охорони при УМВС України в Одеській області підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на позивача по даній справі, у відповідності до абз. 2 ст. 49 Господарсько-процесуального кодексу України.

          

          

         Керуючись, ст.ст.   32, 33, 44, 49, 80, 82-85  ГПК України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

                                                     

1.          Позов Управління державної служби охорони при УМВС України в Одеській області задовольнити частково.

2.          Розтлумачити зміст п. 2 Додатку 1 (в редакції додаткової угоди укладеної між сторонами по справі 22.04.2003 року) наступним чином: датою підведення підсумків розрахункового періоду є кінцева дата терміну для остаточного розрахунку яка вказана у виставленому до оплати рахунку. Саме цією датою за підсумками відповідного розрахункового періоду і здійснюється коригування погодженої на даний період сторонами у Договорі договірної величини електроспоживання до рівня фактично оплаченого споживачем обсягу спожитої електроенергії. За підсумками розрахункового періоду можливе проведення коригування величин споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої. Коригування здійснюється за розрахунковий період, підсумки якого підводяться згідно проведеної оплати. Розрахунковий період за Договором встановлений з 19-20 число попереднього календарного місяця по 19-20 число поточного місяця.

         3.           Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним Повідомлення про коригування граничних величин споживання електроенергії (за Договором № 2561 від 13.03.2003 року) на грудень місяць 2004 року до 0 кВт/год,   –припинити.

Суддя